Прага, 10 грудня 2001 - Минулої суботи чеський щоденник “Днес” нагадав читачам, що вже десять років минуло від дня підписання Біловежських домовленостей – свого роду політичної панахиди за покійником на ім’я СРСР. В газеті оприлюднено з цього приводу й інтерв’ю з радянсько-російським комуністом Анатолієм Лук’яновим, який, крім ностальгії за СРСР згадав і Біблію.
Народний депутат Росії, а у серпні 91-го року один із путчистів проти реформ Горбачова, Анатолій Лук’янов запевняє чеського читача, що “комунізм переможе”. Мені це нагадало залізну конструкцію гіганських літер на фасаді будинку, в якому був і хлібний магазин в одному місті СРСР. Гасло звучало: “Коммунизм неизбежен!” А на дверях хлібного магазину маленькими літерами повідомлено покупців: “хлєба нєт і нє будет!”.
Своє коротеньке інтерв’ю ностальгік за радянським комунізмом Анатолій Лук’янов завершив свого роду запитанням до чеського журналіста, який брав у нього інтерв’ю.
“А ви знаєте, що комунізму не 70 а дві тисячі років? Уже в Біблії мовиться про його суть, наприклад, про рівність людей”. От і на тобі!
Італійці в такому випадку кажуть: “ben trovato, ma non e vero! – дотепно сказано, але неправда!”
Зрешто, великий знавець і шанувавльник Біблії, за висловом Івана Дзюби, “перший розум наш” – Григорій Сковорода говорив про “нерівну рівність”, яка існує в природі і в суспільстві. Бог наділив кожну людину певними здібностями, необхідними для життя і кожен повинен пізнати свої здібності, розвивати їх і таким чином шукати повноту життя. Існування “нерівної рівності” не заперечить і твердий російський комуніст-путчист Лук’янов. За часів існування СРСР він, як член партійної номенклатури був упривілейований, мав доступ до спецрозподільників, куди простому трудящому було зась! Та й нині він, як нардеп з відповідною зарплатою, яку справно виплачують не є “рівним” з російським пролетарем. Зрештою, ленінська куховарка ні за часів СРСР, ні нині, в незалежній Росії державою не керує…
Я пригадав, що на так зване “біблійне походження “ комунізму посилається і народний депутат України Борис Олійник. “Идеология коммунистов исходит из идеи, заложеной еще в десяти заповедях” – сказав Борис Ілліч у липні 99-го року в інтерв’ю одній київській газеті.
Йдеться про заповіді, які, згідно з юдейсько-християнською традицією називаємо: “Десять Божих Заповідей”, які більшовики-ленінці та їхні спадкоємці в СРСР безбожно потоптали. Не вірите?
Варто принаймні деяки з цих заповідей пригадати. “Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого”, наголошує десята Заповідь. Ленінці, не визнаючи ніякого ближнього, крім самого себе, знищили приватну власність, а з тим і свободу та право, які випливають із приватної власності.
Згадайте, шановний слухачу, які права мали колгоспні кріпаки, крім ходити, під примусом на вибори.
“Не свідчі ложно про ближнього свого”. Це восьма Заповідь. Свідчили ложно та ще як! На виконструйованих процесах і під тортурами. Здавали ближнього і сповідалися навіть з “гріхів”, яких ніколи не вчинили. Бо такою була воля партії.
П’ята Заповідь Божа звучить коротко – “Не вбивай”. Що тут коментувати після революційного терору. Після голодоморів і великого терору наприкінці 30-их. Вбивали цинічно і масово, що пересягає людську уяву.
“Шануй батька і матір твою”, мовиться в четвертій Заповіді. Про яку пошану батьків могла йти мова, коли сім’ю було одержавлено, пропагувалася розпуста. Режим тотально втручався у приватну сферу, заохочував до донощицтва сина на батька. Забули про ”подвиг” Павлика Морозова?
В третій Заповіді Господь нагадує: “День святий святкувати”.
Смішно! Більшовики під всілякими приводами не давали людям спокійно помолитися в тих церквах, які після руйнувань ще уціліли. “Я Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів”. Так звучить перша заповідь. Річ у тім, що більшовики-ленінці хворобливо ревнували всіх богів, а найбільше ненавиділі Господа Бога і, звісно, тих, які до нього молилися.
То чому російський нардеп-комуніст Лук’янов і український нардеп-комуніст Олійник посилаються на Біблію, мовляв, вона джерело комунізму, якому вони служили й служать? Може всі звірства комуністичного режиму в СРСР, це були лише “помилки”, “перегини”, “тимчасові труднощі”?
Чому радянський режим так боявся Біблії, що не дозволяв її друкувати і вільно розповсюджувати?
Мабуть тому, щоб народ не навчився оцінювати своїх “горе-спасителів” не за їхніми словами, а за їхніми ділами.
А може посилання на Біблію деяких старо-нових комуністів у Росії та Україні, це нова “генеральна лінія”, чергова демагогія Союзу компартії на пострадянському просторі?
Народний депутат Росії, а у серпні 91-го року один із путчистів проти реформ Горбачова, Анатолій Лук’янов запевняє чеського читача, що “комунізм переможе”. Мені це нагадало залізну конструкцію гіганських літер на фасаді будинку, в якому був і хлібний магазин в одному місті СРСР. Гасло звучало: “Коммунизм неизбежен!” А на дверях хлібного магазину маленькими літерами повідомлено покупців: “хлєба нєт і нє будет!”.
Своє коротеньке інтерв’ю ностальгік за радянським комунізмом Анатолій Лук’янов завершив свого роду запитанням до чеського журналіста, який брав у нього інтерв’ю.
“А ви знаєте, що комунізму не 70 а дві тисячі років? Уже в Біблії мовиться про його суть, наприклад, про рівність людей”. От і на тобі!
Італійці в такому випадку кажуть: “ben trovato, ma non e vero! – дотепно сказано, але неправда!”
Зрешто, великий знавець і шанувавльник Біблії, за висловом Івана Дзюби, “перший розум наш” – Григорій Сковорода говорив про “нерівну рівність”, яка існує в природі і в суспільстві. Бог наділив кожну людину певними здібностями, необхідними для життя і кожен повинен пізнати свої здібності, розвивати їх і таким чином шукати повноту життя. Існування “нерівної рівності” не заперечить і твердий російський комуніст-путчист Лук’янов. За часів існування СРСР він, як член партійної номенклатури був упривілейований, мав доступ до спецрозподільників, куди простому трудящому було зась! Та й нині він, як нардеп з відповідною зарплатою, яку справно виплачують не є “рівним” з російським пролетарем. Зрештою, ленінська куховарка ні за часів СРСР, ні нині, в незалежній Росії державою не керує…
Я пригадав, що на так зване “біблійне походження “ комунізму посилається і народний депутат України Борис Олійник. “Идеология коммунистов исходит из идеи, заложеной еще в десяти заповедях” – сказав Борис Ілліч у липні 99-го року в інтерв’ю одній київській газеті.
Йдеться про заповіді, які, згідно з юдейсько-християнською традицією називаємо: “Десять Божих Заповідей”, які більшовики-ленінці та їхні спадкоємці в СРСР безбожно потоптали. Не вірите?
Варто принаймні деяки з цих заповідей пригадати. “Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого”, наголошує десята Заповідь. Ленінці, не визнаючи ніякого ближнього, крім самого себе, знищили приватну власність, а з тим і свободу та право, які випливають із приватної власності.
Згадайте, шановний слухачу, які права мали колгоспні кріпаки, крім ходити, під примусом на вибори.
“Не свідчі ложно про ближнього свого”. Це восьма Заповідь. Свідчили ложно та ще як! На виконструйованих процесах і під тортурами. Здавали ближнього і сповідалися навіть з “гріхів”, яких ніколи не вчинили. Бо такою була воля партії.
П’ята Заповідь Божа звучить коротко – “Не вбивай”. Що тут коментувати після революційного терору. Після голодоморів і великого терору наприкінці 30-их. Вбивали цинічно і масово, що пересягає людську уяву.
“Шануй батька і матір твою”, мовиться в четвертій Заповіді. Про яку пошану батьків могла йти мова, коли сім’ю було одержавлено, пропагувалася розпуста. Режим тотально втручався у приватну сферу, заохочував до донощицтва сина на батька. Забули про ”подвиг” Павлика Морозова?
В третій Заповіді Господь нагадує: “День святий святкувати”.
Смішно! Більшовики під всілякими приводами не давали людям спокійно помолитися в тих церквах, які після руйнувань ще уціліли. “Я Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів”. Так звучить перша заповідь. Річ у тім, що більшовики-ленінці хворобливо ревнували всіх богів, а найбільше ненавиділі Господа Бога і, звісно, тих, які до нього молилися.
То чому російський нардеп-комуніст Лук’янов і український нардеп-комуніст Олійник посилаються на Біблію, мовляв, вона джерело комунізму, якому вони служили й служать? Може всі звірства комуністичного режиму в СРСР, це були лише “помилки”, “перегини”, “тимчасові труднощі”?
Чому радянський режим так боявся Біблії, що не дозволяв її друкувати і вільно розповсюджувати?
Мабуть тому, щоб народ не навчився оцінювати своїх “горе-спасителів” не за їхніми словами, а за їхніми ділами.
А може посилання на Біблію деяких старо-нових комуністів у Росії та Україні, це нова “генеральна лінія”, чергова демагогія Союзу компартії на пострадянському просторі?
