Бєлград, 2 жовтня 2001 – Республiканський уряд Сербiї на початку липня ухвалив декрет про запровадження навчання релiгiї в перших класах початкових та середнiх шкiл. Працiвники освiти ще тодi попереджували, що це зроблено нашвидкуруч та, що немає нi вiдповiдних кадрiв нi iнших умов. Оремi оглядачi вважали, що йшлося лише про поступку влади церковнiй iєрархiї з метою пом’якшити протести Сербської православної церкви проти видачi екс-президента Слободана Мiлошевича Гаазьому трибуналовi.
Шкiльний рiк розпочався 1 вересня без урокiв релiгiї, осiльки не було завершено пiдготовку. Мiнiстерство освiти повiдомило, що релiгiя буде не обов’язковим, а факультативним предметом та що уроки розпочнуться у жовтнi, пiсля опитування учнiв, вiдносно їхнiх батькiв.
Запропоновано й альтернативний предмет – громадянське виховання або виховання для демократiї. Тим часом надруковано пiдручники. Православна, католицька i євангельська церкви та керiвництво мусульманської громади призначили викладачiв релiгiї. Проте, опитування дали неочiкуванi результати: за навчання релiгiї виступило лише 15 вiдсоткiв учнiв. Батьки вважають, що дiти мають надто багато обов’язкiв та, що програму навчання релiгiї не узгоджено з iншими предметами.
На сторiнках преси протягом минулих мiсяцiв тривали полемiки щодо навчання релiгiї. Однi зазначали, що релiгiя – суто церковна справа та що її мiсце лише в церквах. Вони додавали, що в багатонацiональнiй й багаторелiгiйнiй країнi навчання релiгiї стане чинником розбрату мiж дiтьми. Церковнi iєрархи наполягали на тому, що комунiстичний режим вiв боротьбу проти релiгiї та що демократична влада повинна поправити цю “iсторичну помилку”.
Наприкiнцi минулого тижня Синод Сербської православної церкви розповсюдив заяву, в якiй звинуватив мiнiстра освiти та його спiвробiтникiв. У заявi мовиться, що Мiнiстерство поводилося недемократично та що “проводить духовне насильство над дiтьми”. Владики вимагають, щоби навчання релiгiї стало обов’язовим. Мiнiстр Гашо Кнежвич висловив здивування агресивним виступом iєрархiв й зазначив, що опитування було вкрай демократичне.
Сербська церква, зокрема, збентежена фактом, що проти навчання релiгiї виступили переважно батьки й учнi в районах де серби становлять бiльшiсть населення. Кiлькiсть зацiкавлених значно бiльша серед нацiональних меншин – угорцiв, хорватiв та мусульманн. На думку соцiологiв, причина в тому, що для сербiв релiгiя, насамперед, – фольклор, а не глибока вiра. Церква, кажуть вони, сподiвалася що за допомогою уряду досягне до того, чого не досягла в храмах, де чомусь немає нi батьiв нi дiтей. Є й такi, хто вважає, що бiльшiсть виступає проти навчання релiгiї тому, що консервативна православна iєрархiя беззастережно спiвпрацювала як з колишнiнм комунiстичним режимом, так i з режимом Мiлошевича. Iншими словами, люди не проти релiгiї, а проти втручання Церкви в освiту, полiтику й громадськi справи взагалi. Помилка Церви в тому, що вона останнiм часом бiльше займалася полiтикою анiж вiрою.
Шкiльний рiк розпочався 1 вересня без урокiв релiгiї, осiльки не було завершено пiдготовку. Мiнiстерство освiти повiдомило, що релiгiя буде не обов’язковим, а факультативним предметом та що уроки розпочнуться у жовтнi, пiсля опитування учнiв, вiдносно їхнiх батькiв.
Запропоновано й альтернативний предмет – громадянське виховання або виховання для демократiї. Тим часом надруковано пiдручники. Православна, католицька i євангельська церкви та керiвництво мусульманської громади призначили викладачiв релiгiї. Проте, опитування дали неочiкуванi результати: за навчання релiгiї виступило лише 15 вiдсоткiв учнiв. Батьки вважають, що дiти мають надто багато обов’язкiв та, що програму навчання релiгiї не узгоджено з iншими предметами.
На сторiнках преси протягом минулих мiсяцiв тривали полемiки щодо навчання релiгiї. Однi зазначали, що релiгiя – суто церковна справа та що її мiсце лише в церквах. Вони додавали, що в багатонацiональнiй й багаторелiгiйнiй країнi навчання релiгiї стане чинником розбрату мiж дiтьми. Церковнi iєрархи наполягали на тому, що комунiстичний режим вiв боротьбу проти релiгiї та що демократична влада повинна поправити цю “iсторичну помилку”.
Наприкiнцi минулого тижня Синод Сербської православної церкви розповсюдив заяву, в якiй звинуватив мiнiстра освiти та його спiвробiтникiв. У заявi мовиться, що Мiнiстерство поводилося недемократично та що “проводить духовне насильство над дiтьми”. Владики вимагають, щоби навчання релiгiї стало обов’язовим. Мiнiстр Гашо Кнежвич висловив здивування агресивним виступом iєрархiв й зазначив, що опитування було вкрай демократичне.
Сербська церква, зокрема, збентежена фактом, що проти навчання релiгiї виступили переважно батьки й учнi в районах де серби становлять бiльшiсть населення. Кiлькiсть зацiкавлених значно бiльша серед нацiональних меншин – угорцiв, хорватiв та мусульманн. На думку соцiологiв, причина в тому, що для сербiв релiгiя, насамперед, – фольклор, а не глибока вiра. Церква, кажуть вони, сподiвалася що за допомогою уряду досягне до того, чого не досягла в храмах, де чомусь немає нi батьiв нi дiтей. Є й такi, хто вважає, що бiльшiсть виступає проти навчання релiгiї тому, що консервативна православна iєрархiя беззастережно спiвпрацювала як з колишнiнм комунiстичним режимом, так i з режимом Мiлошевича. Iншими словами, люди не проти релiгiї, а проти втручання Церкви в освiту, полiтику й громадськi справи взагалi. Помилка Церви в тому, що вона останнiм часом бiльше займалася полiтикою анiж вiрою.
