20 листопада виповнилося 137 років від народження українського вченого та політика Сергія Шелухина

Київ, 20 листопада 2001 - Першим у житті визначним вчинком Сергія Шелухина було написання ним у восьмому класі Лубенської гімназії підручника з тригонометрії. Згодом він отримав два дипломи Київського університету, став одним із провідних українських істориків права, був генеральним суддею УНР, членом Державного Сенату та міністром юстиції. Але юрист Шелухин був також поетом, публікував вірші під псевдонімом «Павленко» і упродовж п’яти років редагував журнал «Українська хата».

Серед тодішніх українських політиків Шелухин вирізнявся своєю незалежницькою орієнтацією. Член центрального комітету Української партії соціалістів-федералістів, він також очолював опозиційну позапартійну секцію самостійників у Центральній Раді. Його авторитет як правника та виразно надпартійна позиція були вирішальними при призначенні Шелухина головою української делеґації на українсько-російських мирних переговорах у травні 18-го року.

Від 20-го року Шелухин перебував на еміґрації у Відні та Празі, був деканом правничого факультету та проректором Українського Вільного Університету. У своїх наукових працях він розробляв засади правової держави як інструмента забезпечення і узгодження інтересів суспільства та особи. «Без права, – писав він, – не існує соціального життя, і коли норми для цього творить не національна, а чужа думка, то нація в цій справі керується чужою волею».