Як мінімум тричі Москва стояла на заваді української державності. І двічі змогла її ліквідувати. Раз у період з 1654 – 1793 років, коли услід за ліквідацією незалежності, завойованої Богданом Хмельницьким, Катерина знищила й залишки гетьманської автономії та запровадила українцям кріпацтво. Вдруге російська більшовицька армія потопила у крові незалежність України в час революції та громадянської війни 1917-1922 років і наслідком цього став страшний голод 1923-25 років, котрий забрав близько 5 мільйонів життів населення України. Потім було брутальне винищення української духовної еліти в період 1929-1937 років, заборона української православної церкви і, особливо, голод 1932-33 років, коли російські комуністи забирали всі лишки продуктів в українських селян і тим самим прирікали їх на голодну смерть. Загинуло в час голодомору не менше 10 мільйонів українського населення села. З 27 мільйонів безпосередніх людських втрат СРСР у роки Другої Світової війни Україна втратила близько 8-9 мільйонів, щонайменше. Це чи не найбільше з усіх 15 республік СРСР. Потім був ще голод 1947, переслідування українських дисидентів. І спроба в-третє завадити українському суверенітетові, коли горбачовський ДКНС намагався ввести в Україну танки у серпні 1991 року. Але цього разу не вийшло. У перші 5 років українського суверенітету не вщухало дружнє пророкування з Москви швидкої втрати Києвом своєї незалежності. І лише після переходу до другого десятиріччя самостійного існування України в Кремлі зрозуміли, що потрібно діяти більш гнучко але настирливо…Що ж може чекати молода українська демократія від Росії унаслідок такої суворої історичної спадщини у двосторонніх взаєминах?
Росія, як фактор української демократії…
Прага, 27 листопада 2001 – Близько 350 років української історії відбувалися, та би мовити, у братерській, тіні Росії. Такі «дружні обійми» коштували Україні дуже дорого. Ще й до сьогодні не видно кінця справжній оцінці постійних втручань Москви у внутрішнє життя українців. Чого вартий лише експорт революції на початку ХХ століття стараннями російських більшовиків і наступний геноцид українського народу, котрий коштував щонаймеше, 75 мільйонам демографічних втрат населення України. Сьогодні спостерігається зростаючий інтерес Москви до українських справ. Президент Росії щойно проголосив 2002 рік – роком України в Російській федерації.
Як мінімум тричі Москва стояла на заваді української державності. І двічі змогла її ліквідувати. Раз у період з 1654 – 1793 років, коли услід за ліквідацією незалежності, завойованої Богданом Хмельницьким, Катерина знищила й залишки гетьманської автономії та запровадила українцям кріпацтво. Вдруге російська більшовицька армія потопила у крові незалежність України в час революції та громадянської війни 1917-1922 років і наслідком цього став страшний голод 1923-25 років, котрий забрав близько 5 мільйонів життів населення України. Потім було брутальне винищення української духовної еліти в період 1929-1937 років, заборона української православної церкви і, особливо, голод 1932-33 років, коли російські комуністи забирали всі лишки продуктів в українських селян і тим самим прирікали їх на голодну смерть. Загинуло в час голодомору не менше 10 мільйонів українського населення села. З 27 мільйонів безпосередніх людських втрат СРСР у роки Другої Світової війни Україна втратила близько 8-9 мільйонів, щонайменше. Це чи не найбільше з усіх 15 республік СРСР. Потім був ще голод 1947, переслідування українських дисидентів. І спроба в-третє завадити українському суверенітетові, коли горбачовський ДКНС намагався ввести в Україну танки у серпні 1991 року. Але цього разу не вийшло. У перші 5 років українського суверенітету не вщухало дружнє пророкування з Москви швидкої втрати Києвом своєї незалежності. І лише після переходу до другого десятиріччя самостійного існування України в Кремлі зрозуміли, що потрібно діяти більш гнучко але настирливо…Що ж може чекати молода українська демократія від Росії унаслідок такої суворої історичної спадщини у двосторонніх взаєминах?
Як мінімум тричі Москва стояла на заваді української державності. І двічі змогла її ліквідувати. Раз у період з 1654 – 1793 років, коли услід за ліквідацією незалежності, завойованої Богданом Хмельницьким, Катерина знищила й залишки гетьманської автономії та запровадила українцям кріпацтво. Вдруге російська більшовицька армія потопила у крові незалежність України в час революції та громадянської війни 1917-1922 років і наслідком цього став страшний голод 1923-25 років, котрий забрав близько 5 мільйонів життів населення України. Потім було брутальне винищення української духовної еліти в період 1929-1937 років, заборона української православної церкви і, особливо, голод 1932-33 років, коли російські комуністи забирали всі лишки продуктів в українських селян і тим самим прирікали їх на голодну смерть. Загинуло в час голодомору не менше 10 мільйонів українського населення села. З 27 мільйонів безпосередніх людських втрат СРСР у роки Другої Світової війни Україна втратила близько 8-9 мільйонів, щонайменше. Це чи не найбільше з усіх 15 республік СРСР. Потім був ще голод 1947, переслідування українських дисидентів. І спроба в-третє завадити українському суверенітетові, коли горбачовський ДКНС намагався ввести в Україну танки у серпні 1991 року. Але цього разу не вийшло. У перші 5 років українського суверенітету не вщухало дружнє пророкування з Москви швидкої втрати Києвом своєї незалежності. І лише після переходу до другого десятиріччя самостійного існування України в Кремлі зрозуміли, що потрібно діяти більш гнучко але настирливо…Що ж може чекати молода українська демократія від Росії унаслідок такої суворої історичної спадщини у двосторонніх взаєминах?
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1
«Полудень проти Путіна»: російська опозиція по всьому світу проголосувала в один час 29991 views
2Вибори президента Росії: голова ЦВК заявила, що Путін має 88% голосів при чверті опрацьованих бюлетенів 24644 views
3Американський сенатор Ліндсі Ґрем прибув до Києва 13070 views
4Євросоюз не визнав вибори президента РФ на окупованих територіях України 11292 views
5Кім Чен Ин і Мадуро привітали Путіна з переобранням 10378 views
6Росія атакувала Україну «шахедами», є влучання на Кіровоградщині – Сили оборони півдня 7953 views
7Генштаб ЗСУ: за добу Росія втратила ще понад 800 військових, 19 танків і 34 артсистеми 5206 views
8«Надто складний і має ознаки радянської епохи» – президент Казахстану запропонував змінити державний герб 5017 views
9У ГУР підтвердили втрати РФ під час боїв у російському прикордонні 3976 views
10Росію вночі атакували безпілотники – влада каже про «збиття» 35 дронів і двох загиблих 3900 views
ФОТО ТА ВІДЕО
-
Відео
«Часто прильоти. Горить і тушити бігають»: життя цивільних у прифронтовому селищі Торське
Торське на лиманському фронті щотижня штурмують російські війка, від села до позицій армії РФ – лише 2 з половиною кілометри. Селище Торське російські війська намагаються захопити для просування в бік Лиману. Днями волонтери привезли туди хліб для місцевих.
-
Відео
Вугледар: руїни міста. Як виживають місцеві попри обстріли та штурми армії РФ
Російські військові почали все частіше атакувати Вугледар на Донеччині, причому авіабомбами. Після захоплення Авдіївки саме Вугледарський напрямок військові експерти називають таким, де намагається прорватися російська армія.