Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:57

Готівковий євро наближається… а з ним і переваги, і проблеми


Готівковий євро наближається… а з ним і переваги, і проблеми

Прага, 26 листопада 2001 — Залишається ледь більше як п’ять тижнів до запровадження єдиної європейської грошової одиниці — євро — в готівковий обіг із 1 січня 2002 року. У Єврокомісії демонструють оптимізм — але проблем залишається ще чимало.

«Можемо бути впевнені, що ми виграли битву за плавний перехід», – упевнено заявив речник Європейської Комісії з фінансових питань Герасимос Томас, оголосивши результати останнього опитування: у жовтні думку про те, що євро принесе більше переваг, ніж недоліків, уперше підтримала понад половина громадян 12 країн євро-зони.

Та не все так гладенько. Наприклад, запровадження однакових грошей по всій більшій частині Європи не створить відразу єдиної платіжної зони — скажімо, взяти з банкомата ті самі банківки в сусідній країні й далі обходитиметься дорожче, ніж удома. Вартість міждержавного банківського переказу — а вони здійснюються в євро від початку 1999 року — тим часом тільки зростає, зазначила Єврокомісія. Та й ціни залишаться в різних країнах різні — податки ще далеко не уніфіковано, а ще на них завжди впливатимуть місцеві особливості попиту й пропозиції.

До того ж ціни можуть зрости. Такі побоювання висловлюють дві третини громадян країн євро-зони — і вони не безпідставні: певне підвищення цін, пов’язане з майбутнім обміном, уже зафіксовано — їх наперед підганяють під суму, яку зручно буде після перерахунку подати в новій валюті. Наприклад, у Німеччині, за даними Бундесбанку й Федерального статистичного управління, з цим пов’язано близько 10 відсотків усіх цінових змін, а вартість основного споживчого кошика вже підвищилася на 2 чи 4 десяті відсотка. А німецький Центральний союз споживачів підрахував, що заокруглення цін до майбутніх сум у євро вже збільшило їх у понад 14 відсотків головних споживчих продуктів і лише в 4 відсотків зменшило. Адже якийсь виріб, що коштує 1 марку 99 пфені∂ів, новими грішми стане в 1 євро і 2 центи; зменшити ціну до 99 євро-центів означатиме втрату в майже 3 відсотки; і виробники, і торгівці скоріше визначать її в 1 євро 9 центів — а це означає подорожчання в понад 6,5 відсотка. Нечисленним винятком у Німеччині стануть штрафи за порушення правил дорожнього руху: нинішній 40-марковий штраф, а це 20 євро 45 центів, стане просто 20-євровим.

Дальша проблема — сам обмін, починаючи від такого несерйозного прикладу: де взяти нові гроші на наступну склянку, зустрічаючи Новий рік у барі, коли годинник відіб’є дванадцяту? Звичайно, це жарт — протягом якогось часу нові спільні й старі національні гроші будуть в обігу паралельно: платиш старими, а здачу, принаймні теоретично, отримуєш новими. Але чи вистачить нових у безлічі кас — наприклад, в Італії, де підприємці просто бояться приймати євро наперед, скаржачись на найвищі в євро-зоні штрафи за втрату нових банківок до їхнього офіційного виходу в обіг: 25 тисяч євро за саму втрату плюс по 3 тисячі за кожну не вбережену банківку?

А втрати бувають. Бувають і грабунки: на значні суми останніми місяцями щонайменше шість. І головне тут навіть не в самому грабунку, а в тому, що засекречені до останньої хвилі банківки потрапили до рук фальшивомонетників на дбайливе вивчення, і вони теж устигнуть по-своєму підготуватися до знаменної дати. Принаймні поліція в Європі вже має сигнали про створення професійно обладнаних друкарень фальшивомонетників, і не тільки в Євросоюзі, а й поза його межами.

Обмін грошей може дати злочинцям і ще одну унікальну можливість: відмити чималі суми. Полегшить цю працю й 500-єврова банківка, що буде варта ненабагато менше від 500 доларів. Усього цього серйозно побоюються навіть в Італії, де є не тільки «мафія», а й одні з найжорсткіших у Європі закони про пересування грошей.

Процес, як то кажуть, уже пішов — а саме скуповування цінного майна. В антикварних крамницях Парижа квітне торгівля старовинними меблями й картинами: люди позбуваються «чорних» франків. Німецька митниця на кордоні з Люксембурґом ледь встигає виловлювати авта, наповнені мільйонами німецьких марок, а інспектори німецької податкової служби розстежують на іспанському острові Майорці купівлі громадянами Німеччини нерухомості за недекларовану готівку. А в Австрії фахівці говорять про мільярди «гарячих» німецьких марок і австрійських шилінґів, що перебувають у руках східноєвропейських кримінальних угруповань — переважно з Росії й України, за які скуповується земля й нерухомість в Іспанії, Португалії й Італії. Прихованої готівки виходить на поверхню стільки, що центральні банки країн євро-зони зазначають помітний занепад офіційного попиту на готівкові гроші.

І, звичайно, не уникнути й просто помилок — а вони трапляються вже зараз. Цими днями чимало говорять про одного ірландця, що живе в Іспанії — йому замість 315 тисяч песет (майже 1600 доларів) переказали ту саму суму в євро, а це вже близько 280 тисяч доларів. Поки банк оговтався, гроші з рахунку ірландець уже забрав — і відмовляється повертати навіть під загрозою суду: чому це, каже він, я маю розплачуватися за чужі помилки?

Скептики звертають увагу й на самі гроші. Банківки, на відміну від монет, свідомо зденаціоналізовані — зображені на них архітектурні символи різних стилів, від давнини до сучасності, виникли в уяві художників і не нагадують жодну реальну будівлю; ба більше — намальовані на євро-банківках мости ведуть у нікуди, за вікнами нічого не видно, а двері відчиняються в порожнечу…

Та коли це дехто вважає за несмак, то одноєврова й двоєврова монети можуть виявитися небезпечні для здоров’я — наприклад, касирів чи банківських працівників. Як свідчить дослідження британських і шведських учених (зауважимо, що саме Велика Британія й Швеція тим часом до євро-зони вирішили не вступати), ці монети містять стільки нікелю, що досить потримати їх у руках лише п’ять хвилин, щоби в людей, чутливих до нікелю (а їх близько 15 відсотків серед жінок і від 2 до 5 відсотків серед чоловіків), виникла алергія на цей метал, яка десь у третини з них може призвести й до екземи.

Окремі країни мають і свої власні проблеми. Наприклад, Іспанія — де подарунки в біляноворічний час прийнято готувати не на католицьке Різдво, а на день Трьох царів, 6 січня, тобто всі кинуться до крамниць уже після переходу на євро. Ускладнить справи й обмінний курс — понад 166 іспанських песет за 1 євро, що просто так відразу й не перерахуєш — і іспанський уряд подарує кожній родині в країні калькулятор, оголосив міністр економіки Родріго Рато.

Італії пощастило менше — тут калькуляторів задармо не буде, хоча курс випадає значно страшніше: за євро — 1 тисячу 936 італійських лір із хвостиком. Але прощання з лірою в країні збираються вшанувати спеціяльним пам’ятником старій валюті, який планують вилити з вилучених лірових монет. А підготувати до змін у першу чергу старших людей допомагають комедіянти своїми навчально-розважальними виставами: пенсіонери-глядачі хором повторюють обмінний курс як молитву.

Віддає шану своїй нинішній мало знаній валюті й Ватикан — ця крихітна держава випустила спеціяльний колекційний комплект монет ватиканської ліри, яка дорівнює італійській і тим часом перебуває в обігу нарівні з нею і в Ватикані, і в Італії. Готуючись до євро, Ватикан, як і інші держави євро-зони, береться карбувати власні єврові й центові монети — з портретом Папи Римського. А що буде їх не так багато, ці монети, очевидно, відразу розходитимуться по колекціях: по новини про них на офіційну інтернет-сторінку Ватикану постійно навідуються понад 60 тисяч нумізматів із усього світу.

Німцям буде легше — їм їхнього традиційного талісмана на щастя, майже нічого не вартої однопфеніґової монетки, яка, закопана на футбольному полі поблизу воріт, приносить успіх німецьким командам, вистачить надовго: їх, за даними Бундесбанку, є в обігу понад 15 мільярдів — по 194 на кожного мешканця країни. Точніше, в обігу цих монеток лише близько половини — решта поосідали в хатніх скарбничках або ж підпирають короткі ніжки столів; ба й у промисловому виробництві їх використовують як найдешевші металеві прокладки: коштує монетка один пфеніґ, а зробити її — два з половиною.

Для Люксембурґу запровадження євра остаточно поховало так і не народжений люксембурзький франк: ця невелика держава перебуває в валютному союзі з Бельґією й користується бельґійським франком, але про всяк випадок уже близько 20 років у великій таємниці друкувала й власні гроші — які так і не довелося випустити в обіг. За словами прем’єр-міністра країни Жана-Клода Юнкера, всі запаси люксембурзьких франків було знищено два місяці тому.

А в Ірландії — єдиній країні євро-зони, де нинішня валюта, ірландський пунт, більша від євра — євро вартує лише 0,79 пунта — непокояться церковники. Єпископ Фернський Брендан Комискі закликає вірних не скорочувати пожертви після нового року — адже коли зараз до церковної скриньки кидають однопунтову монету, то перехід на одноєврову означатиме скорочення церковного прибутку на 21 відсоток…

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG