Прага, 25 жовтня 2001 – Сучасній світ продовжує жити під тиском військових обставин і застосування воєнних засобів у різних регіонах світу, без яких нинішня постіндустріальна цивілізація не може врівноважити політичне існування і навіть у здавалося б мирній політиці багатьох країн інколи спалахують баталії близькі за напругою до воєнних. Народи часто незчуваються, як запеклі політичні битви непомітно втягують їх в широкомасштабні кровопролиття у братовбивчих конфліктах.
Війну політологи характеризують, як збройну боротьбу між державами, групами країн чи суспільними, релігійними, етнічними та іншими спільнотами. Війною також часто, у переносному розумінні, називають крайню межу загострення політичної боротьби, котра переростає у ворожі відносини між певними політичними силами ( наприклад:війна між владою і непримиренною опозицією, війна законів між центром і периферією).
У мислителів простежувалося два протилежних підходи до розуміння закономірностей воєн у суспільствах. З одного боку визнавався закономірнийі природній характер їх виникнення від Геракліта до Геґеля і Ніцше. Геґель навіть висловлював образне поняття на кшталт того, що війна потрібна суспільству як свіжий вітер для затхлого озера. Сучасні політологи і глобалісти вважають війни школою «політичної реальності», психологи обгрунтовують виникнення збройного протистояння природньою агресивністю людини, а технократи – технічним прогресом. Прибічники протилежної точки зору вважали і вважають війни неприпустимими і шукали шляхи їх відвернення (Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Іманнуїл Кант та інші).
При всьому розмаїтті поглядів чи не всі погоджувалися з тим, що висловив колись німецький теоретик Клаузевіц, який вважав, що війна є продовження політики збройними засобами. Тобто, всі визнають, що кожна війна має свою політичні причини, які визрівають з глибин політичного життя суспільства, виливаючись у гострі суперечності, котрі стає неможливо розв’язувати мирними засобами. Внутрішні війни, як правило, переростають у зовнішні і світові…
Сьогодні, в умовах проведення антитерористичної операції, чимало громадян висловлюють занепокоєння перебігом подій, чи не стає реальною загроза світового військового конфлікту, війни між цивілізаціями? А сучасне непримиренне протистояння деяких політичних сил на теренах України частина політологів вважає загрозливим, що у переспективі може призвести до широкомасштабного збройного конфлікту, подібного Балканському. Чи почувають себе пересічні громадяни України здатними впливати на політичну ситуацію в державі і чи мають вони змогу не дати втягти себе у братовбивче збройне насилля…
Війну політологи характеризують, як збройну боротьбу між державами, групами країн чи суспільними, релігійними, етнічними та іншими спільнотами. Війною також часто, у переносному розумінні, називають крайню межу загострення політичної боротьби, котра переростає у ворожі відносини між певними політичними силами ( наприклад:війна між владою і непримиренною опозицією, війна законів між центром і периферією).
У мислителів простежувалося два протилежних підходи до розуміння закономірностей воєн у суспільствах. З одного боку визнавався закономірнийі природній характер їх виникнення від Геракліта до Геґеля і Ніцше. Геґель навіть висловлював образне поняття на кшталт того, що війна потрібна суспільству як свіжий вітер для затхлого озера. Сучасні політологи і глобалісти вважають війни школою «політичної реальності», психологи обгрунтовують виникнення збройного протистояння природньою агресивністю людини, а технократи – технічним прогресом. Прибічники протилежної точки зору вважали і вважають війни неприпустимими і шукали шляхи їх відвернення (Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Іманнуїл Кант та інші).
При всьому розмаїтті поглядів чи не всі погоджувалися з тим, що висловив колись німецький теоретик Клаузевіц, який вважав, що війна є продовження політики збройними засобами. Тобто, всі визнають, що кожна війна має свою політичні причини, які визрівають з глибин політичного життя суспільства, виливаючись у гострі суперечності, котрі стає неможливо розв’язувати мирними засобами. Внутрішні війни, як правило, переростають у зовнішні і світові…
Сьогодні, в умовах проведення антитерористичної операції, чимало громадян висловлюють занепокоєння перебігом подій, чи не стає реальною загроза світового військового конфлікту, війни між цивілізаціями? А сучасне непримиренне протистояння деяких політичних сил на теренах України частина політологів вважає загрозливим, що у переспективі може призвести до широкомасштабного збройного конфлікту, подібного Балканському. Чи почувають себе пересічні громадяни України здатними впливати на політичну ситуацію в державі і чи мають вони змогу не дати втягти себе у братовбивче збройне насилля…
