Прага, 7 грудня 2001 – Західні оглядачі широко коментують прикінцевий етап бойових дій в Афганістані і плани політичної стабілізації країни, а також відновлення збройного конфлікту на Близькому сході після недавніх терористичних актів, які здійснили палестинські екстремісти-самовбивці.
Коментуючи заходи міжнародної спільноти й ООН з метою стабілізувати становище в Афганістані після падіння талібану, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Ніколас Крістоф критикує адміністрацію президента Буша за недостатню, на його думку, дипломатичну участь Вашінгтона у післявоєнному становленні Афгансітану. Дапломати з інших країн вже прибули до Кабула, відкривають тут місії і посольства, пише автор, а Білий дім і далі зволікає, ризикуючи повторити свою попередню помилку у цій країні. Свого часу Сполучені Штати допомогли муджахедам вигнати радянські окупаційні війська, а після залишили Афганістан напризволяще, що допровадило до громадянського конфлікту і приходу режиму талібан. Нині США мають свою військову базу на території Афганістану, з якої здійснюють воєнну операцію проти талібану й організації Аль-Кайда, а своєї дипломатичної місії для дальших зв’язків з післявоєнним Афганістаном не мають. Автор доходить висновку, що попередні уроки не пішли Вашінгтонові на користь. Після усунення талібану і Аль-Кайди президент Буш має намір вивести американські підрозділи з Афганістану. Тим часом, як підкреслює на закінчення автор, якраз тепер Афганістан потребує інтенсивної присутності Сполучених Штатів, щоб гарантувати безпеку перехідного періоду і, у випадку потреби, застосовувати напористу дипломатію, щоб змусити різні угруповання співпрацювати між собою.
Німецька газета «Зюддойче цайтунґ» у редакційній статті коментує падіння останньої опори режиму талібан Кандагара. Успіх у цій безкровній операції газета приписує пуштунському керівникові тимчасового афганського уряду Гамідові Карзаї. Карзаї пообіцяв лідерові талібану муллі Омарові амністію, якщо той публічно осудить тероризм. Однак, союзники Карзаї у Вашінгтоні мають інший погляд на цю проблему, пише «Зюддойче цайтунґ», вони вважають, що лідери талібану, які співпрацювали з терористами Бін Лядена і посередньо причетні до терористичних актів у США, повинні стати перед судом. Ця розбіжність, на думку газети, може змусити талібів, замість здатися в полон - відступити в гори і продовжити воєнні дії на невизначений час.
Британський тижневик «Економіст» порушує тим часом становище на Близькому сході, де останні терористичні акти палестинських екстремістів допровадили до поновного збройного конфлікту. Умовою припинення відплатних акцій ізраїльський лідер Шарон ставить арешт організаторів останніх терористичних атак на території Ізраїлю. Проте, як вважає «Економіст», Арафат втратив контроль над палестинськими екстремістськими організаціями. Нині, на тумку тижневика, ніхто не послухав би наказу Арафата про арешт лідерів Хамасу. Однак, «Економіст» перестерігає, що наступник Арафата, як видно з усього, може виявитися значно радикальнішим щодо Ізраїлю, ніж Арафат. Палестинці вважають себе окупованим народом, який бореться проти колоніального поневолення і багато з них вважають терористичні атаки на Ізраїль виправданим засобом боротьби.
Коментуючи заходи міжнародної спільноти й ООН з метою стабілізувати становище в Афганістані після падіння талібану, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Ніколас Крістоф критикує адміністрацію президента Буша за недостатню, на його думку, дипломатичну участь Вашінгтона у післявоєнному становленні Афгансітану. Дапломати з інших країн вже прибули до Кабула, відкривають тут місії і посольства, пише автор, а Білий дім і далі зволікає, ризикуючи повторити свою попередню помилку у цій країні. Свого часу Сполучені Штати допомогли муджахедам вигнати радянські окупаційні війська, а після залишили Афганістан напризволяще, що допровадило до громадянського конфлікту і приходу режиму талібан. Нині США мають свою військову базу на території Афганістану, з якої здійснюють воєнну операцію проти талібану й організації Аль-Кайда, а своєї дипломатичної місії для дальших зв’язків з післявоєнним Афганістаном не мають. Автор доходить висновку, що попередні уроки не пішли Вашінгтонові на користь. Після усунення талібану і Аль-Кайди президент Буш має намір вивести американські підрозділи з Афганістану. Тим часом, як підкреслює на закінчення автор, якраз тепер Афганістан потребує інтенсивної присутності Сполучених Штатів, щоб гарантувати безпеку перехідного періоду і, у випадку потреби, застосовувати напористу дипломатію, щоб змусити різні угруповання співпрацювати між собою.
Німецька газета «Зюддойче цайтунґ» у редакційній статті коментує падіння останньої опори режиму талібан Кандагара. Успіх у цій безкровній операції газета приписує пуштунському керівникові тимчасового афганського уряду Гамідові Карзаї. Карзаї пообіцяв лідерові талібану муллі Омарові амністію, якщо той публічно осудить тероризм. Однак, союзники Карзаї у Вашінгтоні мають інший погляд на цю проблему, пише «Зюддойче цайтунґ», вони вважають, що лідери талібану, які співпрацювали з терористами Бін Лядена і посередньо причетні до терористичних актів у США, повинні стати перед судом. Ця розбіжність, на думку газети, може змусити талібів, замість здатися в полон - відступити в гори і продовжити воєнні дії на невизначений час.
Британський тижневик «Економіст» порушує тим часом становище на Близькому сході, де останні терористичні акти палестинських екстремістів допровадили до поновного збройного конфлікту. Умовою припинення відплатних акцій ізраїльський лідер Шарон ставить арешт організаторів останніх терористичних атак на території Ізраїлю. Проте, як вважає «Економіст», Арафат втратив контроль над палестинськими екстремістськими організаціями. Нині, на тумку тижневика, ніхто не послухав би наказу Арафата про арешт лідерів Хамасу. Однак, «Економіст» перестерігає, що наступник Арафата, як видно з усього, може виявитися значно радикальнішим щодо Ізраїлю, ніж Арафат. Палестинці вважають себе окупованим народом, який бореться проти колоніального поневолення і багато з них вважають терористичні атаки на Ізраїль виправданим засобом боротьби.
