Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:20

INTERNET-МАЙДАН


INTERNET-МАЙДАН

Київ, 4 грудня 2001 - Кожен юзер залипає в Інтернет по своєму. Мені, наприклад, подобаються пошуковики. Через можливість бавитись ключовим словом. Таке слово дає можливість намацати сутність явища. Заходиш, скажімо, на сервер “Мета”, набираєш “раб” і бачиш перед собою карту постсовкової ментальності. Поняття “раб” вона асоціює зі словом “робота”, далі йдуть біблійні мотиви – від “раб Божий” до “раб КПРС”. Поза увагою пошуку ленінське - “раб, який усвідомив себе рабом – уже не раб”, та Шевченкове – “раби, подножки, грязь Москви...”. Останнє спостереження провокує на розвиток теми. Віктор Недоступ. Огляд віртуальної преси.

Віктор Черномирдін продемонстрував клас дипломатичної джигитовки. “Україна-Ру” публікує низку висловлювань дипломата стосовно українських напрямів російської політики, стрижньовим серед яких є те, що Посол не бачить передумов для відродження СРСР на базі СНД. Тим часом, рік 2002-й протягом якого в Україні відбудуться парламентські вибори, Путін оголосив роком України в Російській федерації. В цьому ж році виповнюється вісімдесят років нині покійному СРСР. Цей таки рік Леонід Кучма оголосив роком боротьби зі СНІДом. Всю цю випадкову нумерологію Черномирдін назвав збігом обставин. СНД, на думку дипломата, у майбутньому “мусить мати суто діловий характер”. Нинішній спосіб існування конгломерату визначається сімома тисячами підписаних угод та договорів, які не працюють. Посол Росії з особливою дипломатичною теплотою висловився стосовно українських парламентських виборів. “Дуже важливо щоб у парламенті не було дурнів”... “Росія мусить цьому посприяти”.

Останнє так розчулило офіційні верхи українського козацтва, що вони заздалегідь нагородили Черномирдіна булавою, орденом та званням козацького батька. Про це пише “Кореспондент-нет”. Дещо приголомшений такою запопадливою ініціативою воїнства Віктор Степанович в інтерв”ю “Комсомольській правді” сказав що йому дуже приємно але не зрозуміло. “За что?”

Російська “Нєзавісімая газета” висвітлює деякі нюанси “ділового характеру СНД у статті “Росія врятувала Лукашенка”. В Мінську опубліковано документи п”ятирічної давності. Відновивши хід подій, автор розповідає, як в ніч на двадцять друге листопада Генадій Сєлєзньов, Єгор Строєв, та Віктор Черномирдін несподівано змінили маршрут урядового літака і десантувалися у Мінську. Влада Лукашенко висіла на волосині. Конституційний суд Білорусі готував розгляд справи про численні порушення Бацькою тої ж таки конституції. Десант всю ніч телефонував, розробляв схеми та вів напружені переговори з президентським адмінресурсом. Результатом операції стали юридично некоректні поправки до тої ж таки конституції. Це додало більшої влади Лукашенку, а Білорусь залишило в теплих обіймах Росії.

Тим часом, МІГ-Ньюс повідомляє, що новопризначений міністр оборони Володимир Шкідченко зробив перший закордонний візит у своїй новій якості. До Москви. Йшлося про можливість використання нашими ракетниками російських полігонів, над якими не літатимуть пасажирські літаки, а також про юридичне утрясання слизьких питань довкола оренди Севастопольської акваторії російським Чорноморським флотом.

Результати соціологічного опитування, проведеного фірмою “Соціс” та фондом “Демократичні ініціативи” свідчать що лише шістнадцять відсотків українських громадян вважають, що процеси рухаються у вірному напрямку. Шістдесят два відсотки переконані, що Україна йде не туди, а двадцять два - абсолютно здезорієнтовані.

Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.

Здезорієнтований мешканець “Всесвітньої павутини” зазвичай виплутується через пошукові сервери та ключові слова, які, за сумісництвом, можна було б назвати “чарівними”. Скажімо, хочете детальніше розібратися, що то за феномен такий “кримська влада” - жодних проблем. До ваших послуг “Апорт ру”. Ключ до розгадки феномену під заголовком “Остров Крым”, де читаємо таке: “Коли представники кримської влади їздять до Москви домовлятися про співпрацю, їм неохоче вірять...”. Далі: “Кримскіє татари – возможен лі конфлікт на полуостровє”? Відчуваєте глибину постановки питання. Перспективу... Але то так, між іншим. В центрі нашої уваги голова Верховної Ради АРК Леонід Грач. Вірніше, його присутність у “Світовій павутині”. Розвиває тему мій кримський колега Володимир Притула.

Про офіційний сайт Ради міністрів АРК розповідь буде короткою і сумною. І оформлений він в сіренькі кольори, й інформацію він подає сухо-довідкову.Трохи про структуру влади, з рясним цитуванням Конституції АРК і законів України, які стосуються кримської автономії, трохи – про економіку і населення, трохи – про природу Кримського півострова. Інформація про посадових осіб обмежується посадою, номером телефону приймальні та поштовою адресою.

Кримський спікер Леонід Грач, як і належить першій особі за впливом та амбіціями в Криму, має в Інтернеті кілька сайтів. Його власний, хоч і неофіційний – зроблений більш-менш професійно і зовні яскраво, однак – теж досить нудний. “Леонід Грач – від першої особи”, - таку назву має ця сторінка голови Верховної Ради АРК, але більшість матеріалів, викладених на сайті, – це повідомлення чи статті прес-секретаря спікера Галини Мамико. Тут ще можна побачити відредаговані тексти виступів і статті Леоніда Грача, а також його офіційні фото, зроблені штатним парламентським фотографом – ось спікер вітається з президентом України, ось – із президентом Білорусі, а ось – обнімається із Філею Кіркоровим чи смачно цілується з московським мером Юрієм Лужковим.

Достойно представлений Леонід Грач і на офіційному сайті Верховної Ради АРК. Тут також розміщено інформацію про офіційні символи і конституцію автономії, а також список кримських депутатів без будь-яких біографічних даних. Максимум яскравих кольорів, мінімум інформації, яка, до того ж – не точна та застаріла.

А ось на неофіційному сайті про Леоніда Грача www.gracha.net під заголовком “Грача немає і не буде”, хоч дизайнерське оформлення – слабеньке, але інформації – якраз вдосталь. Тут і комічні фото та карикатури на кримського спікера, і критичні статті, переважно, з київської преси, і коментарі правників та політиків. А ще – детальний план нового будинку лідера кримських комуністів, збудованого ним торік у престижній частині Симферополя, й оціненого фахівцями у пів мільйона американських доларів. Сайт також подає список комерційних структур, засновником яких був Леонід Грач, його родичі та близькі соратники. Остання скандальна інформація, подана сайтом www.gracha.net - про те, як відпочивали і на яку суму – у державному санаторії “Росія”, що в Ялті, родичі – дочка, син і сестра Леоніда Грача, а також він сам та його друзі і соратники, у тому числі – Геннадій Зюганов, Геннадій Селезньов і сім’я Олександра Лукашенка. Як повідомляє автор цієї інформації, “за найскромнішими підрахунками, санаторій покрив за рахунок прибутку не один десяток тисяч доларів, витрачених на обслуговування високозбиткових клієнтів, і таким чином приховав свої реальні прибутки та скоротив податки”, кінець цитати.

Володимир Притула в “Інтернет-майдан”

З острова “Крим” на російський пошуковик “Рамблєр”. Ключові слова “Вибори, політика, Інтернет”. Сайтів знайдено 1188, документів – 40 139. Заголовки: “Азіопа”, “Путівник Воронежським Інтернетом”, панічно-совкове “Всі на вибори” та оптимістичне “Начальнікі і браконьєри сожралі мордовскую рибу”... Нецікаво. Та й для чого нам внутрішні російські проблеми. Свого меду вистачає. Пішов я тоді до свого колеги Сергія Руденка і виклав йому ту ж таки добірку - “вибори, політика, Інтернет”. З усього того вийшов непоганий матеріал.

Наступні парламентські вибори в Україні будуть останніми виборами, на яких інтернет-простір не відіграватиме значної ролі. Такого висновку дійшов директор Інституту інформаційного суспільства Олег Шевчук. На столичній конференції “Нові інформаційні технології для політики і політиків” він заявив, що через чотири роки Інтернет в Україні стане технологією масової комунікації. Нині ж, за даними Інституту інформаційного суспільства, у державі нараховується від семисот тисяч до півтора мільйонів активних юзерів, що складає близько 5 відсотків всього дорослого населення України. Цю цифру, консультант Президента Олександр Мартиненко, іронічно порівнює з кількістю колекціонерів у державі метеликів. Попри це, Інтернет, на його думку, все ж таки буде активно використовуватись окремими політичними силами під час нинішньої парламентської передвиборчої кампанії. І тут, за словами Мартиненка, існує певна небезпека (martyn-1). Так вважає Олександр Мартиненко.

Видавець інтернет-видання “UAToday” Сергій Моругін вважає, що усі можливості використання політичними силами кібер-простору важко навіть собі уявити (morugin).

Це був Сергій Моругін. Дещо песимістично оцінює можливості впливу на електорат Інтернету оцінює аналітик Міжнародного інституту досліджень засобів масової інформації Олександр Брамс.

Так вважає Олександр Брамс.

Сергій Руденко. Радіо “Свобода”. Київ.

Навздогін матеріалу Сергія Руденка трохи статистики. Директор Інституту інформаційного суспільства Олег Шевчук вважає, що на початок цього року в Україні у приватній власності є пітора мільйонів комп’ютерів, а прибутки у сфері надання Інтернет-послуг складають близько 28-и мільйонів доларів на рік. Крім того Україна має 380 провайдерів. Її інформаційні ресурси розміщено на 11 тисячах веб-серверів, а обсяг вироблених приватними українськими компаніями комп’ютерного забезпечення та пов”язаними з ними послугами складає 57-65 мільйонів доларів. Обсяг програмного ліцензованого забезпечення, реалізованого в Україні міжнародними компаніями дорівнює 13 мільйонів доларів. Обсяг продажу компакт-дисків з не ліцензованим забезпеченням орієнтовно становить 29 мільйонів доларів. За приблизними підрахунками, кількість користувачів “Інтернет” коливається від 700 тисяч до двох мільйонів чоловік, себто менше п”яти відсотків всього дорослого населення.

Такою є суха статистика. Після неї хочеться чогось такого з перчиком. З адреналінчиком. Якоїсь пригоди хочеться. Павло Вольвач. Рубрика “Огляд екстремальної павутини”

Про політичний радикалізм, зокрема – правий, в Україні можна почути часто. Навіть побачити. Ну, наприклад, сходивши на нашумілу виставу “У.Б.Н.”, де старий політзек Зенон всю дорогу шпетить нинішню владу і пристосуванську еліту, а насамкінець спалює хату і, з револьвером за поясом, відходить за лаштунки, як Шаміль Басаєв в гори.

Круто. Але в реальному житті з націонал-радикалами тугіше. Настільки туго, що зустріти їх неможливо ні під донбаськими териконами, ні на Галицькому ринку у Львові, де вони, здавалося б, повинні продавати набої в розсип, як насіння чи бараболю.

Напевно, радикали замаскувалися. Була боївка, а стала суцільна “криївка.” Втім, ще є місця, де можна натрапити на слід радикального кованого чобота. Цей слід віртуальний, але досить чіткий – навіть абревіатури деякі можна розібрати – ДСУ, знаєте, ОУН в Україні і таке інше... Йдеться, звісно ж, про Інтернет.

Ну де, крім мережі, можна зустріти згадку про таку собі Організацію ідеалістів України чи, скажімо, таємний орден Союз Українських Націоналістів, який буцім то існує серед правих ультра? Між тим, про них згадується в праці “Партійно-політичний спектр сучасної України” авторів Олексія Глобуцького та Віталія Кулика, оприлюдненій на сайті “Народ.Ру”. Справи таємного ордену, як і належить, сповиті таємницею, а ось ідеалісти, як свідчить текст, мітингують, пікетують і навіть створюють, разом з ОУН та ДСУ фронт оборони християн.

До речі, ОУН в Україні навіть має друковані органи, один з яких – газета “Хлібороб” оприлюднила свого часу сенсацію – мовляв, справжнє прізвище Олександра Мороза – Ісайя Морош. Напевно, в “братів-хліборобів” є ще й інші галюцинаторні заяви, але вони бережуть їх до наступних президентських виборів. Ось візьмуть і скажуть, що Леонід Кучма насправді – Мойсей. І президентський термін продовжиться ще на сорок років...

Павло ВОЛЬВАЧ, для “Інтернет-Майдану”, Київ

І вже зовсім на коня інформація від “Форуму”. 28-го листопада в Держкомзв”язку пройшла міжвідомча нарада з питань адміністрування домена UA. В нараді взяли участь 4 представники від Держкомзв”язку, один від СБУ та 5 представників від діючих асоціацій провайдерів. Такою є верхівка айсберга. Про те, що криється у підводній його частині у наступному випуску “Інтернет-майдану” розповість вам мій колега Сергій Грабовський. Тим часом я прощаюся з вами.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG