Прага, 28 листопада 2001 – Наслідки останнього візиту Генерального секретаря НАТО до Москви викликали бурхливу дискусію не лише серед експертів але й гострі відгуки політиків. Не всіх на Заході приваблює саме ідея тіснішої співпраці між Росією і Північно-Атлантичним альянсом. Як же мусить реагувати на неоднозначність оцінок російського фактору для НАТО офіційне керівництво у Брюселі?
Після відвідин минулого тижня Російської столиці, Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон підкреслив, що у стосунках альянсу з Московою «очевидне потепління». А сьогодні у інтерв’ю нашому кореспондентові в Брюселі керівник Північно-Атлантичного блоку розкрив також деякі аспекти свого бачення перспектив стосунків з Росією. Джордж Робертсон навіть сказав, що це може бути «історичним моментом в можливості» пошуку спільних інтересів між Росією і Заходом вперше за 60 років після спільної боротьби проти нацизму. Генсек альянсу також підкреслив, що сьогодні ще зарано говорити про те, що НАТО і Росія вже здатні здійснювати можливості створення нових інститутів чи договорів. З одного боку, за словами Робертсона, жодна з сторін не зацікавлена бачити Росію в НАТО, як члена блоку саме сьогодні. З іншого боку, НАТО радо вітало би Росію , якби співпраця з нею досягла якісно новго рівня. Зокрема, він пояснив:
«Питання не стоїть так, щоб Росія прийшла в НАТО, як супер-член. Вона й не бажає цього, з її боку дають це ясно зрозуміти. Це не підходить в будь-якому випадку. Однак з іншого боку, ми, через зв’язки, котрі сьогодні маємо, розглядаємо цю серйозну проблему через призму 19 членів НАТО плюс Росія, що колись висвітлювалося як 19 членів алянсу проти Росії. Ми вивчаємо можливості рівня 20-ти, як би, з Росією, що для прикладу, сидить між Іспанією і Португалією, міг бути можливий прогрес в галузях спільних інтересів.»
Далі Джордж Робертсон сказав нашому кореспондентові про можливі напрямки співпраці НАТО-Росія у таких галузях, як боротьба з тероризмом, припинення неконтрольованого поширення зброї масового знищення, миротворчі операції на Балканах. Він також наголосив на важливості зустрічі Буш-Путін, яка дала поштовх таким розмовам про зближення Заходу з Росією. Генсек Північно-Атлантичного альянсу підкреслив також, що, за словами президента Путіна, Росія не має якихось намірів чинити обструкцію процесам всередині НАТО і вона розуміє суверенні права альянсу, у тому числі й на прийняття нових членів. Робертсон відзначив також, що співпраця між НАТО і Москвою можлива лише на взаємовигідній основі.
Додамо, що сьогодні у багатьох засобах інформації пролунала критика щодо переспектив співпраці Північно-Атлантичного альянсу з Росією. Так, Нью-Йорк Таймс назвала моживість тіснішого співробітництва з Москвою «занадто сміливою ідеєю».
Збігнєв Бжезинський на сторінках європейського видання «Волд стріт Джорнел» підкреслив, що не можна розвивати співпрацю з Росією на шкоду країнам, котрі сподіваються на членство в НАТО і додав, що «досвід попередніх десятиліть вчить обережності щодо привабливості Росії і необхідності розвитку цього процесу на базі довготривалої стратегії, а не заради особистої популярності і швидких тактичних переваг».
З цього приводу можна згадати китайський міф про жабу і скорпіона, коли останній напросився до плавчих на спину, щобо подолати водну перешкоду і вкусив її посеред ріки. Коли жаба, тонучи разом з смертельним супутником, з розпачем запитала, що ж він натворив адже ж гинуть обоє, то скорпіон скромно прорік, що такий він вже є і не міг поступити інакше.
Після відвідин минулого тижня Російської столиці, Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон підкреслив, що у стосунках альянсу з Московою «очевидне потепління». А сьогодні у інтерв’ю нашому кореспондентові в Брюселі керівник Північно-Атлантичного блоку розкрив також деякі аспекти свого бачення перспектив стосунків з Росією. Джордж Робертсон навіть сказав, що це може бути «історичним моментом в можливості» пошуку спільних інтересів між Росією і Заходом вперше за 60 років після спільної боротьби проти нацизму. Генсек альянсу також підкреслив, що сьогодні ще зарано говорити про те, що НАТО і Росія вже здатні здійснювати можливості створення нових інститутів чи договорів. З одного боку, за словами Робертсона, жодна з сторін не зацікавлена бачити Росію в НАТО, як члена блоку саме сьогодні. З іншого боку, НАТО радо вітало би Росію , якби співпраця з нею досягла якісно новго рівня. Зокрема, він пояснив:
«Питання не стоїть так, щоб Росія прийшла в НАТО, як супер-член. Вона й не бажає цього, з її боку дають це ясно зрозуміти. Це не підходить в будь-якому випадку. Однак з іншого боку, ми, через зв’язки, котрі сьогодні маємо, розглядаємо цю серйозну проблему через призму 19 членів НАТО плюс Росія, що колись висвітлювалося як 19 членів алянсу проти Росії. Ми вивчаємо можливості рівня 20-ти, як би, з Росією, що для прикладу, сидить між Іспанією і Португалією, міг бути можливий прогрес в галузях спільних інтересів.»
Далі Джордж Робертсон сказав нашому кореспондентові про можливі напрямки співпраці НАТО-Росія у таких галузях, як боротьба з тероризмом, припинення неконтрольованого поширення зброї масового знищення, миротворчі операції на Балканах. Він також наголосив на важливості зустрічі Буш-Путін, яка дала поштовх таким розмовам про зближення Заходу з Росією. Генсек Північно-Атлантичного альянсу підкреслив також, що, за словами президента Путіна, Росія не має якихось намірів чинити обструкцію процесам всередині НАТО і вона розуміє суверенні права альянсу, у тому числі й на прийняття нових членів. Робертсон відзначив також, що співпраця між НАТО і Москвою можлива лише на взаємовигідній основі.
Додамо, що сьогодні у багатьох засобах інформації пролунала критика щодо переспектив співпраці Північно-Атлантичного альянсу з Росією. Так, Нью-Йорк Таймс назвала моживість тіснішого співробітництва з Москвою «занадто сміливою ідеєю».
Збігнєв Бжезинський на сторінках європейського видання «Волд стріт Джорнел» підкреслив, що не можна розвивати співпрацю з Росією на шкоду країнам, котрі сподіваються на членство в НАТО і додав, що «досвід попередніх десятиліть вчить обережності щодо привабливості Росії і необхідності розвитку цього процесу на базі довготривалої стратегії, а не заради особистої популярності і швидких тактичних переваг».
З цього приводу можна згадати китайський міф про жабу і скорпіона, коли останній напросився до плавчих на спину, щобо подолати водну перешкоду і вкусив її посеред ріки. Коли жаба, тонучи разом з смертельним супутником, з розпачем запитала, що ж він натворив адже ж гинуть обоє, то скорпіон скромно прорік, що такий він вже є і не міг поступити інакше.
