Київ, 30 листопада 2001 - Щомісячний журнал «Літературно-Науковий Вісник» був заснований 1898 року у Львові Науковим Товариством імені Шевченка на базі часописів «Зоря» та «Життя і слово». Його основними напрямками були літературно-мистецький, науковий та суспільно-політичний. Першим головним редактором став Михайло Грушевський, проте фактично редагування здійснював Іван Франко. Редакція проголосила своєю метою перетворення журналу (цитата) «на огнище спільної духовної праці для всіх українців». До 1917 року журнал справді був основним періодичним загальноукраїнським виданням. У ньому публікувалися твори провідних письменників, поетів, науковців Наддніпрянщини та Галичини, а також переклади праць іноземних авторів.
1905 року видавцем журналу стала Українсько-руська видавнича спілка. Наступного року послаблення утисків української преси з боку російського уряду дозволило перенести редакцію до Києва, а у Львові надалі діяла її галицька філія. 1913 року головним редактором стала Людмила Старицька-Черняхівська.
З початком Першої світової війни російський уряд закрив журнал. Він був відновлений у жовтні 1917 року у Києві «Товариством підмоги українській літературі, науці і штуці», а його головним редактором став Олександр Грушевський. 1920 року більшовики закрили журнал, але вже через два роки він був відроджений у Львові Українською видавничою спілкою. За ініціативи Євгена Коновальця головним редактором був призначений Дмитро Донцов, а фінансували видання Січові Стрільці.
На початку тридцятих років націоналістична позиція Донцова спричинила відхід від редакції частини співробітників. 1932 року внаслідок фінансових проблем вихід «Літературно-Наукового Вісника» припинився. Він був відновлений Донцовим наступного року під назвою «Вісник» і переорієнтований на ідеологію українського національного руху та модерну культуру. 1939 року журнал був закритий радянською владою. У 1948–1949-му роках українська еміґрація знову намагалася відновити «Вісник», проте їй вдалося видати лише два номери.
1905 року видавцем журналу стала Українсько-руська видавнича спілка. Наступного року послаблення утисків української преси з боку російського уряду дозволило перенести редакцію до Києва, а у Львові надалі діяла її галицька філія. 1913 року головним редактором стала Людмила Старицька-Черняхівська.
З початком Першої світової війни російський уряд закрив журнал. Він був відновлений у жовтні 1917 року у Києві «Товариством підмоги українській літературі, науці і штуці», а його головним редактором став Олександр Грушевський. 1920 року більшовики закрили журнал, але вже через два роки він був відроджений у Львові Українською видавничою спілкою. За ініціативи Євгена Коновальця головним редактором був призначений Дмитро Донцов, а фінансували видання Січові Стрільці.
На початку тридцятих років націоналістична позиція Донцова спричинила відхід від редакції частини співробітників. 1932 року внаслідок фінансових проблем вихід «Літературно-Наукового Вісника» припинився. Він був відновлений Донцовим наступного року під назвою «Вісник» і переорієнтований на ідеологію українського національного руху та модерну культуру. 1939 року журнал був закритий радянською владою. У 1948–1949-му роках українська еміґрація знову намагалася відновити «Вісник», проте їй вдалося видати лише два номери.
