Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 10:40

Cпорт і політика


Cпорт і політика

Прага, 6 листопада, 2001 - Спорт сьогодні є не лише бізнесом і рекламою але й частиною великої політики. Цього ніхто не приховує. Наприклад, що стосується європейського футболу, то тут не оминають публічно втручатися ні британський прем’єр Тоні Блєр, ні французький президент Жак Шірак, а тим більше – італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі. В Україні різні політичні сили також намагаються у міру своїх можливостей «викресати» зі спорту побільше політичного вогню. Правда, ставлення пересічних українських громадян до такої політизації спорту далеко неоднозначне. Багата з них особливо боляче реагують на відсутність саме національної спортивної політики і на намагання частини державних діячів і парламентарів використати тих чи інших спортсменів у своїх вузьких, бізнесових чи партійних інтересах. Це видно особливо на прикладі такої популярної гри, як український футбол.

Успадкований від колишнього радянського спортивного руху, український спорт неухильно втрачає свої позиції на світовій арені. Це доводять і останні чемпіонати світу та Олімпіади. Де світова слава українських гандоблістів, волейболістів, баскетболістів, легкоатлетів та інших традиційно сильних колись спортсменів республіки? І в чому причини такого занепаду спорту в Україні.

Слава, котра базувалася на радянській ідеології і тодішній матеріально-базових потугах держави, мала свій гонор і свої підстави. Сьогодні в Україні, після десяти років незалежності, правляча верхівка не спромоглася народити хоча б якусь нову національно-державну ідею, причетну і до спорту, і ми ніколи не бачили щоб хтось із нинішніх державиних мужів відкрив уста у намаганнях заспівати державний гімн привселюдно... І український президент Леонід Кучма навіть сказав сьогодні:

«Ми живемо в такий час, що не знаємо, хто живе в Україні»

Що ж тоді нарікати на спортсменів. Звичайно, національно-свідому частину публіки мерзить, коли українські футболісти навіть не рухають для проформи губами, коли український співак Віталій Пономарьов на весь майже стотисячний стадіон уриває свій чудовий голос словами «Ще не вмерла Україна…» …Не дивно, що трибуни на матчах Динамо у Києві останнім часом, у кращому випадку, напів-порожні, бо чимала кількість уболівальників не вважають цю команду своєю – київською, українською…Така ж історія з багатьма іншими клубами республіки. І це у ще більш-менш благополучному виді спорту….

Чимало політиків від спорту виправдовують такі зміни у спорті України комерціалізацією і перехідною економікою… У цьому є доля правди але чому спорт в Україні, на відміну від більшості країн Європи, не об’єднує людей? Зверніть увагу на стадіони Англії, Франції, Німеччини. І тут проглядається не лише байдужість держави до підтримки спорту і спортсменів але й відсутність у чільних політиків розуміння національного спортивного руху, як складової світового, олімпійського…

Тоді, як політична кон’юктурність, наприклад, у футболі - об’єднаних соціал-демократів, у боксі – деяких великих українських мерів, проглядається чітко…Але, як відомо, рано чи пізно,а приходить час, коли власний інтерес спритних верховодів підпадає під осуд народу, котрого, за словами Авраама Лінкольна, ще нікому не вдавалося обдурювати весь час. Це стосується не лише політиків але й спортсменів, які й нині перебувають у стінах українського парламенту від імені того ж народу...

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG