Бєлград, 14 грудня 2001 – Сербськi сили захопили Вуковар у листопадi 1991 року й протягом кiлькох тижнiв вивозили з мiста й околиць усе, що їм попало в руки. Пограбовано церкви, заводи, банки, магазини, музеї, бiблiтеки, житловi будинки. Окремi ватажки добровольцiв сильно розбагатiли продаючи, як тодi мовилося, воєнну здобич. Щойно через п’ять рокiв виявилося, що хоч дещо збережено: двi тисячi експонатiв з трьох вуковарських музеїв перенесено до музею в Новому Саду, столицi краю Воєводина. Минуло ще п’ять рокiв поки цей неоцiненний культурний скарб не повернено до ще не вiдбудованих вуковарських музеїв. В переговорах брали участь й мiжнароднi посередники. Хорватськi експерти висловили задоволення умовами в яких серби зберiгали пам’ятки культури.
Остаточної домовленостi про повернення “Вуковарського скарбу” досягнено мiсяць тому, в ходi зустрiчi мiнiстрiв закордонних справ Югославiї й Хорватiї на засiданнi Генеральної асамблеї ООН. Хорватський мiнiстр Тонiно Пiцула прямо сказав своєму югославському колезi, що Загреб полiпшення стосункiв з Бєлградом обумовляє поверненням цiнностей з Вуковара. Преса згодом повiдомляла, що хорватська сторона ставить ще десять умов, мiж iншим й звiльнення з посади сербського вiцепрем’єра Момчiла Перiшича, якого в Хорватiї засуджено до 20 рокiв ув’язнення. Проте, офiцiйний Загреб не наполягав на цьому. Цими днями Хорватiя, пiсля трьохрiчної перерви, призначила нового посла у Бєлградi. Це термiново зробила i Югославiя. Хорватський президент Стiпе Месич прийняв новопризначеного югославського посла як тiльки цей прибув до Загреба. У п’ятницю югославський мiнiстр заакордонних справ Ґоран Свiланович нарештi прибув з офiцiйним вiзитом до Хорватiї.
Тим часом полагоджено й непорозумiння у зв’язку з майном Сербської православної церкви у Хорватiї. Бєлград вимагав, щоби церковнi предмети було перенесено до Сербiї, оскiльки тут прибула бiльшiсть хорватських сербiв. Загреб стверджує, що усi бiженцi мають право повернутися в Хорватiю та що церковне майно належить тим сербам, якi не покидали Хорватiї.
Поверненням вуковарських скарбiв усунено ще одну бар’єру, яка гальмувала вiдновлення стосункiв мiж двома сусiднiми країнами. Ненад Чанак, голова Крайової ради Воєводини, на урочистостi у Вуковарi зазначив: “Трагедiя в тому, що не усе можна повернути так як цi експонати”.
Багато хто в Хорватiї вважає, що про справжнє полiпшення стосункiв буде можливо говорити щойно тодi, коли офiцiйний Бєлград попросить у Хорватiї пробачення за вiйну та усе лихо яке серби завдали хорватам. Президент Югославiї Воїслав Коштунiца торiк перебував у Загребi на регiональному самiтi, зустрiвся й з главою хорватської держави, але пробачення не просив. Для цього, кажуть, треба бiльше мужностi нiж для вiйни.
Остаточної домовленостi про повернення “Вуковарського скарбу” досягнено мiсяць тому, в ходi зустрiчi мiнiстрiв закордонних справ Югославiї й Хорватiї на засiданнi Генеральної асамблеї ООН. Хорватський мiнiстр Тонiно Пiцула прямо сказав своєму югославському колезi, що Загреб полiпшення стосункiв з Бєлградом обумовляє поверненням цiнностей з Вуковара. Преса згодом повiдомляла, що хорватська сторона ставить ще десять умов, мiж iншим й звiльнення з посади сербського вiцепрем’єра Момчiла Перiшича, якого в Хорватiї засуджено до 20 рокiв ув’язнення. Проте, офiцiйний Загреб не наполягав на цьому. Цими днями Хорватiя, пiсля трьохрiчної перерви, призначила нового посла у Бєлградi. Це термiново зробила i Югославiя. Хорватський президент Стiпе Месич прийняв новопризначеного югославського посла як тiльки цей прибув до Загреба. У п’ятницю югославський мiнiстр заакордонних справ Ґоран Свiланович нарештi прибув з офiцiйним вiзитом до Хорватiї.
Тим часом полагоджено й непорозумiння у зв’язку з майном Сербської православної церкви у Хорватiї. Бєлград вимагав, щоби церковнi предмети було перенесено до Сербiї, оскiльки тут прибула бiльшiсть хорватських сербiв. Загреб стверджує, що усi бiженцi мають право повернутися в Хорватiю та що церковне майно належить тим сербам, якi не покидали Хорватiї.
Поверненням вуковарських скарбiв усунено ще одну бар’єру, яка гальмувала вiдновлення стосункiв мiж двома сусiднiми країнами. Ненад Чанак, голова Крайової ради Воєводини, на урочистостi у Вуковарi зазначив: “Трагедiя в тому, що не усе можна повернути так як цi експонати”.
Багато хто в Хорватiї вважає, що про справжнє полiпшення стосункiв буде можливо говорити щойно тодi, коли офiцiйний Бєлград попросить у Хорватiї пробачення за вiйну та усе лихо яке серби завдали хорватам. Президент Югославiї Воїслав Коштунiца торiк перебував у Загребi на регiональному самiтi, зустрiвся й з главою хорватської держави, але пробачення не просив. Для цього, кажуть, треба бiльше мужностi нiж для вiйни.
