Бєлград, 6 грудня 2001 – Третя армiя, пiдроздiли якої розташовано на сходi й пiвднi Сербiї, в патетичному зверненнi вимагає вiд “держави й народу, щоби захистили своїх бiйцiв”. Хто звинувачує генерала Павковича, той звинувачує усiх 130 тисяч його соратникiв, мовиться в заявi в якiй, зокрема, зазначається, що Армiя, нiбито, отримує велику кiлькiсть листiв вiд учасникiв недавнiх вiйн, спiлок запасних офiцерiв та iнших органiзацiй, якi рiшучо вiдкидають звинувачення.
Хоча звернення написано в iм’я усiх вiйськовослужбовцiв, немає сумнiву, що це дiло командного кадру, тобто офiцерiв та, що йдеться про суто полiтичний виступ. Точнiше, про вiдвертий тиск на владу. Нагадаємо, що в час операцiй у Косовi Третю армiю очолював теперiшнiй начальник Генштабу Павкович, а її Приштинський корпус – теперiшнiй командувач Армiї Володимир Лазаревич. Звертаючися до журналiстiв, генерал Лазаревич сказав, що розслiдування проти начальника Генштабу негативно впливає на мораль i бойову готовнiсть Збройних сил.
На протести офiцерiв посередньо вiдповiв президент Воїслав Коштунiца. Не згадуючи заяви Третьої армiї, вiн в iнтерв’ю бєлградськiй щотижневiй газетi “Блiц нюз” зазначив, що до кiнця року буде проведено значнi змiни в особовому складi Збройних сил, а саме, що буде призупинено “гiперiнфляцiю полковникiв i генералiв”. Глава держави нагадав, що на початку цього року в армiї було 130, а наразi є 85 генералiв, та, що й це – забагато.
Бiльш вiдверто вiдреагував заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї, вiдставний генерал Момчiло Перiшич, якого екс-президент Мiлошевич два роки тому звiльнив з посади начальника Генштабу через те, що вiн виступав проти участi Збройних сил в акцiях проти албанцiв у Косовi. Генерал Павкович, за словами Перiшича, повинен нести вiдповiдальнiсть тому, що не вжив заходiв проти парамiлiтарних груп, якi чинили злочини над албанським мирним населенням. Маючи на увазi начальника Генштабу, Перiшич додав, що в окремих вiйськовослужбовцiв нечисте сумлiння й тому почали говорити в iм’я народу й держави, вимагаючи вiд них захисту.
Нагадаємо, що Збройнi сили в минулому десятилiттi були надiйною опорою режиму Мiлошевича. З командного кадру спершу звiльнено усiх несербiв, згодом й усiх, хто не пiдтримував великосербську полiтику Бєлграда. В глибоко сполiтизованiй армiї залишилися лише тi, хто беззастережно виконував усi наказi Мiлошевича. Нинiшнiй начальник Генштабу пiвтора року тому попереджував, що Мiлошевич є єдиним гарантом свободи й незалежностi країни. Пiсля торiшнiх змiн чiльнi вiйськовослужбовцi заявляли, що Збройнi сили бiльше не втручаються в полiтику. Проте, командувачi Третьої армiї – так само як кiлька тижнiв тому пiдроздiл спецполiцiї – забули на обiцянку. Вiдчуваючи, що грунт поповз з-пiд нiг, тобто що разом з привiлеями втрачають й полiтичну вагу, вони кинули небезпечний виклик демократичнiй владi. Генералiв не так турбують гаазькi розслiдування, як страх вiд демократизацiї суспiльства.
Бiльш вiдверто вiдреагував заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї, вiдставний генерал Момчiло Перiшич, якого екс-президент Мiлошевич два роки тому звiльнив з посади начальника Генштабу через те, що вiн виступав проти участi Збройних сил в акцiях проти албанцiв у Косовi. Генерал Павкович, за словами Перiшича, повинен нести вiдповiдальнiсть тому, що не вжив заходiв проти парамiлiтарних груп, якi чинили злочини над албанським мирним населенням. Маючи на увазi начальника Генштабу, Перiшич додав, що в окремих вiйськовослужбовцiв нечисте сумлiння й тому почали говорити в iм’я народу й держави, вимагаючи вiд них захисту.
Нагадаємо, що Збройнi сили в минулому десятилiттi були надiйною опорою режиму Мiлошевича. З командного кадру спершу звiльнено усiх несербiв, згодом й усiх, хто не пiдтримував великосербську полiтику Бєлграда. В глибоко сполiтизованiй армiї залишилися лише тi, хто беззастережно виконував усi наказi Мiлошевича. Нинiшнiй начальник Генштабу пiвтора року тому попереджував, що Мiлошевич є єдиним гарантом свободи й незалежностi країни. Пiсля торiшнiх змiн чiльнi вiйськовослужбовцi заявляли, що Збройнi сили бiльше не втручаються в полiтику. Проте, командувачi Третьої армiї – так само як кiлька тижнiв тому пiдроздiл спецполiцiї – забули на обiцянку. Вiдчуваючи, що грунт поповз з-пiд нiг, тобто що разом з привiлеями втрачають й полiтичну вагу, вони кинули небезпечний виклик демократичнiй владi. Генералiв не так турбують гаазькi розслiдування, як страх вiд демократизацiї суспiльства.
