Прага, 5 листопада 2001 - Міжнародна правозахисна організація «Хьюман райтс уотч» цими днями опублікувала доповідь про становище жінок в Афганістані.
Афганські жінки, - мовиться у звіті, протягом понад двадцятирічної громадянської війни і багаторічної репресивної політики «Талібану» - були і залишаються об’єктом кривдження.
Правозахисна організація «Хьюман райтс уотч» у своїй доповіді закликає світову спільноту розглядати питання про права жінок та їх захист, як невідємну частину будь-якої програми майбутньої реконструкції і відродження Афганістану.
«Талібан» намагається викреслити жінок із суспільного життя шляхом широкої дискримінації. За певні вчинки жінок карають, публічно б’ють», - зауважує керівник відділу «Хьюман райтс уотч» з прав жінок ЛаШон Джефферсон. За його словами, «ні один з варіантів політичного врегулювання ситуації в Афганістані не мав би обійтися без притягнення до відповідальності тих, хто винен у систематичному насиллі й дискримінації».
У доповіді правозахисної організації «Хьюман райтс уотч» мовиться, що «Талібан» забороняє жінкам працювати у більшості ділянках професійної зайнятості. Встановлені талібами правила, не дозволяють жінкам виходити з дому без супроводу когось з родичів чоловічої статі. Обмеження щодо професійної зайнятості та вільного пересування – є чи не найбільшим тягарем для афганських жінок. За даними «Хьюман райтс уотч», лише в Кабулі проживає близько 40 тисяч вдів, чоловіки яких загинули на фронті. Ці жінки не мають жодних можливостей, щоб прогодувати себе і своїх дітей.
Окрім цього, «Талібан» заборонив подальше навчання дівчаток, після закінчення ними початкової школи. Понад 90% афганських жінок на сьогодні є неписьменними.
Існуючі заборони особливо серйозно позначаються на отриманні жінками медичної допомоги, оскільки їм мали б надавати допомогу лише жінки. Тоді, як внаслідок заборони на навчання різко скоротилася кількість жінок-лікарів і медсестр.
«Жінки, які живуть в контрольованих «Талібаном» районах розповідають, що відчувають постійне почуття страху», - мовиться у доповіді «Хьюман райтс уотч». Навіть дрібні порушення особливих правил та норм, що їх запровадили таліби, здебільшого закінчується публічним побиттям жінок спеціальною релігійною поліцією.
Більшість жінок, з якими мали можливість спілкуватися представники «Хьюман райтс уотч», або самі були побиті релігійною поліцією, або були свідками побиття інших жінок.
Скажімо, жінка – лікар Шокерія Агмед, яка покинула Кабул у січні 2001 року розповіла таку історію. Її чоловік викликав таксі і відправив дружину з малою дитиною на роботу, попередивши таксиста, що його дружина лікар. Однак, дорогу таксі перегородила релігійна поліція, яка побила, і цю жінку, і водія. У випадку жінки, то, за правилами талібів, вона повинна була мати супровід когось із родичів чоловічої статі, а таксист не мав права везти саму жінку.
А інша жінка – вдова Зафія Закіл, яка покинула Кабул у червні цього року і виїхала до Пакистану, розповіла представникам «Хьюман райтс уотч» про труднощі, яких вона зазнала при спробі заробити собі на життя пошиттям жіночого одягу в себе вдома. Спершу релігійна поліція зірвала з її помешкання напис «пошиття жіночого і дитячого одягу», а згодом заборонила займатися і самим шиттям на продаж, погрожуючи убивством.
Афганські жінки, - мовиться у звіті, протягом понад двадцятирічної громадянської війни і багаторічної репресивної політики «Талібану» - були і залишаються об’єктом кривдження.
Правозахисна організація «Хьюман райтс уотч» у своїй доповіді закликає світову спільноту розглядати питання про права жінок та їх захист, як невідємну частину будь-якої програми майбутньої реконструкції і відродження Афганістану.
«Талібан» намагається викреслити жінок із суспільного життя шляхом широкої дискримінації. За певні вчинки жінок карають, публічно б’ють», - зауважує керівник відділу «Хьюман райтс уотч» з прав жінок ЛаШон Джефферсон. За його словами, «ні один з варіантів політичного врегулювання ситуації в Афганістані не мав би обійтися без притягнення до відповідальності тих, хто винен у систематичному насиллі й дискримінації».
У доповіді правозахисної організації «Хьюман райтс уотч» мовиться, що «Талібан» забороняє жінкам працювати у більшості ділянках професійної зайнятості. Встановлені талібами правила, не дозволяють жінкам виходити з дому без супроводу когось з родичів чоловічої статі. Обмеження щодо професійної зайнятості та вільного пересування – є чи не найбільшим тягарем для афганських жінок. За даними «Хьюман райтс уотч», лише в Кабулі проживає близько 40 тисяч вдів, чоловіки яких загинули на фронті. Ці жінки не мають жодних можливостей, щоб прогодувати себе і своїх дітей.
Окрім цього, «Талібан» заборонив подальше навчання дівчаток, після закінчення ними початкової школи. Понад 90% афганських жінок на сьогодні є неписьменними.
Існуючі заборони особливо серйозно позначаються на отриманні жінками медичної допомоги, оскільки їм мали б надавати допомогу лише жінки. Тоді, як внаслідок заборони на навчання різко скоротилася кількість жінок-лікарів і медсестр.
«Жінки, які живуть в контрольованих «Талібаном» районах розповідають, що відчувають постійне почуття страху», - мовиться у доповіді «Хьюман райтс уотч». Навіть дрібні порушення особливих правил та норм, що їх запровадили таліби, здебільшого закінчується публічним побиттям жінок спеціальною релігійною поліцією.
Більшість жінок, з якими мали можливість спілкуватися представники «Хьюман райтс уотч», або самі були побиті релігійною поліцією, або були свідками побиття інших жінок.
Скажімо, жінка – лікар Шокерія Агмед, яка покинула Кабул у січні 2001 року розповіла таку історію. Її чоловік викликав таксі і відправив дружину з малою дитиною на роботу, попередивши таксиста, що його дружина лікар. Однак, дорогу таксі перегородила релігійна поліція, яка побила, і цю жінку, і водія. У випадку жінки, то, за правилами талібів, вона повинна була мати супровід когось із родичів чоловічої статі, а таксист не мав права везти саму жінку.
А інша жінка – вдова Зафія Закіл, яка покинула Кабул у червні цього року і виїхала до Пакистану, розповіла представникам «Хьюман райтс уотч» про труднощі, яких вона зазнала при спробі заробити собі на життя пошиттям жіночого одягу в себе вдома. Спершу релігійна поліція зірвала з її помешкання напис «пошиття жіночого і дитячого одягу», а згодом заборонила займатися і самим шиттям на продаж, погрожуючи убивством.
