Прага, 15 жовтня 2001 - 14 жовтня в Празі відкрився 5-ий «Форум-2000» ― міжнародна конференція інтелектуалів, які обговорюватимуть актуальні проблеми нинішнього глобального світу. Про якісний стан стосунків України та Заходу своїми думками поділився учасник конференції, авторитетний чеський політолог ЇРЖІ ПЕГЕ
О.Пеленська: Зараз багато мовиться про активізацію співпраці між Росією та західними структурами, зокрема, з НАТО і Європейським Союзом. Чи не здається вам, що в нинішньому контексті ця співпраця може виштовхнути Україну на другий план і як в цілому ця активізація вливає на стосунки України зі Заходом?
Їржі ПЕГЕ: Я гадаю, що Україна є надто великою державою на те, щоб її можна було виштовхнути на другий план у міжнародних стосунках чи зі сфери міжнародних інтересів. Крім цього, Україна є й географічно державою, котра лежить між Росією і Заходом, тобто її не можна оминути. Росії вона географічно заважає в тому, щоб вести стосунки зі Захордом в обхід України чи взагалі викинути її зі своїх розрахунків. Через те мені видається, що коли й буде поглиблюватись співпраця Росії з НАТО чи іншими західними структурами, то до цього процесу Україна мусить бути залученою. Інакше в Європі витвориться велика чорна дірка, а це може мати надзвичайно суттєві дестабілізаційні наслідки для цілого континенту. Зрозуміло, що цього ніхто не хоче.
О.Пеленська : Нинішній Форум –2000 розглядає проблеми захисту прав людини у світі. Як ви дивитесь на стан справ зі свободою слова і дотриманням інших прав людини в Україні ? ЇРЖІ ПЕГЕ: Мені видається, що Україна ще має що наздоганяти в ділянці захисту головних людських прав і свобод. Ми знаємо, що становище тут не ідеальне. Та все ж в Україні немає тоталітарного чи авторитарно режиму на зразок того, що є в сусідній Білорусі. Україна є демократією, що має ще свої проблеми з дотриманням окремих прав, це країна, котра намагається пристосуватись до того, що є стандартами, характерними для Заходу. Гадаю, що Україна розвиватиметьмя саме в цьому напрямку, аніж би розвернулась проти часу і пішла білоруським шляхом.
О.Пеленська : В контексті нашої розмови про Україну, чим ви пояснити те, що і цього разу на Форум –2000, де обговорюються важливі проблеми людських свобод, не запрошені представники з України – ні зі сфери політики, ні вчені, ні провозахисники ?
ЇРЖІ ПЕГЕ: Гадаю, що проблема полягає в тому, що Україна, якщо говорити про важливість її ролі, не є в центрі подій, як, скажімо, Росія, звідкіля до Праги прибули двоє представників - пан Явлінський і пан Ковальов. З другого боку, Україну не сприймають і як велику проблему, наприклад так, як авторитарну Білорусь. Можливо, це пояснюється і тим, що конференція »Форум-2000» має обмежені можливості щодо кількості запрошених гостей ― не більше 50-ти, тобто ми не можемо запрошувати всі країни.
О.Пеленська: В такому разі виглядає так, що для держав зі східного посткомуністичного блоку Україна дісталась доволі далеко на Захід, а для демократичних країн Заходу вона хоч і є доволі східною, та все ж, як ви наголосили, - безпроблемною. Виникає певне замкнуте коло, становище, в якому Україні важко провадити активну співпрацю з західними політичними чи економічними структурами. Як з цього кола вийти?
ЇРЖІ ПЕГЕ: Так, гадаю, що ви доволі точно підмітили. Україна справді опинилась у ситуації, за котру мусить заплатити. Можливо тому про Україну нераз не згадують. Можливо, це якесь прокляття України, що вона завжди опиняється в просторі МІЖ. Може і є завданням українських політиків це становище змінити. Змінити так, щоб Україну насправді всюди на світі сприймали не в просторі МІЖ, а з чітко визначеною позицією: що вона належить до одного табору, однієї цивілізації.
О.Пеленська: Зараз багато мовиться про активізацію співпраці між Росією та західними структурами, зокрема, з НАТО і Європейським Союзом. Чи не здається вам, що в нинішньому контексті ця співпраця може виштовхнути Україну на другий план і як в цілому ця активізація вливає на стосунки України зі Заходом?
Їржі ПЕГЕ: Я гадаю, що Україна є надто великою державою на те, щоб її можна було виштовхнути на другий план у міжнародних стосунках чи зі сфери міжнародних інтересів. Крім цього, Україна є й географічно державою, котра лежить між Росією і Заходом, тобто її не можна оминути. Росії вона географічно заважає в тому, щоб вести стосунки зі Захордом в обхід України чи взагалі викинути її зі своїх розрахунків. Через те мені видається, що коли й буде поглиблюватись співпраця Росії з НАТО чи іншими західними структурами, то до цього процесу Україна мусить бути залученою. Інакше в Європі витвориться велика чорна дірка, а це може мати надзвичайно суттєві дестабілізаційні наслідки для цілого континенту. Зрозуміло, що цього ніхто не хоче.
О.Пеленська : Нинішній Форум –2000 розглядає проблеми захисту прав людини у світі. Як ви дивитесь на стан справ зі свободою слова і дотриманням інших прав людини в Україні ? ЇРЖІ ПЕГЕ: Мені видається, що Україна ще має що наздоганяти в ділянці захисту головних людських прав і свобод. Ми знаємо, що становище тут не ідеальне. Та все ж в Україні немає тоталітарного чи авторитарно режиму на зразок того, що є в сусідній Білорусі. Україна є демократією, що має ще свої проблеми з дотриманням окремих прав, це країна, котра намагається пристосуватись до того, що є стандартами, характерними для Заходу. Гадаю, що Україна розвиватиметьмя саме в цьому напрямку, аніж би розвернулась проти часу і пішла білоруським шляхом.
О.Пеленська : В контексті нашої розмови про Україну, чим ви пояснити те, що і цього разу на Форум –2000, де обговорюються важливі проблеми людських свобод, не запрошені представники з України – ні зі сфери політики, ні вчені, ні провозахисники ?
ЇРЖІ ПЕГЕ: Гадаю, що проблема полягає в тому, що Україна, якщо говорити про важливість її ролі, не є в центрі подій, як, скажімо, Росія, звідкіля до Праги прибули двоє представників - пан Явлінський і пан Ковальов. З другого боку, Україну не сприймають і як велику проблему, наприклад так, як авторитарну Білорусь. Можливо, це пояснюється і тим, що конференція »Форум-2000» має обмежені можливості щодо кількості запрошених гостей ― не більше 50-ти, тобто ми не можемо запрошувати всі країни.
О.Пеленська: В такому разі виглядає так, що для держав зі східного посткомуністичного блоку Україна дісталась доволі далеко на Захід, а для демократичних країн Заходу вона хоч і є доволі східною, та все ж, як ви наголосили, - безпроблемною. Виникає певне замкнуте коло, становище, в якому Україні важко провадити активну співпрацю з західними політичними чи економічними структурами. Як з цього кола вийти?
ЇРЖІ ПЕГЕ: Так, гадаю, що ви доволі точно підмітили. Україна справді опинилась у ситуації, за котру мусить заплатити. Можливо тому про Україну нераз не згадують. Можливо, це якесь прокляття України, що вона завжди опиняється в просторі МІЖ. Може і є завданням українських політиків це становище змінити. Змінити так, щоб Україну насправді всюди на світі сприймали не в просторі МІЖ, а з чітко визначеною позицією: що вона належить до одного табору, однієї цивілізації.
