Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:03

Інтернет-Майдан


Інтернет-Майдан

Київ, 25 жовтня 2001 - Міцну репутацію країни чудес має відстояти нове покоління “білокурих бестій” – “стійких олов’яних солдатиків” від української політики. Чемпіон com.ua дає достатньо їжі для роздумів у цей бік. Федерація боксу України запропонувала прем’єру Анатолію Кінаху стати її президентом. Рішення було ухвалено на тій підставі, що пан Анатолій раніше був висококласним бійцем і є майстром спорту з боксу. Якщо в цьому випадку простежується нормальна лінійна логіка, то в подальшому списку вона тяжіє до нормального лінійного абсурду. Скажімо, Віктор Ющенко у ролі голови Федерації художньої гімнастики, або ж пан Омельченко, як батько київського хокею. Леонід Кравчук, в свою чергу, є діючим президентом федерації фігурного катання. Хочеться додати “між крапельками”. Завершує список Геннадій Удовенко. В цьому році він став найголовнішим каратистом країни. Олександр Кузьмук поки що не очолює Федерацію спортивної стрільби по літаючих об”єктах. Але то поки що. Тим часом “Українська правда” провела референдум серед своїх читачів. Саме з цього речення починає огляд віртуальної преси Віктор Недоступ.

“Українська правда” провела референдум серед своїх читачів. Запитання було одне: “Кого на вашу думку треба гнати з посади після катастрофи ТУ-154, який збила наша ракета?” П’ятдесят сім відсотків одразу проголосували за відставку головнокомандуючого Кучми, двадцять три – Кузьмука, вісім – начальника ПВО, інші взагалі запропонували відправити на пенсію Бін Ладена. Інших результатів навряд чи можна було очікувати. Але це – віртуалка, а от реально Україна, крім скаліченої репутації, ще й влетіла у копієчку. Тільки авіакомпанії “Сибір” вона винна десять мільйонів доларів, вже не кажучи про людські життя, які ніякими грошима не повернеш. Про це -- у наступному матеріалі. Тим часом молодіжне крило руху “Україна без Кучми” започаткувало нову акцію – “Україна без Кузьмука”. Подробиці – на шпальтах “Української правди”.

“Forum.ua” звертає увагу на ще один неприємний аспект. “Рука Москви тягнеться до української протиповітряної оборони” – така назва аналітичної добірки стосовно офіційних реакцій з приводу. В російських “істеблішах” тема контролю над українськими ПВО стає дедалі популярнішою, пише “Форум”. “В ідеалі Україна та Росія мусить мати єдиний командний пункт.” – заявив у інтерв”ю “Ізвєстіям” Міхаїл Маргєлов, зам. голови комітету міжнародних справ Ради Російської федерації. У гарячці якось призабули, що стрільби у Криму, попри наголошену українськість, фактично були україно-російськими, оскільки мало не кожного українського ракетника, поблажливо всміхаючись, дублював російський офіцер-спостерігач.

Світ, тим часом завмер, неприємно вражений офіційною реакцією Гаранта Української Конституції. “Кореспондент-net” передруковує статтю з “Уолт-стріт джорнел” під назвою “Байдужість Кучми”. Автори слушно ставлять в один ряд олігархію на тлі зубожілості людей, вбивства журналістів та безвідповідальність президента в ідіотському і трагічному випадку з ТУ-154. Характерно, що російські військові спостерігачі, на очах в яких все це відбувалося, спочатку вперто наголошували на терористичній версії трагедії. Адже це якнайкраще відповідає ставленню Росії до чеченців та інших мусульман Кавказу, зазначає “Уолт-стріт джорнел”.

“Kavkaz.org” розповідає про маніпуляції кавказькою картою. Цитата з інтерв’ю Шаміля Басаєва: “Ми пропонуємо Заходу уважніше подивитись не на уявний, а на реальний міжнародний тероризм, який окопався в Росії. Ось де реальна небезпека і реальний ворог цивілізованого людства.”

Тим часом Росію лихоманять цивілізаційні симптоми. “Polit.ru” повідомляє що тувінські корови хворіють на “сибірку”. Хвороба російського виробництва, але автори вважають, що це ще не привід для паніки. Тим не менше, новосибірські “отци народа” запанікували і з допомогою м’ясників та силовиків вдалися до профілактики без жалю і пощади.

Село неначе погоріло, неначе люди подуріли – заквилить вразливий читач. Читач тверезий заспокоїть – деякі люди і в мирний час не надто вирізнялися здоровим глуздом.

Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.

“Село неначе погоріло, неначе люди подуріли”, - вслід за Тарасом Шевченком каже Віктор Недоступ. Паралельно інформація від bigmir.net. Село, чи пак, місто Файєтвіль, що на Каролінині, має вулицю під гіперактуальною вивіскою “Сибірська виразка”. Ідею у дев”яностому році минулого тисячоліття підкинув оцінник вартості житла містер Майк Тейт. В інтерв’ю газеті “Фейєтвіль обсервер”, він сказав, що хотів, аби вулицю було названо на честь “Антракса”, популярної у вісімдесятих роках музичної групи. Ненавмисний радикалізм поп-фана рухає думку відвідувача bigmir.net у тому ж напрямку. Рука маніпулюючи мишею спонтанно вишукує якомога радикальніші сайти. Бо прихистком для хлопців з міцними щелепами можуть бути не тільки гори Афганістану, або ж болівійська сельва. Рішуче налаштовані адепти гашетки достатньо комфортно почувають себе на сайтах всесвітньої мережі. За сухим клацанням комп”ютерних клавіш вчуваються відлуння р-р-революційних громів. Якраз під їх непроминальне булькання на офіційний сайт Націонал-більшовицької партії Росії зазирнув мій колега Павло Вольвач:

Стиль, заданий лідером “нац-болів”, відомим письменником Едуардом Лимоновим, вчувається і в електронній версії націонал-більшовицької позиції. Лимонівська естетика представлена тотально – від червоно-чорно-білої кольористики сайтів до ненормативної лексики. Ну і, звісно, вибухова підліткова р-революційність, парадоксальним чином поєднана із ностальгійними зітханнями за старими добрими ГУЛАГ-івськими часами.

Повідомлення прес-служби НБП, як завжди, рясніють зведеннями про “акції прямої дії” – то грузинську амбасаду рвійні лимонівці закидають пляшками з фарбою, то в Большом тєатрє, на концерті, присвяченому десятиріччю незалежності Казахстану, засиплять зал листівками із гаслом: “Отбєрьом у Нурсултана русскій сєвєр Казахстана!” В принципі, такі дії цілком відповідають тактиці “Грін-пісу”, але палаючі “нац-боли” чомусь вважають подібні акції підготовкою революції. Іноді так вважають і власті, і тоді “пакують” націонал-більшовиків до буцегарень – зокрема, в Латвії, Казахстані і Росії.

Справді, ця партія, котра виступає за створення глобальної антикапіталістичної євразійської імперії, на чолі, певна річ, з матушкою Росією, не представлена у російській держдумі, зате широко репрезентована по тюрмах і пересилках. Можливо, через те, що занадто прямолінійно і відверто озвучує завуальовані політичні устремління Кремля?

Втім, це їхні проблеми. Нас же зворушили прізвища деяких діячів авангарду російського нео-патріотизму: Волинець, Бахур, Казимирчук і вже зовсім “іконно-посконний” Раміль Таібович Сафін. Та й за цитрусовим псевдо Вождя, пам’ятається, проглядає такий собі харківський підліток Савенко. До речі, щодо Вождя – Едуард Веніамінович і в свої п’ятдесят вісім залишився нонконформістом і вічним революціонером. Через що цілком закономірно вже півроку париться у спец-ізоляторі “Лєфортово”, звинувачений в купівлі зброї, тероризмі, а також у створенні незаконного військового формування. Йде до того, що можуть ввалити Вєніаміничу за все разом до 24-х років ув’язнення. Але непохитний Едічка вірний собі, про що свідчить друкований на сайті його лист товаришам із тюрми, де Вождь закликає соратників до продовження боротьби і єднання з усіма, хто відчуває на собі злісний тиск Системи. Така собі суміш Че Гевари і Нестора Івановича. Питання тільки в тому, чи дозволять Лимонову й надалі творити власну біографію під умовною назвою “Ми – національний герой”, чи внесуть до неї спецслужбівські корективи.

Павло ВОЛьвач, для “Інтернет-майдану”, Київ

Затерта фраза стосовно того, що інформаційні технології відкрили двері до неймовірних можливостей обміну інформацією передбачає не менш затерту гру слів про більш мобільне поле для злочину.

Законодавці розвинутих країн намагаються з усім тим боротися. Україна пробує не відстати, - вважає нардеп пан Задорожній. З його слів випливає, що розвиток національного законодавства в царині інформаційних технологій, як завжди, намагатиметься, буде пробувати, співвібрувати із законодавством європейським. Дуже, ну дуже хотілось би в це вірити.

Тему розвиває Микола Закалюжний.

Нові (інформаційні) комп’ютерні технології породжують і нові злочини. Проблема боротьби із ними стоїть надзвичайно гостро перед багатьма державами. Причому настільки, що Рада Європи на початку 90-х років вже ухвалила декілька рекомендацій, скерованих на боротьбу з ними. Отже комп’ютерний злочин: це поведінка, яка потенційно шкідлива і має стосунок до пристроїв, пов’язаних із комп’ютерами з точки зору зберігання передачі і обробки даних.

Від часу ухвалення рекомендацій Ради Європи щодо боротьби із комп’ютерними (інформаційними технологіями) минуло більше 10 років, майже епоха у розвитку інформаційних технологій, тому назріла нагальна потреба в оновленні Європейського законодавства, нових підходів до проблеми. Регулятивним документом для кримінального переслідування злочинів у сфері телекомунікацій, зокрема в Інтернеті, на думку правників –міжнародників, повинна стати Конвенція Ради Європи з електронної злочинності, розробка котрої завершується .

Поряд із визначенням мінімальних стандартів стосовно складу злочину Конвенція містить специфічні процедурні питання щодо проведення слідчих дій, пов’язаних із доступом до комп’ютерних систем та збиранням даних у міжнародній мережі. Передбачається розробка важливих правил співпраці з країнами не членами Ради Європи. І це питання, на думку багатьох експертів буде чи не найважчим. Поки що інформаційне суспільство надто далеке від готовності до загальносвітового консенсусу з цих питань. Адже традиції, християнського, ісламського, будистського та інших релігійних, культурних і суспільних світів у багатьох сферах є не лише різними, а часто антагоністичними. Не всі держави можуть погодитися на обмеження стосовно меж свободи висловлювання думки, але її межі у надзвичайних ситуаціях все-таки можуть бути встановлені.

Зважаючи на традиційну заангажованість української преси від різних фінансово-політичних груп, а також на недосконалість національного законодавства, що стосується комп’ютерних технологій, відносною свободою втішається українська преса електронна. Не виключено, що під шумок боротьби із електронними злочинами, її також можуть дещо обмежити. Втім, це вже тема іншої розмови.

Микола Закалюжний, в Інтернет-майдан.

Поки там справа дійде до серйозних обмежень української електронної преси ми ще раз відштовхнемось від того що маємо і зайдемо на Кореспондент нет. Ну а там калейдоскопить чудернацькими інформаціями. Якийсь дядько, виявляється, до напівсмерті зацілував Мерседес. За цим ідіотським заняттям англійська людина провела п’ятдесят шість годин. Місцева радіостанція в місті Туррок британського графства Ессекс є автором цього вишуканого конкурсу. На кін було поставлено автомобіль марки “…А 160”. Переможцем став 28-літній пожежник Кейт Флін.

Навперейми йому кинувся румунський менщезна, який перед тим зробив собі операцію на зміну статі. Нині він знову хоче стати чоловіком. В спідниці жертва називається Соріною Ратью. Лікарі, однак, заявили, що операція проведена у 1996-у році не передбачає зворотніх процесів.

Але то є ніщо у порівнянні з тим, що сталося в Криму. До Сімферопольського відділку міліції зателефонував невідомий і попередив, що один з пасажирських літаків розлетиться на друзки, якщо авторові повідомлення не заплатять 20 тисяч доларів. Правоохоронні органи Криму встановили особу терориста. Ним виявився семилітній мешканець Сімферополя.

Ну, це “вопше”, - вигукне обурений слухач. – То вже якась педофілія! На подібний вигук волєнс-нолєнс, в силу обставин і професії, мусить озватися моя колега Надія Степула.



Програми виявлення порнорматеріалів існують стільки часу, скільки й сам Інтернет. Сьогодні проблема дитячої порнографії у світовому павутинні актуальна, як ніколи. Згідно досліджень психологів, понад двадцять мільйонів людей щодня відвідують порносайти в Інтернеті. Особливою популярністю серед двохстот тисяч із них користуються сторінки з дитячою порнографією.

Є попит на специфічний інтернетівський продукт, є й пропозиція. Онлайн-ринок Інтернет-порнографії дає понад мільярд доларів прибутків щороку. Тепер компанії, що продукують порнографію, пропонують свої послуги ще й власникам мобільних телефонів. Але якість зображення на крихітних табло не викликає захоплення в тих, хто новинкою скористався.

Бетатестування програм з метою виявлення порноматеріалів, у тому числі дитячої порнографії в Інтернеті проводить компанія “Хортсофт” . Американська Інтернет-організація безпеки “Кібер-ангели” набрала добровольців у школах, молодіжних центрах тощо і запропонувала навчати бабусь, мам, няньок методам захисту дітей від порнорграфії в Інтернеті.Виконавчий директор одного з підрозділів “Кібер-ангелів”, Паррі Афтаб, висловила думку, що найкращим способом є просте відсіювання порносайтів. Опитування 11 тисяч підлітків у США показало, що 61 відсоток з них проглядали порнокартинки, 12 відсотків погодилися зустрітися з людьми, з якими познайомилися на однойменних сайтах.

Швейцарська компанія Агенція Віртуалє розробила програму РуморВат, яка відстежує повідомлення з веб-форумів, поштових конференцій і тому подібного аж до конкретної електронної адреси. Ця програма використовується для боротьби з розповсюджувачами дитячої порнографії в Інтернеті.

В Україні, де, правда, всього триста тисяч користувачів Інтернету, дитяча порнографія доступна всім, у тому числі й дітям, які мандрують світовою павутиною. Досить натиснути кнопку із зображенням ляльки “Барбі” чи іншої популярної іграшки. Програм та способів боротьби з такими забавами в Україні поки що не існує.

Розробляти їх – саме час, враховуючи те, що невдовзі доступ до Інтернету відкриється багатьом дітям, перед якими двері Інтернету поки що зачинені. Адже Міністерство освіти України досягло домовленості – наразі усної – з американською корпорацією Майкрософт про випуск україномовних версій програмних продуктів. І комп”ютеризація українських шкіл відбудеться.

Надія Степула, радіо Свобода, Київ.

І на завершення ще одна інформація від NetoScop. Йдеться про мобільники, які хотіли б керувати своїми господарями. Британська компанія Медіа Центр запровадила цифрову технологію – гру, в основі якої лежить умова: на запитання – чи хочете ви, аби вами керували ви кажете так і в цьому випадку матимете дзвінки на кшталт “Згадайте минулий вечір”, або “подумайте про подорож”. Далі завдання ускладнюватимуться і вимагатимуть від користувача певних дій. Наприклад “згубіть що-небуть і зробіть вигляд, що це трапилось з вами випадково…”, або “зайдіть у найближчий бар і випийте горілки…” Наступні команди вимагатимуть дій у стилі “дзен”. Торкнутися обох людей одночасно, або заскочити когось в туалеті… Подібну форму рабства компанія Медіа Центр схильна трактувати таким чином: це не що інше, як спосіб ламання буденних стереотипів, злам звичних алгоритмів, привнесення елементу несподіванки… На думку розробників проекту все це має збільшити міру персональної свободи. Намір хороший і жодним чином не суперечить бажанню творців програми чемно підняти капелюха і розпрощатися з вами. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG