Воєнні дії в Афганістані, започатковані радянською окупацією, тривають вже 22 роки. Молоде покоління, яке не закінчувало шкіл і у своїй масі неграмотне, крім стану війни не знає і не припускає інших можливостей для Афганістану. У кривавих міжусобицях між етнічними і релігійними групами, а тепер у війні проти талібану перебуває вся країна. Війна, як підкреслює кореспондент агентства Франс пресс в останньому репортажі з Афганістану, стала для цих людей чи не єдиним способом життя. Більшість з них свою участь у збройних формуваннях вважають професією, бо нічого іншого робити не вміють. Один із бійців, що належить до Північного альянсу, у розмові з журналістом розгублено признається, що він не уявляє – що він робитиме після поразки сил талібану. Інший заявляє, що у мир він не вірить і свого автомата Калашнікова він і так не складе. Мир тут можливий, як вода в пустелі, каже він. Багато з них погоджуються, що таке життя негідне, проте у зміни не вірять і деякі з них готові назавжди емігрувати хоча би до сусідніх мусульманських країн, де є праця і більше свободи. Ця ситуація, як зауважують оглядачі, послужила сприятливим грунтом для Осами Бін Лядена і його терористичної організації Аль-Кайда в підготовці з території Афганістану терористичної діяльності.
Проте поразка талібану, як вважає багато оглядачів, ще не означає миру. Нині, коли сили талібану утримуються лише у двох останніх афганських містах, постає проблема не лише відбудови Афганістану, а передусім створення умов для того, щоб запобігти продовженню дальших міжусобиць, які може спровокувати узурпування влади з боку Північного альянсу, нині підтримуваного західною коаліцією. Лідер альянсу Раббані погодився на проведення в Німеччині конференції у справі перехідного афганського уряду за участю представників усіх угруповань і кланів. Проте він виступив проти розміщення на території Афганістану, більшість якої вже перебуває під його контролем, іноземних миротворчих військ. Він припускає розміщення в Афганістані лише обмеженого контингенту іноземних миротворців, які мали б займатися лише розподілом геманітарної допомоги населенню. Раббані був президентом Афганістану до 96 року. Жорстокі репресії з боку його прихильників, які сьогодні становлять основу Північного альянсу, спровокували опір у центральних і південних пуштунських провінціях, прихід до влади талібану і вигнання Раббані. Донедавна він наполягав на проведенні конференції у справі перехідного уряду лише в Кабулі і заявив, що будь-яка конференція поза межами Афганістану матиме лише символічне значення. Хоча антитерористична коаліція не пішла на поступки лідерам Північного альянсу у цій справі, оглядачі не виключають, однак, що пізніше лідери альянсу можуть докласти зусиль, щоб знову узурпувати владу в Афганістані.