Нью-Йорк, 11 жовтня 2001 ― Місяць минув від того знаменного для Америки дня, коли ісламські терористи знищили Світовий торговельний центр у Нью-Йорку. Місто, чи радше Манхеттен – центральний район Нью-Йорка досі поділено на дві частини. Північна, так званий Аптаун , живе відносно нормальним життям. Бродвей пропонує десятки вистав, хокеїсти національної ліги змагаються у спортивному палаці Медісон сквер гарден на розі 31 вулиці та 8 Авеню, Таймс сквер – перехрестя світу - палає вогнями реклам. Але південна частина - Даун таун, ділова дільниця, фінансовий центр – він ще вельми далекий від нормального життя.
Знято бар’єри, що відгороджували місце катастрофи від решти міста і туристи підходять майже впритул до кварталу руїн і роблять макабричні знімки на тлі гір залізобетону і покручених сталевих рейок. І досі, через місяць після трагедії, висить над південною околицею острову хмара цементного пилу зі специфічним присмаком паленого. Вдень і вночі, без вихідних, 24 години на добу працюють рятувальні команди, розгрібаючи велетенські завали. За місяць звалище на острові Стаен айленд вивезли 258 тисяч тон сміття, а ще, як то кажуть, почати і закінчити.
За підрахунками мера Нью-Йорка Руді Джуліані рятувальним командам працювати цілодобово ще не менше року.
І досі під руїнами лежать тіла жертв, у тому числі 343 пожежники, які свідомо йшли на смерть, намагаючись врятувати з палаючих будівель якомога більше людей. Більшість із 6 тисяч жертв, так і не було знайдено. До того ж, йдеться лише про визначених людей, працівників центру, відвідувачів в день терористичного акту, але ніхто не може підрахувати, скільки там загинуло нелегальних іммігрантів.
Сотні може тисячі нелегальних іммігрантів, недокументованих, невідомих нікому, крім людей десь там у Мексіці, Гватемалі, Еквадорі і бозна де ще. Вони працювали на підсобних роботах у хмарочосах, на всіляких роботах: мили посуд, вікна, прибирали сміття, тощо. Працювали за готівку, ховаючись від поліцейської служби імміграційного управління. На жаль, фізично неможливо підрахувати, скільки там загинуло нелегалів.
Щойно побували на місці теракту гості міста, делегація губернаторів з 11 штатів. Вони звикли до стихійних нещасть у своїх штатах, таких, як повені, лісові пожежі, землетруси, тощо. Але те, що вони побачили не можна порівняти ні з чим. «Я бачив руйнівні наслідки циклонів, повеней, але не зустрічав нічого подібного за масштабами», - сказав Роберт Таффт, губернатор Огайо.
Звичайно, як то кажуть, час – найкращий лікар. Минув місяць після трагедії 11 вересня, але мабуть потрібні будуть роки, щоб загоїлася ця рана на тілі Америки і в душах американців. Тому, мабуть, народ, який на загал не любить воювати, майже одностайно схвалює війну проти міжнародного тероризму.
Знято бар’єри, що відгороджували місце катастрофи від решти міста і туристи підходять майже впритул до кварталу руїн і роблять макабричні знімки на тлі гір залізобетону і покручених сталевих рейок. І досі, через місяць після трагедії, висить над південною околицею острову хмара цементного пилу зі специфічним присмаком паленого. Вдень і вночі, без вихідних, 24 години на добу працюють рятувальні команди, розгрібаючи велетенські завали. За місяць звалище на острові Стаен айленд вивезли 258 тисяч тон сміття, а ще, як то кажуть, почати і закінчити.
За підрахунками мера Нью-Йорка Руді Джуліані рятувальним командам працювати цілодобово ще не менше року.
І досі під руїнами лежать тіла жертв, у тому числі 343 пожежники, які свідомо йшли на смерть, намагаючись врятувати з палаючих будівель якомога більше людей. Більшість із 6 тисяч жертв, так і не було знайдено. До того ж, йдеться лише про визначених людей, працівників центру, відвідувачів в день терористичного акту, але ніхто не може підрахувати, скільки там загинуло нелегальних іммігрантів.
Сотні може тисячі нелегальних іммігрантів, недокументованих, невідомих нікому, крім людей десь там у Мексіці, Гватемалі, Еквадорі і бозна де ще. Вони працювали на підсобних роботах у хмарочосах, на всіляких роботах: мили посуд, вікна, прибирали сміття, тощо. Працювали за готівку, ховаючись від поліцейської служби імміграційного управління. На жаль, фізично неможливо підрахувати, скільки там загинуло нелегалів.
Щойно побували на місці теракту гості міста, делегація губернаторів з 11 штатів. Вони звикли до стихійних нещасть у своїх штатах, таких, як повені, лісові пожежі, землетруси, тощо. Але те, що вони побачили не можна порівняти ні з чим. «Я бачив руйнівні наслідки циклонів, повеней, але не зустрічав нічого подібного за масштабами», - сказав Роберт Таффт, губернатор Огайо.
Звичайно, як то кажуть, час – найкращий лікар. Минув місяць після трагедії 11 вересня, але мабуть потрібні будуть роки, щоб загоїлася ця рана на тілі Америки і в душах американців. Тому, мабуть, народ, який на загал не любить воювати, майже одностайно схвалює війну проти міжнародного тероризму.
