Варшава, 19 листопада 2001 ― І Польща, і Україна готувалися до чергової зустрічі пррезидентів, яка мала відбутися ще у листопаді цього року у Львові на церемонії відкриття польського військового цвинтаря. Останні події, одначе, поставили під сумнів можливість цієї урочистості.
Схоже, що і цього разу, незважаючи на те, що військове поховання відреставроване і будівельні роботи, фактично, завершені, урочистість доведеться відкласти і то на невизначений час. Генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анжей Пживознік сказав, що Польща буде чекати доти, доки Україна не погодиться виконати те, що обіцяла. Про що ж йдеться?
Була вже призначена навіть дата зустрічі президентів у листопаді у Львові. Обидві сторони не хотіли з деяких мотивів оприлюднювати її. Один чільний чиновник у Києві, з яким я розмовляла на цю тему, сказав, що це має бути в останній тиждень листопада.
Не з наю, як президент України, але президент Польщі, напевно, вже приготував ті слова, які він повинен був сказати на могилах польських жовнірів, цвинтар яких у Львові досі залишається найскладнішою проблемою польсько-українських відносин.
Отож, все здавалося готове до урочистості, аж тут виявилося, що відкриття військового меморіалу можуть знову відкласти на невизначений термін.
Генеральний секретар охорони пам’яті та мучеництва Республіки Польща Анжей Пживознік після візиту до Києва, де він мав зустріч з головою Держкомбуду Валерієм Черепом, у віданні якого працює Комісія зі справ увіковічення пам’яті жерт війни, заявив, що Польща чекатиме доти, доки Україна не виконає домовленостей, підписаних 3 серпня 2000 року.
Йдеться про принципове питання. Польща ставить вимогу, аби на центральній плиті на військовому цвинтарі у Львові вказувалося, що вояки польські загинули тут за незалежність Польщі. Знаємо, що йдеться про польсько-українську війну 1918 року, про битву за Львів.
Я зв’язалася по телефону з міністром Валерієм Черепом і він сказав:«Львівяни, я вважаю, мають рацію, не погоджуючись на слово «незалежність», бо Львів – місто українське. Я запропонував польській стороні, щоб напис звучав - «загинули во славу Польщі». Вважаю, що такий напис може бути цілком прийнятний. А стосовно реконструкції кладовища, то вона завершена. Ми зробили все, що треба було».
Польська сторона не прийняла пропозиції українського міністра і вимагає все-таки слів - «за незалежність Польщі». Можна було б навіть обурюватися проти такого формулювання питання, якби Україна свого часу не підписала протоколу переговорів, де погодилася на таку редакцію напису на головній плиті польського військового цвинтаря у Львові. Підписав з українського боку цей протокол від Міністерств азакордонних справ України, заступник міністра, а нині посол у одній із скандінавських країн – Петро Сардачук. Його підпис є першим на протоколі, яким тепер аргументують свою позицію поляки.
Міська рада Львова протокол не затвердила. Втрутився президент України Леонід Кучма і доручив своїм підлеглим зробити все, аби меморіал у Львові відкрили, але з цього нічого не вийшло.
Хоч цвинтар і відремонтовано і все зроблено, одначе поляки залишаються на своїх позиціях – треба, щоб був виконаний протокол від 3 серпня 2000 року і, в основному, йдеться про те слово «незалежність».
Україна ж пропонує, як ми вже казали, замінити фразу про «незалежність Польщі» словами «во славу Польщі». На тому все й зупинилося. І застаріла проблема, яка отруювала атмосферу добрих українсько-польських відносин протягом багатьох років залишається.
Словом, листопад поки що виглядає несприятливо для чергової зустрічі президентів України та Польщі. Польська сторона сподівається, що парламентські вибори в Україні приведуть до влади на місцях, і, зокрема у Львові, інших людей, які будуть більш здатними на компроміси і стане можливим напис на польському військовому цвинтарі у Львові про те, що польські жовніри тут полягли у боротьбі за незалежність Польщі.
Мер Львова Василь Куйбіда за час своїх двох каденцій до цього не допустив.
Схоже, що і цього разу, незважаючи на те, що військове поховання відреставроване і будівельні роботи, фактично, завершені, урочистість доведеться відкласти і то на невизначений час. Генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анжей Пживознік сказав, що Польща буде чекати доти, доки Україна не погодиться виконати те, що обіцяла. Про що ж йдеться?
Була вже призначена навіть дата зустрічі президентів у листопаді у Львові. Обидві сторони не хотіли з деяких мотивів оприлюднювати її. Один чільний чиновник у Києві, з яким я розмовляла на цю тему, сказав, що це має бути в останній тиждень листопада.
Не з наю, як президент України, але президент Польщі, напевно, вже приготував ті слова, які він повинен був сказати на могилах польських жовнірів, цвинтар яких у Львові досі залишається найскладнішою проблемою польсько-українських відносин.
Отож, все здавалося готове до урочистості, аж тут виявилося, що відкриття військового меморіалу можуть знову відкласти на невизначений термін.
Генеральний секретар охорони пам’яті та мучеництва Республіки Польща Анжей Пживознік після візиту до Києва, де він мав зустріч з головою Держкомбуду Валерієм Черепом, у віданні якого працює Комісія зі справ увіковічення пам’яті жерт війни, заявив, що Польща чекатиме доти, доки Україна не виконає домовленостей, підписаних 3 серпня 2000 року.
Йдеться про принципове питання. Польща ставить вимогу, аби на центральній плиті на військовому цвинтарі у Львові вказувалося, що вояки польські загинули тут за незалежність Польщі. Знаємо, що йдеться про польсько-українську війну 1918 року, про битву за Львів.
Я зв’язалася по телефону з міністром Валерієм Черепом і він сказав:«Львівяни, я вважаю, мають рацію, не погоджуючись на слово «незалежність», бо Львів – місто українське. Я запропонував польській стороні, щоб напис звучав - «загинули во славу Польщі». Вважаю, що такий напис може бути цілком прийнятний. А стосовно реконструкції кладовища, то вона завершена. Ми зробили все, що треба було».
Польська сторона не прийняла пропозиції українського міністра і вимагає все-таки слів - «за незалежність Польщі». Можна було б навіть обурюватися проти такого формулювання питання, якби Україна свого часу не підписала протоколу переговорів, де погодилася на таку редакцію напису на головній плиті польського військового цвинтаря у Львові. Підписав з українського боку цей протокол від Міністерств азакордонних справ України, заступник міністра, а нині посол у одній із скандінавських країн – Петро Сардачук. Його підпис є першим на протоколі, яким тепер аргументують свою позицію поляки.
Міська рада Львова протокол не затвердила. Втрутився президент України Леонід Кучма і доручив своїм підлеглим зробити все, аби меморіал у Львові відкрили, але з цього нічого не вийшло.
Хоч цвинтар і відремонтовано і все зроблено, одначе поляки залишаються на своїх позиціях – треба, щоб був виконаний протокол від 3 серпня 2000 року і, в основному, йдеться про те слово «незалежність».
Україна ж пропонує, як ми вже казали, замінити фразу про «незалежність Польщі» словами «во славу Польщі». На тому все й зупинилося. І застаріла проблема, яка отруювала атмосферу добрих українсько-польських відносин протягом багатьох років залишається.
Словом, листопад поки що виглядає несприятливо для чергової зустрічі президентів України та Польщі. Польська сторона сподівається, що парламентські вибори в Україні приведуть до влади на місцях, і, зокрема у Львові, інших людей, які будуть більш здатними на компроміси і стане можливим напис на польському військовому цвинтарі у Львові про те, що польські жовніри тут полягли у боротьбі за незалежність Польщі.
Мер Львова Василь Куйбіда за час своїх двох каденцій до цього не допустив.
