Афганістан

Прага, 23 листопада 2001 – Більшість західних оглядачів продовжують коментувати розвиток подій в Афганістані і перспективи міжнародної конференції у справі перехідного уряду, яка відбудеться наступного тижня у Бонні. Серед коментаторів переважають песимістичні настрої щодо установлення миру і міжетнічної злагоди в Афганістані.

Британська газета «Індепендент» містить коментар політичного аналітика Патріка Кокбурна на тему боннської конференції у справі перехідного афганського уряду. Автор передбачає радше провал цієї наради. Північний альянс вже тримає Кабул під своїм контролем і, як передбачає автор, не має наміру ділитися владою. Тим часом лідер альянсу назвав боннську конференцію символічною. В Афганістані автомати вирішують справу влади, веде далі автор. Тому він вважає марними (західні) плани повернути до влади колишнього короля Заїр Шаха, який не має жодних збройних формувань під своїм командування. Але Північний альянс сьогодні стоїть перед такою ж проблемою, перед якою дотепер був талібан, пише Кокбурн. Їхні військові можливості надто малі, щоб утримати той обсяг влади, який вони захопили. У такому мілітаризованому суспільстві, як афганське, пише автор, тяжко досягти стабільності, бо постійно зависає загроза збройного опору і це є наслідком глибокого етнічного поділу суспільства.

Але, на думку автора, є принаймні дві причини для оптимізму. Афганці втомлені війною і бажають повернутися до нормального життя, яке значною мірою може забезпечити західна економічна допомога. Крім того Росія й Іран, які традиційно підтримують Північний альянс і бажають поширити свої впливи в Афганістані, наштовхуються на опір з боку Сполучених Штатів. Влада в Афганістані поділена, пише на закінчення автор, і такою вона залишиться.

Тим часом інша британська газета «Дейлі телеґраф» містить коментар своєї оглядачки Еліс Томсон, яка нещодавно відвідала Афганстан у рамках акції зборів коштів на Заході для афганських біженців. У своєму коментарі Еліс Томсон порушує проблеми афганських жінок. Вона твердить, що на Заході постала помилкова картина становища афганок і західні жінки цілком не розуміють потреб афганок. Вони вважають, веде далі автор, що афганки лише мріють, щоб скинути з голови покривала, одягти джінси і влаштовувати вечеринки. Найбільше, чого потребують афганські жінки, пише автор, так це харчі і ліки. На другому плані стоїть мир. Далі, за словами автора, численні афганські вдови потребують права на працю і місця праці, щоб утримати своїх дітей і родини. І на значно дальшому плані стоїть освіта або одяг. Нині афганки, особливо в сільських місцевостях бояться бойовиків Північного альянсу, які серед ішних безчинств займаються ґвалтуванням жінок. Далі автор критикує недавній заклик першої леді США Лаури Буш допомогти афганським жінкам скинути паранджу деспотизму і таким чином визволити афганських сестер. Автор називає ці слова «красивою пропагандою». Лише незначна кількість освічених жінок у Кабулі, зазначає коментатор, бажають носити взуття на високих обцасах, читати газети і займатися спортивним бігом у парках. Справжня проблема Афганістану, закінчує свій коментар Еліс Томсон у газеті «Дейлі телеґраф», це голод, висока смертність серед немовлят і повернення до Афганістану мільйонів біженців. Щоб вирішити ці проблеми, підкреслює Еліс Томсон, не досить порадити афганським жінкам зняти паранджі, їм слід попомогти харчами, відновити почуття безпеки і наладнати систему освіти.