Брюссель, 11 грудня 2001 – Перше запитання до керівника делегації Олександра Мороза в радіостудії штаб-квартири НАТО: пане Мороз, пригадуєте, що років чотири-п’ять тому ви іґнорували якось НАТО і не бажали відвідувати цю установу. Аж до нинішнього року, перед самісіньским початком касетного скандалу. Тому поясніть нинішню позицію українських соціалістів щодо НАТО, і який сигнал ви подаєте цій організації?
Олександр Мороз
Запитання певною мірою дивне, бо ми за спілкування з усіма міждержавними, міжпарламентськими структурами, які є у світі, виходячи саме з інтересів України і захищаючи інтереси України. Інша річ, чи запрошували мене і представників соціалістів до Брюсселя для того, щоб почути нашу думку. Скажу іще більше. Не так давно, здається, пів року тому була парламентська делегація на чолі з Іваном Плющем до Брюсселя, я був включений у цю делегацію, але потім, коли сам Плющ дізнався, що там є представник від опозиції, то він зробив усе, щоб я не потрапив разом з делегацією. Я відповідним чином відреагував, і очевидно реакцією на те було запрошення нашої делегації, в яку входять представники і ліво-центристів, і центристи, і право-центристи. Я вважаю, що це нормально, бо ми – представники опозиції, які мають свої погляди на розвиток подій в Україні і Європі, і ці погляди висловлюємо тут. Тому я вважаю, що те зауваження було не зовсім коректним. Але не про те йдеться. Ми зараз не обговорюємо проблеми поширення НАТО або що, оскільки це є факт політичного життя. Ми зараз говоримо про те, яким чином держави, що входять до складу НАТО, можуть реагувати на розвиток подій в інших країнах світу, в тому числі в Україні, якщо цей розвиток несе загрозу для безпеки і стабільностті. А ми бачимо, що така і в Європі, не кажучи вже про Україну, криється в тенденціях до авторитаризму, диктатури, порушення прав людини, іґнорування принципами демократичного державного життя. Ця тема сьогодні знаходить відгук у наших дискусіях, які ми проводимо тут із керівним складом різних підрозділів НАТО.
Славко Волинський
Я хотів би поцікавитися у Сергія Правденка, скажіть будь ласка, що б ви могли очікувати від НАТО, аби НАТО могло якимось чином вплинути на стабілізацію становища вУкраїні, і зокрема, збереження демократії в Україні?
Сергій Правденко
Я, як і більшість моїх колег, вважаю, що внутрішні проблеми України – це внутрішні проблеми України. Але Україна підписала угоду про партнерство заради миру. Отже України прагне бути партнером НАТО, а в перспективі рекомендувати, може через значну кількість років, але на членство в НАТО. Для мене це означає, що Україна має прагнути і європейських стандартів життя і суспільних відносин. Стандарти НАТО – це європейські стандарти, це повага до свободи слова, повага до соціальних цінностей. Те, чого сьогодні в Україні просто не існує. В Україні існує свобода слова, але обмежена вбивствами журналістів. Можна ще щось називати, але воно знову буде в чомусь обмежене. Є факти, коли Україну хапають за руку на гарчячому, коли вона незаконно вивозить зброю і таке інше. Тобто – з боку НАТО – ми не просимо, і це було б наївно говорити про якийсь конкретний вплив на Україну, але якщо українська влада сама хоче бути в НАТО, а вона це проголошує, то влада повинна бути такою, яка приятиме демократії, свободі слова і поступовому опануванню європейських стандартів життя і прав особи в Україні. Тоді можна говорити про європейську інтеграцію України і про те, що Україна має шанси на вступ до НАТО. Нинішня Україна з об’єктивної оцінки (навіть не суб’єктивної) не має жодних шансів стати членом НАТО.
Далі буде.
Олександр Мороз
Запитання певною мірою дивне, бо ми за спілкування з усіма міждержавними, міжпарламентськими структурами, які є у світі, виходячи саме з інтересів України і захищаючи інтереси України. Інша річ, чи запрошували мене і представників соціалістів до Брюсселя для того, щоб почути нашу думку. Скажу іще більше. Не так давно, здається, пів року тому була парламентська делегація на чолі з Іваном Плющем до Брюсселя, я був включений у цю делегацію, але потім, коли сам Плющ дізнався, що там є представник від опозиції, то він зробив усе, щоб я не потрапив разом з делегацією. Я відповідним чином відреагував, і очевидно реакцією на те було запрошення нашої делегації, в яку входять представники і ліво-центристів, і центристи, і право-центристи. Я вважаю, що це нормально, бо ми – представники опозиції, які мають свої погляди на розвиток подій в Україні і Європі, і ці погляди висловлюємо тут. Тому я вважаю, що те зауваження було не зовсім коректним. Але не про те йдеться. Ми зараз не обговорюємо проблеми поширення НАТО або що, оскільки це є факт політичного життя. Ми зараз говоримо про те, яким чином держави, що входять до складу НАТО, можуть реагувати на розвиток подій в інших країнах світу, в тому числі в Україні, якщо цей розвиток несе загрозу для безпеки і стабільностті. А ми бачимо, що така і в Європі, не кажучи вже про Україну, криється в тенденціях до авторитаризму, диктатури, порушення прав людини, іґнорування принципами демократичного державного життя. Ця тема сьогодні знаходить відгук у наших дискусіях, які ми проводимо тут із керівним складом різних підрозділів НАТО.
Славко Волинський
Я хотів би поцікавитися у Сергія Правденка, скажіть будь ласка, що б ви могли очікувати від НАТО, аби НАТО могло якимось чином вплинути на стабілізацію становища вУкраїні, і зокрема, збереження демократії в Україні?
Сергій Правденко
Я, як і більшість моїх колег, вважаю, що внутрішні проблеми України – це внутрішні проблеми України. Але Україна підписала угоду про партнерство заради миру. Отже України прагне бути партнером НАТО, а в перспективі рекомендувати, може через значну кількість років, але на членство в НАТО. Для мене це означає, що Україна має прагнути і європейських стандартів життя і суспільних відносин. Стандарти НАТО – це європейські стандарти, це повага до свободи слова, повага до соціальних цінностей. Те, чого сьогодні в Україні просто не існує. В Україні існує свобода слова, але обмежена вбивствами журналістів. Можна ще щось називати, але воно знову буде в чомусь обмежене. Є факти, коли Україну хапають за руку на гарчячому, коли вона незаконно вивозить зброю і таке інше. Тобто – з боку НАТО – ми не просимо, і це було б наївно говорити про якийсь конкретний вплив на Україну, але якщо українська влада сама хоче бути в НАТО, а вона це проголошує, то влада повинна бути такою, яка приятиме демократії, свободі слова і поступовому опануванню європейських стандартів життя і прав особи в Україні. Тоді можна говорити про європейську інтеграцію України і про те, що Україна має шанси на вступ до НАТО. Нинішня Україна з об’єктивної оцінки (навіть не суб’єктивної) не має жодних шансів стати членом НАТО.
Далі буде.
