Прага, 21 листопада 2001 року - Посол Росії в Україні Віктор Чорномирдін, в інтерв’ю російському тижневику «Арґумєнти і факти», у черговий раз заявив, що «Україна – є основним стратегічним партнером Росії». Він також зауважив, що не відчуває на собі комплексу «старшого брата» бо й саме таке визначення - є дурницею. І за подібні висловлювання, за словами Чорномирдіна, «у Росії декому потрібно вгамувати свій снобізм».
Тим часом Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах в інтерв’ю вже іншому російському часопису «Нєвавісімая ґазєта» розповів про найближчі плани українсько-російської співпраці.
Відповідаючи на запитання, чи й далі «образ москаля» залишається в Україні комічним, Віктор Чорномирдін зазначив, що «цей фолькльор був і в радянський період, і раніше. І завжди жартували про хохла, сало і москаля». А на запитання, чи залишилося ще сало в Україні, російський посол відповів, що «куди б Ви не зайшли, кругом воно є. Та ще й яке. І такого сала більше ніде не знайти. Є навіть сало в шоколаді».
А перейшовши до серйозної розмови, Віктор Чорномирдін наголосив, що Україна - основний російський партнер. «І це велика європейська країна. За розмірами і за населенням така ж, як Франція. Тай й за економічним потенціалом не поступається багатьом у Європі», бо здатна зробити такі гіганські літаки, як «Мрія» і «Руслан». А з іншого боку, зауважив Чорномирдін, Україна є ланкою, що зв’язує Центральну Європу і Росію. Окрім цього, в України і Росії величезні технологічні зв’язки. І ці звязки, що залишилися з радянських часів, на думку російського посла, не варто розривати. «Ми не зацікавлені в цьому. Підняти російську економіку буде дуже важко, якщо ми не будемо тісно співпрацювати з українцями», - заявив в інтерв’ю російському тижневику «Арґумєнти і факти» Віктор Чорномирдін.
А говорячи про приватизацію в Україні великих підприємств та участі у ній російської сторони, Чорномирдін згадав Лисичанський нафтопереробний завод, який, за його словами, фактично належить тепер «Тюменській нафтовій компанії». До Кременчуцького нафтопереробного заводу активно проникає російсько-білоруська «Славнєфть», тоді, як Одеський нафтопереробний завод вже повністю належить «Лукойлу».
Далі, в переліку Чорномирдіна, названо Запорізький алюмінієвий комбінат, контрольний пакет якцій якого, знаходиться в руках російського «Автовазу». А в Донецькій області, за твердженням російського посла, три чверті підприємств працює на Росію, у тому числі й «Азовсталь» - металургійний завод імені Леніна, на якому працює понад 100 тисяч осіб. А тепер «об’єдналися наші енергосистеми», - зауважує Віктор Чорномирдін, говорячи про здобутки, очевидно, перш за все російської сторони. Звичайно, у своєму інтерв’ю, він не порушує питання, наскільки вигідне, чи не вигідне Україні засилля в її економіці саме російського капіталу.
Тим часом Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах у багатослівному інтерв’ю російському часопису «Нєзавісімая ґазєта», яке стосується здебільшого українсько-російської співпраці, не називає жодного російського стратегічного підприємства, яке б перейшло у власність української сторони, чи у яке б було вкладено український капітал. Натомість, він, говорячи про успіхи приватизації, згадує все ті ж українські підприємства - Миколаївський глиноземний завод та Запорізький алюмінієвий комбінат, що їх на сьогодні вже конролює російська сторона.
Серед іншого, український прем’єр Анатолій Кінах висловив радість з приводу наміру Києва і Мокви реанімувати роботу Змішаної українсько-російської комісії зі співробітництва, що її очолюють прем’єр-міністри двох країн. Останнє засідання цієї комісії відбулося в 1999 році. Анатолій Кінах повідомив, що на початку грудня у Москві зустрічатиметься з главою російського уряду Михайлом Касьяновим, з яким обговорюватиме широке коло проблем економічної співпраці. Цього ж місяця у Харкові заплановано провести економічний форум представників українських і російських ділових кіл, за участі президентів Леоніда Кучми і Володимира Путіна.
В інтерв’ю «Нєзавісімой ґазєтє» Анатолій Кінах також згадав і про створену робочу українсько-російську групу, яка обговорює проблему боргів, активів і пасивів колишнього СРСР і, зокрема, питання власності СРСР за кордоном.
Тим часом Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах в інтерв’ю вже іншому російському часопису «Нєвавісімая ґазєта» розповів про найближчі плани українсько-російської співпраці.
Відповідаючи на запитання, чи й далі «образ москаля» залишається в Україні комічним, Віктор Чорномирдін зазначив, що «цей фолькльор був і в радянський період, і раніше. І завжди жартували про хохла, сало і москаля». А на запитання, чи залишилося ще сало в Україні, російський посол відповів, що «куди б Ви не зайшли, кругом воно є. Та ще й яке. І такого сала більше ніде не знайти. Є навіть сало в шоколаді».
А перейшовши до серйозної розмови, Віктор Чорномирдін наголосив, що Україна - основний російський партнер. «І це велика європейська країна. За розмірами і за населенням така ж, як Франція. Тай й за економічним потенціалом не поступається багатьом у Європі», бо здатна зробити такі гіганські літаки, як «Мрія» і «Руслан». А з іншого боку, зауважив Чорномирдін, Україна є ланкою, що зв’язує Центральну Європу і Росію. Окрім цього, в України і Росії величезні технологічні зв’язки. І ці звязки, що залишилися з радянських часів, на думку російського посла, не варто розривати. «Ми не зацікавлені в цьому. Підняти російську економіку буде дуже важко, якщо ми не будемо тісно співпрацювати з українцями», - заявив в інтерв’ю російському тижневику «Арґумєнти і факти» Віктор Чорномирдін.
А говорячи про приватизацію в Україні великих підприємств та участі у ній російської сторони, Чорномирдін згадав Лисичанський нафтопереробний завод, який, за його словами, фактично належить тепер «Тюменській нафтовій компанії». До Кременчуцького нафтопереробного заводу активно проникає російсько-білоруська «Славнєфть», тоді, як Одеський нафтопереробний завод вже повністю належить «Лукойлу».
Далі, в переліку Чорномирдіна, названо Запорізький алюмінієвий комбінат, контрольний пакет якцій якого, знаходиться в руках російського «Автовазу». А в Донецькій області, за твердженням російського посла, три чверті підприємств працює на Росію, у тому числі й «Азовсталь» - металургійний завод імені Леніна, на якому працює понад 100 тисяч осіб. А тепер «об’єдналися наші енергосистеми», - зауважує Віктор Чорномирдін, говорячи про здобутки, очевидно, перш за все російської сторони. Звичайно, у своєму інтерв’ю, він не порушує питання, наскільки вигідне, чи не вигідне Україні засилля в її економіці саме російського капіталу.
Тим часом Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах у багатослівному інтерв’ю російському часопису «Нєзавісімая ґазєта», яке стосується здебільшого українсько-російської співпраці, не називає жодного російського стратегічного підприємства, яке б перейшло у власність української сторони, чи у яке б було вкладено український капітал. Натомість, він, говорячи про успіхи приватизації, згадує все ті ж українські підприємства - Миколаївський глиноземний завод та Запорізький алюмінієвий комбінат, що їх на сьогодні вже конролює російська сторона.
Серед іншого, український прем’єр Анатолій Кінах висловив радість з приводу наміру Києва і Мокви реанімувати роботу Змішаної українсько-російської комісії зі співробітництва, що її очолюють прем’єр-міністри двох країн. Останнє засідання цієї комісії відбулося в 1999 році. Анатолій Кінах повідомив, що на початку грудня у Москві зустрічатиметься з главою російського уряду Михайлом Касьяновим, з яким обговорюватиме широке коло проблем економічної співпраці. Цього ж місяця у Харкові заплановано провести економічний форум представників українських і російських ділових кіл, за участі президентів Леоніда Кучми і Володимира Путіна.
В інтерв’ю «Нєзавісімой ґазєтє» Анатолій Кінах також згадав і про створену робочу українсько-російську групу, яка обговорює проблему боргів, активів і пасивів колишнього СРСР і, зокрема, питання власності СРСР за кордоном.
