Одеса, 24 жовтня 2001 - Левко Лук’яненко відомий в Україні як активний громадський і політичний діяч, довголітній політв’язень радянських таборів, в’язниць...
Ігор Столяров: Сьогодні багатьох українців турбує питання – чи досягнуть єдності, напередодні виборів, патріотичні сили в Україні?
Левко Лук’яненко: Про об’єднання нині говорять дуже багато. І це стало словом яке у кожного на язиці. Але, проблема єднання є надзвичайно складною.
Складна вона з простої причини.
Я переконаний, на основі аналізу того що відбувається, що у адміністрації Президента України розробили стратегію розпорошення різних політичних сил на невеличкі загони. Навіть у середовищі прокучмівських партій і об”єднань сили будуть розпорошені.
Таким чином адміністрація Президента прагне наповнити майбутню Верховну Раду маленькими силами. Вони здобудуть 10, 12, 13 відсотків.Кажна з цих груп матиме недостатньо сил для проведення самостійної політики. Це дасть можливість адміністрації Президента грати на тих дрібних групах музику яку врони собі забажають.
Є ще один дуже важливий момент, який би я так само хітів би порушити. Був ухвалений Закон “Про політичні партії”. Я вважав, що він стане юридичним батогом який зажене 115 українських партій у 10 чи 15 груп. Так би воно і було. Але, потім зробили доповнення. Дозволили партіям найпростішу процедуру реєстрації первинних осередків та районних організацій. Зараз, для того щоби оформити районну організацію чи первинний осередок- достатньо копії статуту завіреної в самій партії і кілька формальних документів.
Таким чином, для всіх партій відкрилася цілком реальна можливість дуже швидко зараз творити свої структури на місцях. Спрощений процес реєстрації дає можливість багатьом новоствореним партіям досягти структурної повноти.
Таким чином, Закон не виконає ту роль яку початково він мав би виконати.
Ігор Столяров: Яке місце займає Українська республіканська партія у виборчій кампанії?
Левко Лук”яненко: Республіканська партія увійшла до передвиборчого блоку Форум національного порятунку. Сюди увійшло сім політичних партій. Це – УРП, Українська народна партія “СОБОР”, Українська християнсько-демократична партія, партія “Батьківщина”, Українська соціал-демократична партія, Патріотична партія України та УКРП.
Всі ці сім партій є опозиційними до нинішньої влади. Нас об”єднує негативна оцінка сучасної влади і прагнення замінити її патріотичною українською владою.
Ігор Столяров: Чи є надія на те, що ці партії зможуть на наступних парламентських виборах увійти до Верховної Ради, здобути необхідну кількість голосів виборців?
Левко Лук”яненко: Я не сумніваюся, що Форум національного порятунку подолає чотирьох відсотковий бар”єр і введе своїх людей до парламенту.
Наприклад, останні соціологічні опитування показали, що з опитаних людей сім і сім десятих відсотків висловилися на підтримку Форуму.
Ми маємо шанс. Ми самодостатня величина.
Але, я хотів би сказати що проблема не лише в тому щоби подолати цей чотирьохвідсотковий бар”єр. Справа в тому, що якщо Форум національного порятунку піде на вибори окремою силою - буде у парламенті лише невелика кількість депутатів які реально не будуть мати великого впливу на законодавчий процес.
Для того щоби мати більший вплив на законодавчий процес необхідно утворити ширший блок. Я дуже хотів би щоби Форум національного порятунку зумів порозумітися з Віктором Ющенком і створити навколо нього ширшу Національно-демократичну коаліцію, або блок.
Я був би за те щоби ми зуміли домовитися з Українським Народним Рухом, ПРП, НРУ, Конгресом українських націоналістів. Я був би за те щоби ми зуміли домовитися і ще з кількома партіями і об”єднаннями з метою створення широкого блоку право-центриських сил.
Всього на правому фланзі є 17 – 18 політичних партій.
Якщо об”єднаємося то можемо мати надію на те, що такий блок зможе зібрати 30 – 40 відсотків мандатів. Це вже була б сила яка б могла не допустити антиукраїнських законопроектів, блокувати антиукраїнські акції та впливати позитивно на формування законодавства.
Ігор Столяров: Кілька днів тому на сесії міської Ради в Одесі депутати проголосували за “тримовність”. Що Ви думаєте з цього приводу?
Левко Лук”яненко: Моя точка зору, як і партії, така що Україна є територією розселення української нації. 340 років Україна була під окупацією Росії. За цей час багато наших людей було зрусифіковано, особливо в часи комуністичної диктатури за 70 років її панування.
Це наше національне горе.
Але, коли Україна проголосила свою незалежність то мав би настати час духовного відродження. Це означає, що ми мали б повернутися до української мови, своїх традицій, звичаїв. Отож, ми виступаємо за те, щоби в Україні державною була лише українська мова.
Що стосується права громадян інших національностей, їм ніхто не забороняє мати національно-культурну автономію. Тобто, вони мають право засновувати свої культурні осередки, відкривати національні школи, театри. Так роблять у європейських державах.
Але, українці є корінною нацією в Україні. Тому природній процес повернення, подолання колоніальної спадщини – мав би привести нас до поширення української мови, до застосування її у офіційному державному житті.
Ігор Столяров: Сьогодні багатьох українців турбує питання – чи досягнуть єдності, напередодні виборів, патріотичні сили в Україні?
Левко Лук’яненко: Про об’єднання нині говорять дуже багато. І це стало словом яке у кожного на язиці. Але, проблема єднання є надзвичайно складною.
Складна вона з простої причини.
Я переконаний, на основі аналізу того що відбувається, що у адміністрації Президента України розробили стратегію розпорошення різних політичних сил на невеличкі загони. Навіть у середовищі прокучмівських партій і об”єднань сили будуть розпорошені.
Таким чином адміністрація Президента прагне наповнити майбутню Верховну Раду маленькими силами. Вони здобудуть 10, 12, 13 відсотків.Кажна з цих груп матиме недостатньо сил для проведення самостійної політики. Це дасть можливість адміністрації Президента грати на тих дрібних групах музику яку врони собі забажають.
Є ще один дуже важливий момент, який би я так само хітів би порушити. Був ухвалений Закон “Про політичні партії”. Я вважав, що він стане юридичним батогом який зажене 115 українських партій у 10 чи 15 груп. Так би воно і було. Але, потім зробили доповнення. Дозволили партіям найпростішу процедуру реєстрації первинних осередків та районних організацій. Зараз, для того щоби оформити районну організацію чи первинний осередок- достатньо копії статуту завіреної в самій партії і кілька формальних документів.
Таким чином, для всіх партій відкрилася цілком реальна можливість дуже швидко зараз творити свої структури на місцях. Спрощений процес реєстрації дає можливість багатьом новоствореним партіям досягти структурної повноти.
Таким чином, Закон не виконає ту роль яку початково він мав би виконати.
Ігор Столяров: Яке місце займає Українська республіканська партія у виборчій кампанії?
Левко Лук”яненко: Республіканська партія увійшла до передвиборчого блоку Форум національного порятунку. Сюди увійшло сім політичних партій. Це – УРП, Українська народна партія “СОБОР”, Українська християнсько-демократична партія, партія “Батьківщина”, Українська соціал-демократична партія, Патріотична партія України та УКРП.
Всі ці сім партій є опозиційними до нинішньої влади. Нас об”єднує негативна оцінка сучасної влади і прагнення замінити її патріотичною українською владою.
Ігор Столяров: Чи є надія на те, що ці партії зможуть на наступних парламентських виборах увійти до Верховної Ради, здобути необхідну кількість голосів виборців?
Левко Лук”яненко: Я не сумніваюся, що Форум національного порятунку подолає чотирьох відсотковий бар”єр і введе своїх людей до парламенту.
Наприклад, останні соціологічні опитування показали, що з опитаних людей сім і сім десятих відсотків висловилися на підтримку Форуму.
Ми маємо шанс. Ми самодостатня величина.
Але, я хотів би сказати що проблема не лише в тому щоби подолати цей чотирьохвідсотковий бар”єр. Справа в тому, що якщо Форум національного порятунку піде на вибори окремою силою - буде у парламенті лише невелика кількість депутатів які реально не будуть мати великого впливу на законодавчий процес.
Для того щоби мати більший вплив на законодавчий процес необхідно утворити ширший блок. Я дуже хотів би щоби Форум національного порятунку зумів порозумітися з Віктором Ющенком і створити навколо нього ширшу Національно-демократичну коаліцію, або блок.
Я був би за те щоби ми зуміли домовитися з Українським Народним Рухом, ПРП, НРУ, Конгресом українських націоналістів. Я був би за те щоби ми зуміли домовитися і ще з кількома партіями і об”єднаннями з метою створення широкого блоку право-центриських сил.
Всього на правому фланзі є 17 – 18 політичних партій.
Якщо об”єднаємося то можемо мати надію на те, що такий блок зможе зібрати 30 – 40 відсотків мандатів. Це вже була б сила яка б могла не допустити антиукраїнських законопроектів, блокувати антиукраїнські акції та впливати позитивно на формування законодавства.
Ігор Столяров: Кілька днів тому на сесії міської Ради в Одесі депутати проголосували за “тримовність”. Що Ви думаєте з цього приводу?
Левко Лук”яненко: Моя точка зору, як і партії, така що Україна є територією розселення української нації. 340 років Україна була під окупацією Росії. За цей час багато наших людей було зрусифіковано, особливо в часи комуністичної диктатури за 70 років її панування.
Це наше національне горе.
Але, коли Україна проголосила свою незалежність то мав би настати час духовного відродження. Це означає, що ми мали б повернутися до української мови, своїх традицій, звичаїв. Отож, ми виступаємо за те, щоби в Україні державною була лише українська мова.
Що стосується права громадян інших національностей, їм ніхто не забороняє мати національно-культурну автономію. Тобто, вони мають право засновувати свої культурні осередки, відкривати національні школи, театри. Так роблять у європейських державах.
Але, українці є корінною нацією в Україні. Тому природній процес повернення, подолання колоніальної спадщини – мав би привести нас до поширення української мови, до застосування її у офіційному державному житті.
