Бєлград, 13 листопада 2001 – Прем’єр-мiнiстровi Сербiї Зорановi Джiнджичу минулого тижня, пiд час перебування в Сполучених Штатах, поставлено нєприємне запитання: чому незалежнi масмедiа у Сербiї пiсля демократичних змiн опинилия в гiршому становищi нiж в час режиму Мiлошевича? Запитання поставив сербський журналiст. Джiнджич не погодивя з констатацiєю й пояснив, що його уряд виступає за принципи ринкової економiки. За словами прем’єр-мiнiстра, влада готова вiдзначити орденами журналiстiв, якi упродовж десяти рокiв виступали проти режиму Мiлошевича. Проте, вони через це не можуть бути привiлейованими. В умовах ринкової економiки, на вiльному ринку iнформацiй усi масмедiа повиннi мати однаковий статус, зазначив Джiнджич.
Журналiстiв, зокрема, обурили слова про ордени. Незалежнi масмедiа в коментарях визначають, що в минулому лише вони повiдомляли про дiяльнiсть демократичної опозицiї та що їм через це довелося зазнати бiльше прикрощiв, анiж опозицiонерам. Колишнiй режим закривав газети й радiостанцiї, накладав на редакцiї штрафнi санкцiї, переслiдував незалежних журналiстiв.
Пiсля перемоги демократичних сил незалежнi масмедiа та частина громадскостi нераз висловлювали незадоволення ставленням нового уряду до скомпрометованих ЗМI, якi своєчасно пiдтримували Мiлошевича, а саме фактом, що не вжито заходiв проти жодного журналiста чи редакцiї, якi розповсюджували мiжнацiональну ненависть й вели кампанiї проти опозицiї, називаючи її слугою ворогiв сербського народу. Влада, кажуть її критики, амнiстувала Мiлошевичевих пропагандистiв забуваючи про тих, хто був їхною жертвою. Незалежнi, зокрема, вимагають прискорити ухвалення закону про радiочастоти, оскiльки бiльшiсть радiо й телестанцiй не мають лiцензiй. Без лiцензiї понинi транслює програму й радiотелебачення Б92, на яке в минулому найчастiше нападав режим.
Справа цiкава не так з полiтичної, як з моральної точки зору. Коли прийшли до влади, колишнi опозицiонери здобули усi привiлеї, якi належать урядовцям. Статус їхнiх союзникiв-журналiстiв анiтрохи не змiнився. Незалежнi масмедiа, власниками яких є групи журналiстiв або приватних осiб – це переважно вбогi колективи. Зайнятi в них працюють в невигiдних умовах й заробляють значно менше, нiж їхнi колеги в державних редакцiях. Влада не вживає жодних заходiв, щоби полiпшити їхнє становище. Вона задоволена, що їй пiдпорядкованi багатотиражнi й впливовi масмедiа, якi були сильною зброєю Мiлошевича. Щодо незалежних, вони намагаються зберегти незалежну позицiю й щодо нового уряду. Саме в цьому суть проблеми: кожна влада, та навiть демократична, волiє слухняних й фiнансово залежних вiд неї анiж тих, хто висловлює самостiйну точку зору.
Журналiстiв, зокрема, обурили слова про ордени. Незалежнi масмедiа в коментарях визначають, що в минулому лише вони повiдомляли про дiяльнiсть демократичної опозицiї та що їм через це довелося зазнати бiльше прикрощiв, анiж опозицiонерам. Колишнiй режим закривав газети й радiостанцiї, накладав на редакцiї штрафнi санкцiї, переслiдував незалежних журналiстiв.
Пiсля перемоги демократичних сил незалежнi масмедiа та частина громадскостi нераз висловлювали незадоволення ставленням нового уряду до скомпрометованих ЗМI, якi своєчасно пiдтримували Мiлошевича, а саме фактом, що не вжито заходiв проти жодного журналiста чи редакцiї, якi розповсюджували мiжнацiональну ненависть й вели кампанiї проти опозицiї, називаючи її слугою ворогiв сербського народу. Влада, кажуть її критики, амнiстувала Мiлошевичевих пропагандистiв забуваючи про тих, хто був їхною жертвою. Незалежнi, зокрема, вимагають прискорити ухвалення закону про радiочастоти, оскiльки бiльшiсть радiо й телестанцiй не мають лiцензiй. Без лiцензiї понинi транслює програму й радiотелебачення Б92, на яке в минулому найчастiше нападав режим.
Справа цiкава не так з полiтичної, як з моральної точки зору. Коли прийшли до влади, колишнi опозицiонери здобули усi привiлеї, якi належать урядовцям. Статус їхнiх союзникiв-журналiстiв анiтрохи не змiнився. Незалежнi масмедiа, власниками яких є групи журналiстiв або приватних осiб – це переважно вбогi колективи. Зайнятi в них працюють в невигiдних умовах й заробляють значно менше, нiж їхнi колеги в державних редакцiях. Влада не вживає жодних заходiв, щоби полiпшити їхнє становище. Вона задоволена, що їй пiдпорядкованi багатотиражнi й впливовi масмедiа, якi були сильною зброєю Мiлошевича. Щодо незалежних, вони намагаються зберегти незалежну позицiю й щодо нового уряду. Саме в цьому суть проблеми: кожна влада, та навiть демократична, волiє слухняних й фiнансово залежних вiд неї анiж тих, хто висловлює самостiйну точку зору.
