Доступність посилання

ТОП новини

Памфил Юркевич і його вчення про людську гармонію (у жовтні день пам’яті українського філософа)


Памфил Юркевич і його вчення про людську гармонію (у жовтні день пам’яті українського філософа)

Прага, 17 жовтня 2001 – Його обличчя ледь видніється на єдиній уцілілій фотографії серед групи студентів і викладачів Київської академії, яка була зроблена перед від’їздом Памфила Юркевича до Москви восени 1861-го. Так і сьогодні з його філософською спадщиною – вона ще ледь на початку осмислення в українській філософії. Але його «філософія серця», вчення про гармонію розуму і добра дуже співзвучні з намаганням нинішніх інтелектуалів світу шукати вихід із загрозливого стану протистояння та ненависті, що охопили сучасну цивілізацію, котра забула про серце у прагматичній гонитві за «чистоганом», за золотим ідолом.

У 33 роки Памфил Юркевич очолює кафедру найстарішого російського університету, у 47 років він помирає усіма забутий без слухачів, без аудиторії. А частина його рукописів чудом уціліла і лише останнім часом, через понад сотню років, стає предметом уваги дослідників та видавців.

Памфил Данилович Юркевич народився у лютому 1827 року в Полтавській губернії, село Липляве Золотоношського повіту, у родині священника. Отримав освіту в Полтавській семінарії і мав намір продовжувати навчання в медично-хірургічній академії. Але на вимогу батька у 1847 році стає студентом Київської духовної академії, яку блискуче закінчує у 1851 і залишається в її стінах для наукової роботи. В 1858 Памфил Юркевич вже екстраординарний професор, у цей час виходять друком його перші філософські публікації.

Після десятирічної перерви в 1861 році у Московському університеті була відкрита кафедра філософії, і якраз Юркевич, за словами ще одного видатного київського філософа Густава Шпета, виявився “достатньо філософськи підготовленим, щоб зайняти без попереднього закордонного стажування університетьску кафедру”.

Відомий російський історик Василь Ключевський згадував, що успіх Памфила Юркевича у Москві був колосальним і заслуженим. Молодий студент Ключевський так був захоплений лекціями українського філософа,що переповідав їх у листах до своїх рідних і друзів. Про популярність Юркевича у Москві писав і український письменник Іван Нечуй-Левицький у романі “Хмари”.

Діяльність Памфила Юркевича була відома при його житті більше з організаційного боку. Він разом із студентами багато займався перекладами різних філософських творів. Під його редакцією була, зокрема, видана перекладена з німецької “Історія філософії” Альберта Швеглера.

У 1873 році, після смерті дружини, Памфил Юркевич важко захворів і 4 жовтня 1874 року помер. Похований він був на цвинтарі Данилового монастиря, там де й його земляк Микола Гоголь. Їх долі були у чомусь подібними. Бо вже при житті Юркевича так звана демократична періодика , не заглиблюючись у тонкощі його філософської концепції, записала професора-любомудра до лав релігійних реакціонерів.

І лишень пізніше учні Памфила Юркевича, зокрема, відомий російський філософ Володимир Соловйов, відкрили справжній філософський зміст творчості вчителя. Сьогодні вважається, що аналіз філософських систем Платона і Канта, виконаний Юркевичем, можна оцінювати як один з найглибших в українській і російській філософії. Памфил Юркевич залишив самобутнє вчення, яке стояло на рівні тогочасної західної філософії й водночас було цілком побудовано на глибоких національних традиціях, пов’язаних з Г.Сковородою, М.Гоголем. Український філософ прагнув збагнути духовне життя людини як вираз неповторності, індивідуальності. Він рішуче відкидав однобічний інтелектуалізм новочасної доби. Я згадав про гармонію гуманізму Юркевич сьогодні ще й тому, що почув у ці жовтневі дні приблизно те ж саме на празькому форумі інтелектуалів. Твердження українського мислителя про розум, як лише про вершину духовного життя, яка має корені у серці, у людській природній доброті, а останнє, на його думку, є основою сутності людини, стали нині співзвучними зі словами Вацлавав Гавела, Білла Клінтона та інших виступаючих на форумі у Празі. Його учасники в умовах загрозливого напруження у світі вели мову про роль людськості, добра, протиставлення техногенним вершкам, які загрожують рівновазі всього живого на Землі, саме гуманістичних ціннностей. Можна лише з гіркотою згадувати, як свого часу прихильники матеріалізму, позитивізму нападали на «ідеалізм» Юркевича і як людству не вистачає саме «філософії серця» в умовах сучасного протистояння, взаємної ненависті і голого прагматизму.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG