Бєлград, 29 жовтня 2001 – Минулої п’ятницi у Бєлградi вiдбулася ще одна зустрiч, яку названо iсторичною. Йшлося про розмови президентiв Югославiї й Чорногорiї та прем’єр-мiнiстра Сербiї. Балканськi народи часто перебiльшують свою роль в iсторiї й iсторичними нераз називають подiї, якi й вони самi через кiлька днiв забувають. Незважаючи на це, можна погодитися з твердженням, що останнiй югославсько-сербсько-чорногорський самiт був крапкою над “i” пiсля якої немає повернення.
Спiврозмовники дiйшли згоди лише в одному: що бiльше немає про що розмовляти та що, як сказав президент Чорногорiї Мiло Дюканович, не варто витрачати час на безрезультатнi зустрiчi. Воїслав Коштунiца попередив, що референдум про незалежнiсть Чорногорiї необхiдно провести згiдно з Конституцiєю та мiжнародними правилами. На його думку, у Сербiї не потрiбно призначати референдум. Отож, глава держави вважає, що громадяни Сербiї одностайньо виступають за збереження спiльної держави. Можливо, що це й так, оскiльки в Югославiї сербська сторона, з огляду на величину й кiлькiсть населення, має абсолютну перевагу над чорногорьскою. Проте, у Сербiї останнiм часом зростають античорногорськi настрої й важко сказати чи у разi референдуму бiльшiсть сербiв виступила б за Югославiю. Бєлградська газета “Данас” з цього приводу ставить запитання: “Чому про долю Югославiї завжди вирiшував хтось iнший – словенцi, хорвати, македонцi та боснiйцi, якi вiдокремилися вiд спiльної держави? Чому нашi мудрi керiвники так бояться спитатися громадянам чи вони бiльше хочуть Сербiю чи Югославiю?”
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич пообiцяв, що Бєлград не братиме участi в передреферендумськiй кампанiї у Чорногорiї. Проте, така кампанiя триває ще вiд часiв Мiлошевича. Сербськi урядовцi й економiсти попереджають, що мала Чорногорiя неспроможна жити без сербської парасолi. Звичайно, вони не кажуть, що Чорногорiя Сербiї найбiльш потрiбна тому, що через неї проходить шлях до Адрiатичного моря. У разi вiдокремлення Чорногорiї Сербiя залишилая б без моря. В економiстiв є й iншi аргументи, найзначнiшим з яких є зовнiшнiй борг Югославiї, що становить 12 мiльярдiв доларiв. Чорногорцi вважають, що на них вiдпадає лише 300 мiльйонiв. Сербська сторона заявляє, що чорногорцям у разi вiдокремлення залишиться бiльший тягар – цiлий мiльярд доларiв.
Сильним знаряддям в руках Бєлграда є понад ста тисяч чорногорцiв, якi живуть у Сербiї. Столичнi полiтики вимагають, щоби й вони мали право голосувати на референдумi. Офiцiйна Подгорiца про це не хоче нi чути. Хто де живе, нехай там i голосує – кажуть чорногорськi урядовцi. Закон про референдум ще не ухвалено. Просербськi сили в Чорногорiї блокують його ухвалення й сповiщають про намiр бойкотувати референдум. Нагадаємо, що бойкот був улюбленим полiтичним методом екс-президента Слободана Мiлошевича. Саме його прихильники найбiльш вперто виступають за збереження Югославiї.
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич пообiцяв, що Бєлград не братиме участi в передреферендумськiй кампанiї у Чорногорiї. Проте, така кампанiя триває ще вiд часiв Мiлошевича. Сербськi урядовцi й економiсти попереджають, що мала Чорногорiя неспроможна жити без сербської парасолi. Звичайно, вони не кажуть, що Чорногорiя Сербiї найбiльш потрiбна тому, що через неї проходить шлях до Адрiатичного моря. У разi вiдокремлення Чорногорiї Сербiя залишилая б без моря. В економiстiв є й iншi аргументи, найзначнiшим з яких є зовнiшнiй борг Югославiї, що становить 12 мiльярдiв доларiв. Чорногорцi вважають, що на них вiдпадає лише 300 мiльйонiв. Сербська сторона заявляє, що чорногорцям у разi вiдокремлення залишиться бiльший тягар – цiлий мiльярд доларiв.
Сильним знаряддям в руках Бєлграда є понад ста тисяч чорногорцiв, якi живуть у Сербiї. Столичнi полiтики вимагають, щоби й вони мали право голосувати на референдумi. Офiцiйна Подгорiца про це не хоче нi чути. Хто де живе, нехай там i голосує – кажуть чорногорськi урядовцi. Закон про референдум ще не ухвалено. Просербськi сили в Чорногорiї блокують його ухвалення й сповiщають про намiр бойкотувати референдум. Нагадаємо, що бойкот був улюбленим полiтичним методом екс-президента Слободана Мiлошевича. Саме його прихильники найбiльш вперто виступають за збереження Югославiї.
