Прага, 10 жовтня 2001 — Результатів розслідування катастрофи російського літака над Чорним морем досі немає; президент України Леонід Кучма заявив, що погодиться з висновками комісії, яка розстежує обставини інциденту, які б вони не були. А преса слідом за вівторковими коментарями пише в середу про причетність України як про доведений, тільки що ще не визнаний, факт.
Українські військові кораблі збираються до виходу в море, щоби знайти уламки зенітної ракети там, де вона впала за версією Міністерства оборони України — від якої воно не відступало й у середу.
Але не відомо, чи потрібен буде цей похід: цитуючи оприлюднені в вівторок свідчення, що мають скласти вину за інцидент саме на українських оборонців повітря, і західна, і російська преса одноголосно пише: визнання Україною своєї вини — тільки справа часу.
Англомовна газета Москов Таймз, що її публікують у Москві західні видавці, висловлює в редакційній статті думку, що Росія має вжити всю силу свого впливу на Київ, щоб домогтися правди від свого стратегічно важливого сусіди, взаємини з яким щойно почали теплішати — коли вже президент Росії Владімір Путін дав знати, що розуміє, як різко може постраждати його репутація принаймні на Заході, якщо він сліпо захищатиме українських військових і дозволить Києву приховати інформацію.
А німецький щоденник Зюддойче Цайтун∂ кепкує з вівторкового виступу Олександра Кузьмука в Верховній Раді: Україна має міністра оборони, який убачає за своє найголовніше завдання обороняти своє військо. І хоча нині, пише газета, обмежені здатності українських політиків до передбачення проходять як внутрішня справа, їхня відверто багата на хиби здатність до судження переростає себе й перетворюється на справу міжнародну. Лінія оборони України стає крихкою — і коли вона розіб’ється, шкода буде велика — бо тоді Україна сама зруйнує власну репутацію, пише Зюддойче Цайтунґ.
Іще один крок саме до цього зробив у середу президент України Леонід Кучма, коли заявив, що катастрофа російського літака не зашкодить образові України — бо, мовляв, таке трапляється не тільки в Україні, буває й гірше, і якщо помилка й сталася, не треба робити з цього трагедію.
Ці слова відразу болісно відгукнулися в Ізраїлі, в якому четвер оголошено днем національної жалоби за 51 громадянином цієї країни, що загинули на борту літака: там цю катастрофу називають саме великою трагедією.
Одну з теорій надто швидкого оприлюднення в США неофіційної інформації про те, що американські супутники відразу зафіксували можливість влучення в російський літак української ракети, російські оглядачі пояснювали бажанням Вашинґтона «посварити» Москву й Київ — але зараз, і попри певну напруженість між ними, схоже, що результат може виявитися прямо протилежним: якщо вину України буде таки доведено, її незграбні виправдовування дійсно ще більше підірвуть позиції українського керівництва на міжнародній арені; офіційна Москва ж на людях і далі поводиться щодо України примирливо і радо ширше розкриє свої обійми й попри трагедію.
Перша ластівка, можливо, вже злетіла: як повідомляють російські агентства, один із чільних представників Ради Федерації Росії, заступник голови міжнародного комітету Міхаїл Марґелов, уже пропонує відновити спільний контроль над українським повітряним простором системами протиповітряної оборони Росії й України, який було припинено відразу після розпаду СРСР — на його думку, зараз це просто необхідно.
Не буде дивно, якщо далі пролунають пропозиції спільного контролю над Кримом, а там, дивись, і над Києвом…
Українські військові кораблі збираються до виходу в море, щоби знайти уламки зенітної ракети там, де вона впала за версією Міністерства оборони України — від якої воно не відступало й у середу.
Але не відомо, чи потрібен буде цей похід: цитуючи оприлюднені в вівторок свідчення, що мають скласти вину за інцидент саме на українських оборонців повітря, і західна, і російська преса одноголосно пише: визнання Україною своєї вини — тільки справа часу.
Англомовна газета Москов Таймз, що її публікують у Москві західні видавці, висловлює в редакційній статті думку, що Росія має вжити всю силу свого впливу на Київ, щоб домогтися правди від свого стратегічно важливого сусіди, взаємини з яким щойно почали теплішати — коли вже президент Росії Владімір Путін дав знати, що розуміє, як різко може постраждати його репутація принаймні на Заході, якщо він сліпо захищатиме українських військових і дозволить Києву приховати інформацію.
А німецький щоденник Зюддойче Цайтун∂ кепкує з вівторкового виступу Олександра Кузьмука в Верховній Раді: Україна має міністра оборони, який убачає за своє найголовніше завдання обороняти своє військо. І хоча нині, пише газета, обмежені здатності українських політиків до передбачення проходять як внутрішня справа, їхня відверто багата на хиби здатність до судження переростає себе й перетворюється на справу міжнародну. Лінія оборони України стає крихкою — і коли вона розіб’ється, шкода буде велика — бо тоді Україна сама зруйнує власну репутацію, пише Зюддойче Цайтунґ.
Іще один крок саме до цього зробив у середу президент України Леонід Кучма, коли заявив, що катастрофа російського літака не зашкодить образові України — бо, мовляв, таке трапляється не тільки в Україні, буває й гірше, і якщо помилка й сталася, не треба робити з цього трагедію.
Ці слова відразу болісно відгукнулися в Ізраїлі, в якому четвер оголошено днем національної жалоби за 51 громадянином цієї країни, що загинули на борту літака: там цю катастрофу називають саме великою трагедією.
Одну з теорій надто швидкого оприлюднення в США неофіційної інформації про те, що американські супутники відразу зафіксували можливість влучення в російський літак української ракети, російські оглядачі пояснювали бажанням Вашинґтона «посварити» Москву й Київ — але зараз, і попри певну напруженість між ними, схоже, що результат може виявитися прямо протилежним: якщо вину України буде таки доведено, її незграбні виправдовування дійсно ще більше підірвуть позиції українського керівництва на міжнародній арені; офіційна Москва ж на людях і далі поводиться щодо України примирливо і радо ширше розкриє свої обійми й попри трагедію.
Перша ластівка, можливо, вже злетіла: як повідомляють російські агентства, один із чільних представників Ради Федерації Росії, заступник голови міжнародного комітету Міхаїл Марґелов, уже пропонує відновити спільний контроль над українським повітряним простором системами протиповітряної оборони Росії й України, який було припинено відразу після розпаду СРСР — на його думку, зараз це просто необхідно.
Не буде дивно, якщо далі пролунають пропозиції спільного контролю над Кримом, а там, дивись, і над Києвом…
