Прага, 6 листопада 2001 - Президент Грузії Едуард Шеварднадзе закликає парламент провести конституційну реформу, аби подолати політичну кризу, яку він називає урядовою. Шеварднадзе пропонує запровадити в Грузії інститут «кабінету міністрів» і відновити посаду прем’єр-міністра (ця посада була скасована у 1995 році).
Тим часом політичні оглядачі шукають причини нинішньої політичної кризи в Грузії та прогнозують подальший розвиток подій у цій країні.
З минулого вівторка у Тбілісі не припиняються масові акції протесту, у яких беруть участь здебільшого студенти, а також прихильники колишнього президента Грузії Звіада Гамсахурдії. Спершу вони закликали до відставки силових міністрів, а після відставки уряду минулого четверга, вимагають також відставки Президента Шеварднадзе та розпуску парламенту.
Приводом для масових виступів стала спроба співробітників держбезпеки Грузії провести обшук в незалежній телекомпанії «Руставі-2», що було сприйнято як посягання на свободу слова.
Однак кількість учасників акцій протесту останніми днями значно зменшилася у порівнянні з попереднім тижнем. З цього приводу швейцарська газета «Neue Zuercher Zeitung» зауважує, що Президент Грузії Шеварнадзе, здається, вийде без особливих втрат з нинішньої політичної кризи.
А французький часопис «Le Temps» у статті під заголовком «Шеварднадзе наполегливо чіпляється за владу в корумпованій Грузії», зауважує, що політична опозиція в Грузії роз’єднана. За словами французького оглядача, тепер усіх цікавить подальша тактика Зураба Жванії, який, склавши з себе повноваження спікера парламенту, пішов на ризикований крок. «Зураб Жванія належить до числа реформаторів, які становлять більшість в грузинському парламенті і перебувають в опозиції до старої гвардії президента Шеварднадзе». Згідно з висновками французького часопису «Le Temps», Жванія, пішовши у відставку, здобув популярність у народі і тепер є одним із найвірогідніших претендентів на президентське крісло. А сам Шеварнадзе, нібито, виношує плани призначити Жванію на посаду Прем’єр-міністра, що з одного боку зробило б парламент послушнішим до президента, а з іншого боку сприяло б швидкій втраті популярності Зураба Жванії.
Водночас, прихильники колишнього президента Гамсахурдії звинувачують Жванію у тому, що він не довів до логічного завершення свою вимогу відставки Шеварднадзе. А що стосується лідера партії «Мхедріоні» Джаби Іоселіані, який відбув 5 років ув’язнення за звинуваченням в організації замаху на Шеварднадзе, то нині він лише вимагає скасування посади президента і встановлення парламентської республіки.
Французький часопис «Le Temps» також звертає увагу на погіршення грузинсько-російських взаємин, згадуючи при цьому, що Шеварнадзе провадить політику на зближення з НАТО і останнім часом на міжнародній арені здобув підтримку з боку Сполучених Штатів.
Тим часом, Президент Грузії Едуард Шеварднадзе учора на зустрічі з журналістами зробив кілька різких висловлювань на адресу російського керівництва і російських політиків. Він висловив своє невдоволення тим, що досі не отримав відповіді від Володимира Путіна на прохання зустрітися з ним.
За словами Шеварднадзе, багато російських політиків у Росії, зокрема він назвав віце-спікера Державної Думи Володимира Лукіна - не бажають миритися з незалежністю Грузії і говорять про президента незалежної держави в образливому тоні. Тоді як у Тбілісі, зауважив Шеварднадзе, ніколи не говорили і не говорять подібного на адресу Бориса Єльцина чи Володимира Путіна.
Погіршення грузинсько-російських взаємин до певної міри пов’язане із загостренням ситуації в зоні грузинсько-абхазького конфлікту минулого місяця. Паламент Грузії проголосував за виведення російських миротворців із цього реґіону. Окрім цього, грузинська влада кілька разів звинувачувала Росію у порушенні повітряного простору і навіть бомбардуванні її території військовою авіацією без розпізнавальних знаків.
Масла до вогню підливала також затримка з виведенням російської військової бази з Ґудауті, відповідно до домовленостей на саміті ОБСЄ в Стамбулі. Однак, минулої суботи Росія врешті-решт завершила виведення своїх військ з Ґудауті.
На думку оглядачів, у політичному протистоянні Москва вдається також до економічного тиску на Тбілісі, використовуючи при цьому велику заборгованість Грузії за російський газ, який грузинська сторона отримує за значно нижчими цінами, ніж інші країни.
Тим часом політичні оглядачі шукають причини нинішньої політичної кризи в Грузії та прогнозують подальший розвиток подій у цій країні.
З минулого вівторка у Тбілісі не припиняються масові акції протесту, у яких беруть участь здебільшого студенти, а також прихильники колишнього президента Грузії Звіада Гамсахурдії. Спершу вони закликали до відставки силових міністрів, а після відставки уряду минулого четверга, вимагають також відставки Президента Шеварднадзе та розпуску парламенту.
Приводом для масових виступів стала спроба співробітників держбезпеки Грузії провести обшук в незалежній телекомпанії «Руставі-2», що було сприйнято як посягання на свободу слова.
Однак кількість учасників акцій протесту останніми днями значно зменшилася у порівнянні з попереднім тижнем. З цього приводу швейцарська газета «Neue Zuercher Zeitung» зауважує, що Президент Грузії Шеварнадзе, здається, вийде без особливих втрат з нинішньої політичної кризи.
А французький часопис «Le Temps» у статті під заголовком «Шеварднадзе наполегливо чіпляється за владу в корумпованій Грузії», зауважує, що політична опозиція в Грузії роз’єднана. За словами французького оглядача, тепер усіх цікавить подальша тактика Зураба Жванії, який, склавши з себе повноваження спікера парламенту, пішов на ризикований крок. «Зураб Жванія належить до числа реформаторів, які становлять більшість в грузинському парламенті і перебувають в опозиції до старої гвардії президента Шеварднадзе». Згідно з висновками французького часопису «Le Temps», Жванія, пішовши у відставку, здобув популярність у народі і тепер є одним із найвірогідніших претендентів на президентське крісло. А сам Шеварнадзе, нібито, виношує плани призначити Жванію на посаду Прем’єр-міністра, що з одного боку зробило б парламент послушнішим до президента, а з іншого боку сприяло б швидкій втраті популярності Зураба Жванії.
Водночас, прихильники колишнього президента Гамсахурдії звинувачують Жванію у тому, що він не довів до логічного завершення свою вимогу відставки Шеварднадзе. А що стосується лідера партії «Мхедріоні» Джаби Іоселіані, який відбув 5 років ув’язнення за звинуваченням в організації замаху на Шеварднадзе, то нині він лише вимагає скасування посади президента і встановлення парламентської республіки.
Французький часопис «Le Temps» також звертає увагу на погіршення грузинсько-російських взаємин, згадуючи при цьому, що Шеварнадзе провадить політику на зближення з НАТО і останнім часом на міжнародній арені здобув підтримку з боку Сполучених Штатів.
Тим часом, Президент Грузії Едуард Шеварднадзе учора на зустрічі з журналістами зробив кілька різких висловлювань на адресу російського керівництва і російських політиків. Він висловив своє невдоволення тим, що досі не отримав відповіді від Володимира Путіна на прохання зустрітися з ним.
За словами Шеварднадзе, багато російських політиків у Росії, зокрема він назвав віце-спікера Державної Думи Володимира Лукіна - не бажають миритися з незалежністю Грузії і говорять про президента незалежної держави в образливому тоні. Тоді як у Тбілісі, зауважив Шеварднадзе, ніколи не говорили і не говорять подібного на адресу Бориса Єльцина чи Володимира Путіна.
Погіршення грузинсько-російських взаємин до певної міри пов’язане із загостренням ситуації в зоні грузинсько-абхазького конфлікту минулого місяця. Паламент Грузії проголосував за виведення російських миротворців із цього реґіону. Окрім цього, грузинська влада кілька разів звинувачувала Росію у порушенні повітряного простору і навіть бомбардуванні її території військовою авіацією без розпізнавальних знаків.
Масла до вогню підливала також затримка з виведенням російської військової бази з Ґудауті, відповідно до домовленостей на саміті ОБСЄ в Стамбулі. Однак, минулої суботи Росія врешті-решт завершила виведення своїх військ з Ґудауті.
На думку оглядачів, у політичному протистоянні Москва вдається також до економічного тиску на Тбілісі, використовуючи при цьому велику заборгованість Грузії за російський газ, який грузинська сторона отримує за значно нижчими цінами, ніж інші країни.
