Прага, 28 листопада 2001 – У центрі уваги західних коментаторів залишається боннська конференція у справі сформування перехідного афганського керівництва і врегулювання афганської кризи. Західна преса порушує також проблему міжнародних санкцій проти Іраку, які, на думку багатьох оглядачів, виявилися неефективними, тому вони радять вжити інших заходів проти Багдада.
Коментуючи успішний початок конференції в Бонні про створення перехідного уряду Афганістану, газета «Уолл стріт джорнел» досить обережно оцінює прикінцеві результати переговорів. Газета підкреслює, що ніхто не може передбачити дальшого розвитку подій у цій країні, яка у своїй історії не закарбувала жодного успішного компромісу. Проте газета вважає успіхом вже той факт, що лідери різних угруповань і фракцій погодилися сісти за один стіл переговорів. На думку «Уолл стріт джорнел», Афганістан потребує угоду, подібну до Дейтонської від 95-го року, яка закінчила міжетнічний конфлікт у Боснії. При цьому газета наголошує на важливості розміщення свого часу в Боснії миротворчих сил, виведення яких відновило б міжусобиці. «Уолл стріт джорнел» підкреслює при цьому, що ситуація в Афганістані значно складніша. У процесі врегулювання афганської кризи міжнародна спільнота, як вважає на закінчення газета, повинна підтримати передусім ті афганські угруповання, які бажають установити мир у їхній країні.
Газета «Вашінгтон пост» порушує тим часом нинішню позицію Пакистану у воєнній акції проти режиму талібан і терористичної організації Аль-Кайда, а також у боннських переговорах у справі майбутнього Афганістану. Позиція Ісламабада відхиляється від спільних зусиль антитерористичної коаліції. Ідеться передусім про повернення пакистанських бойовиків, які воювали на боці сил талібану. Далі Ісламабад вважає, що на Бонській конференції недостатньо представлені делегати від пуштунських провінцій Афганістану. У цих справах, як вважає газета, Ісламабад має рацію, проте пакистанські керівники повинні визнати, що їхні громадяни несуть відповідальність за участь у воєнних діях на боці ісламських фундаменталістів і терористів. Крім того, пише «Вашінгтон пост» президент Мушараф повинен чітко пояснити пакистанцям, що антитерористичну акцію проведено не лише в інтересах Сполучених штатів, а також в інтересах Пакистану.
Газета «Файненшл таймс» тим часом, а також інші західні газети знову повертаються до санкцій ООН проти Іраку, на дальшому дотримані яких наполягають Сполучені Штати. Ці санкції, як підкреслює газета, не допомогли завершити міжнародну інспекцію іракських військових об’єктів, тому потребують серйозних змін, метою яких повинно стати усуненя від влади диктаторського режиму на чолі із Саддамом Хусейном. Це завдання газета вважає надзвичайно тяжким з огляду на те, що іракська опозиція глибоко поділена, а ще один удар по Іраку без гарантій успішного завершення, тобто усунення Саддама Хусейна, цим разом не мав би підтримки з боку арабських союзників США. Інші оглядачі, у зв’язку з можливостями Іраку виробляти хімічну й біологічну зброю, вважають, що іракський режим залишається серйозною загрозою в регіоні і базою міжнародного тероризму.
Коментуючи успішний початок конференції в Бонні про створення перехідного уряду Афганістану, газета «Уолл стріт джорнел» досить обережно оцінює прикінцеві результати переговорів. Газета підкреслює, що ніхто не може передбачити дальшого розвитку подій у цій країні, яка у своїй історії не закарбувала жодного успішного компромісу. Проте газета вважає успіхом вже той факт, що лідери різних угруповань і фракцій погодилися сісти за один стіл переговорів. На думку «Уолл стріт джорнел», Афганістан потребує угоду, подібну до Дейтонської від 95-го року, яка закінчила міжетнічний конфлікт у Боснії. При цьому газета наголошує на важливості розміщення свого часу в Боснії миротворчих сил, виведення яких відновило б міжусобиці. «Уолл стріт джорнел» підкреслює при цьому, що ситуація в Афганістані значно складніша. У процесі врегулювання афганської кризи міжнародна спільнота, як вважає на закінчення газета, повинна підтримати передусім ті афганські угруповання, які бажають установити мир у їхній країні.
Газета «Вашінгтон пост» порушує тим часом нинішню позицію Пакистану у воєнній акції проти режиму талібан і терористичної організації Аль-Кайда, а також у боннських переговорах у справі майбутнього Афганістану. Позиція Ісламабада відхиляється від спільних зусиль антитерористичної коаліції. Ідеться передусім про повернення пакистанських бойовиків, які воювали на боці сил талібану. Далі Ісламабад вважає, що на Бонській конференції недостатньо представлені делегати від пуштунських провінцій Афганістану. У цих справах, як вважає газета, Ісламабад має рацію, проте пакистанські керівники повинні визнати, що їхні громадяни несуть відповідальність за участь у воєнних діях на боці ісламських фундаменталістів і терористів. Крім того, пише «Вашінгтон пост» президент Мушараф повинен чітко пояснити пакистанцям, що антитерористичну акцію проведено не лише в інтересах Сполучених штатів, а також в інтересах Пакистану.
Газета «Файненшл таймс» тим часом, а також інші західні газети знову повертаються до санкцій ООН проти Іраку, на дальшому дотримані яких наполягають Сполучені Штати. Ці санкції, як підкреслює газета, не допомогли завершити міжнародну інспекцію іракських військових об’єктів, тому потребують серйозних змін, метою яких повинно стати усуненя від влади диктаторського режиму на чолі із Саддамом Хусейном. Це завдання газета вважає надзвичайно тяжким з огляду на те, що іракська опозиція глибоко поділена, а ще один удар по Іраку без гарантій успішного завершення, тобто усунення Саддама Хусейна, цим разом не мав би підтримки з боку арабських союзників США. Інші оглядачі, у зв’язку з можливостями Іраку виробляти хімічну й біологічну зброю, вважають, що іракський режим залишається серйозною загрозою в регіоні і базою міжнародного тероризму.
