Київ, 3 грудня 2001 - Григорій Косинка (справжнє прізвище – Стрілець) народився 29 листопада 1899 року у селі Щербанівці на Київщині. П’ятнадцяти років він переїхав до Києва, а під час української революції воював на боці більшовиків. Згодом Косинка навчався в Інституті народної освіти, працював кореспондентом, редактором у видавництвах та на Київській кінофабриці, був директором Харківського і Київського радіокомітетів.
Своє перше оповідання «Буряки» Косинка опублікував 1919 року у газеті «Боротьба». У двадцятих роках він став одним з провідних українських новелістів і входив до літературних об’єднань АСПИС, «Гроно», «Марс», «Ланка». Косинка щороку видавав власну книгу оповідань, перекладав Гоголя, Чехова, Горького та Шолохова, публікував літературознавчі статті.
Сучасники називали Косинку «співцем села», і основною темою його ліричної за стилем прози справді було життя найзлиденніших селян та їхнє, як тоді казали, «класове самоусвідомлення». Слова наймита «пан – наш ворог» є смисловим центром вже першого оповідання письменника, а в наступних автор оспівує стихійний вибух (цитата) «червоної селянської волі» та затяті класові сутички на селі. Він використовує формальні досягнення новелістики Коцюбинського, Васильченка та Стефаника для зображення руйнування традиційного сільського ладу.
Комуністична критика постійно закидала Косинці національну обмеженість, «неясне розуміння керівної ролі робітничого класу» та співчуття до усіх своїх героїв, навіть і до класово ворожих. На початку 1930-х років письменник був звинувачений у націоналізмі та сповідуванні куркульської ідеології, а видання його творів було заборонене. У листопаді 1934 року він був заарештований у Києві за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної терористичної організації. У грудні тридцятип’ятирічний Григорій Косинка був разом з групою українських письменників та поетів засуджений до страти і 17 грудня розстріляний.
Своє перше оповідання «Буряки» Косинка опублікував 1919 року у газеті «Боротьба». У двадцятих роках він став одним з провідних українських новелістів і входив до літературних об’єднань АСПИС, «Гроно», «Марс», «Ланка». Косинка щороку видавав власну книгу оповідань, перекладав Гоголя, Чехова, Горького та Шолохова, публікував літературознавчі статті.
Сучасники називали Косинку «співцем села», і основною темою його ліричної за стилем прози справді було життя найзлиденніших селян та їхнє, як тоді казали, «класове самоусвідомлення». Слова наймита «пан – наш ворог» є смисловим центром вже першого оповідання письменника, а в наступних автор оспівує стихійний вибух (цитата) «червоної селянської волі» та затяті класові сутички на селі. Він використовує формальні досягнення новелістики Коцюбинського, Васильченка та Стефаника для зображення руйнування традиційного сільського ладу.
Комуністична критика постійно закидала Косинці національну обмеженість, «неясне розуміння керівної ролі робітничого класу» та співчуття до усіх своїх героїв, навіть і до класово ворожих. На початку 1930-х років письменник був звинувачений у націоналізмі та сповідуванні куркульської ідеології, а видання його творів було заборонене. У листопаді 1934 року він був заарештований у Києві за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної терористичної організації. У грудні тридцятип’ятирічний Григорій Косинка був разом з групою українських письменників та поетів засуджений до страти і 17 грудня розстріляний.
