Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 13:02

Загублена українська людина


Загублена українська людина

Прага, 14 листопада 2001 – Сьогодні минає 35 років з дня смерті відомого українського мислителя, громадського і політичного діяча – Миколи Шлемкевича, котрий вважав, що Україну може вивести на магістральні шляхи цивілізації рішучий політичний діяч, фактично щось середнє між героєм і революціонером. Сам факт існування незалежної України підтверджує оптимістичні філософствування Шлемкевича на кшталат її «європейської рубіжності» і синтезування нею «західного і східного начал».

Микола Шлемкевич сам став своєрідним втіленням отого синтезу західного пошуку або стрімкого «лету стріли» і східного внутрішнього роздумування, своєрідної «релігійної туги» українця. Він, за народженням галичанин, зазнав всіх «принад» Азії, під час перебування в Сибіру, після насильницького вивезення російськими військами, що окупували Галичину у роки Першої світової. Бачив борсання українських національно-визвольних сил в 30-40 роки, брав активну участь у цьому і вважав себе ідеологом «творчого націоналізму». У цей час він пройшов вже західний університетський гарт Відня і Сорбони, зрозумів всю небезпечність крайнощів національно-визвольної боротьби. Його філософська спадщина до сьогодні актуальна, тим більше, що пошук «загубленої української людини» триває.

Для сучасних київських політиків є над чим задуматися, коли вони познайомляться з поглядами Шлемкевича на роль особи в українській історії. Цей філософ вважав, що унезалежнення України має проходити у дуже короткі терміни, бо загублені колись роки потрібно надолужувати швидкими темпами побудови і зміцнення української демократії, а це під силу лише рішучим політикам, котрим не чужі революційні методи боротьби, політикам, у яких народ дійсно побачить своїх героїв.

Наукові праці Миколи Шлемкевича звучать по-сучасному ще й тому, що написані вона на високому європейському рівні, у них відчувається дух Сорбони, новітні методи психоаналізу, філософської феноменології. Такі його твори, як «Загублена українська людина» (1954) або «Галичанство» (1958), відкривають нові, не зрозумілі до цього явища українства. Шлемкевич намагається давати науковий аналіз формуванню українського характеру у класичному трикутнику релігія-світогляд-мистецтво і вважав, що найбільший вплив на українську душу зробили саме релігійний світогляд і мистецтво. Він дає яскравий порівняльний аналіз української ментальності на європейському і світовому тлі, доводить європейськість українців і їхні можливості самовдосконалення у історичних змаганнях. Микола Шлемкевич вважав, що українська душа мандрує у пошуку самовтілення і обов’язково знайде той найвищий злет, який виведе її поза себе на світові вершини існування.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG