Доступність посилання

ТОП новини

Культ особи і політичне лідерство…


Культ особи і політичне лідерство…

Прага, 30 жовтня 2001 – Політологи називають українську державу політичним формуванням перехідного типу з переважанням командно-адміністративних методів кеорівництва. Історичний досвід підтверджує що від єдиновладдя тоталітарного типу, яке називають ще «культ особи», не застраховане жодне суспільство, яке розвивається недемократичним щляхом, використовує нелегітимні способи концентрації й здійснення політичної влади. Політики, котрі виросли на парткомівсько-радянських методах керівництва, не можуть уникнути закулісних, апаратних спокус політичного впливу.

Останні події навколо нового Закону України про вибори до Верховної Ради свідчать про те, що політичні ігри адміністративно-командного характеру тривають. Пересічний виборець позбавлений будь-якого впливу на формування нового закону та й йому останнім часом, взагалі, байдуже за яким законом опускати виборчий бюлетень до урни. Опитування громадської думки підтверджують, що суспільний інтерес до політичних подій невисокий, а це означає безнадію в умовах кабінетного ухвалення будь-яких державних рішень. Чимало політиків вважають сьогодні, що й доля наступних парламентських виборів буде вирішена у владних структурах і за допомогою тіньових грошових лантухів.

Народові залишається одне, виходячи з власного тоталітарного досвіду, шукати серед кандидатів хоча б зовнішню харизму надії на кращі зміни. Низка листів до засобів інформації свідчать саме про такі настрої частини електорату. Правда, чимало громадян вбачають у Вікторові Ющенкові, для прикладу, не лише зовнішню доброту і людяність але й не забула його успішні, ще прем’єрські, намагання поліпшити виплати пенсій та зарплат. І це означає наявність серед частини українців пост-культівського сподівання на якісь особливі реформаторські та життєдайні здібності політика.

На жаль суспільна активність громадян в Україні не має значного впливу на перебіг політичного життя та на темпи реформ. Тому такі необхідні зміни відбуваються роками, замість днів і тижнів. А політичні лідери, переважна більшість котрих є вихідцями з тоталітарної радянсько-парткомівської системи, нездатні здійснити швидкі, навіть шокові, зміни для поліпшення соціально-економічної ситуації в державі. Як це сталося, наприклад, в Чехії за Вацлава Гавела, чи в Польщі при Лехові Валенсі та Олександрові Кваснєвському…Залишається лише сподіватися, що український народ колись вгадає і його політичні відчуття, засновані на харизмі, співпадуть із обранням справжнього народного лідера, котрий зможе виправдати сподівання громадян України.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG