Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 15:10

Своїми спогадами і міркуваннями з приводу свята Святого Миколая, новорічноріздвяних свят поділився Голова Верховної Ради України Іван Плющ


Своїми спогадами і міркуваннями з приводу свята Святого Миколая, новорічноріздвяних свят поділився Голова Верховної Ради України Іван Плющ

Київ, 18 грудня 2001 - 19 грудня, українці в Україні та поза її межами вшановують свого чи не найулюбленішого святого - Миколая. Микола-чудотворець здавна оберігав український люд від усього злого й лихого. Для дітлахів України у червоних черевичках Святий Миколай у ніч з 18 на 19 грудня приносив подарунки, але лиш для тих, хто був слухняним упродовж року, не лінувався допомагати батькам, гарно вчитися.

Завжди цікаво, як у родинах високого керівництва держави відзначали подібні свята та відзначають, у чому особливості святкування ось приміром Святого Миколая, Нового року та Різдва Христового. Такі розповіді політиків роблять їх простими та невимушеними, скорочують оту одвічну відстань, яка традиційно пролягає між звичайними громадянами, подекуди журналістами та високопосадовими особами держави. А ще дозволяє побачити їх у домашній атмосфері. Сьогодні гість Ранкової Свободи – Голова Верховної Ради України Іван Плющ.

- Іванe Степановичу, як святкували день св.Миколи в часи вашого дитинства і як ви зараз відзначаєте його зі своєю родиною?

- Я виховувався в простій і релігійній родині. Батько і мати, не дивлячись на те, що обоє були ранніми сиротами, вірили в Бога, і, головне, віруючи, намагалися його не гнівити. Мої батьки завжди дозволяли собі відзначати такі свята. Ми вірили в це свято, зв'язували з ним великі надії, однак, мало що могли зробити. Зараз же під час цього свята я можу дозволити собі обдарити подарунками усю свою родину і близьких мені людей. Але при цьому я б не сказав, що віри від цього прямо пропорційно додається. Я хотів би відзначити, що кількість подарунків і їхня ціна далеко не завжди має пряме відношення до посилення віри в це свято і надій у зв'язку з цією вірою. Зараз святкування подібних свят є більше модним і згодом буде віддалятися від душі.

- Ви сказали, що даруєте подарунки всій родині. Відомо, що у вас є маленька доня Доменіка. Які подарунки вона любить одержувати в день св.Миколая?

- Ви знаєте, Доменіка розпещена в цьому відношенні. І це обумовлено кількома факторами. Ну, по-перше, у мене забезпечена родина. Я бачу, що чим далі, тим більше в моєї дочки засвоюється норма, що неможливого не може бути – усі її побажання повинні збуватися. Я вважаю, що це не зовсім добре, тому що рано,чи пізно наступить такий час, коли побажання не буде збігатися з реальністю. Сьогодні в неї поки що невеликі вимоги – це або іграшка, або кіндер-сюрприз. А сьогодні ранком вона зажадала, що б я повів її в МакДональдс і купив їй картоплю-фрі. Але я розумію, що їй більше потрібно не фрі, а та обстановка, що існує у подібних закладах. Зараз моя дочка в такому віці, у якому вона ще не знає ціни подарунка. Буває, що для неї найкращим подарунком може виявитися коробка олівців, чи книга з розфарбовування. Тому проблем з вибором подарунка в мене немає. У той же час моя дочка завжди запитує, що я подарував мамі,бабусі. І мені приємно, що вона думає і про інших. Не виросте егоїстом, я думаю.

- Які традиції існують у вашій родині щодо відзначення Нового року та Різдва Христового?

- Раніше моя родина відзначала Різдво і Старий новий рік, а Новий рік, як правило, не відзначали. Удома не було ніяких особливих ритуалів, пов'язаних з цим святом, крім ялинки. А що стосується Різдва, то воно відзначалося на такому рівні, як і Великдень. Ритуал полягав у тім, що перед Різдвом я носив кутю хрещеній матері і хрещеному батькові. До цього свята готувалися якось по-особливому. По-перше, хата приводилася до ладу – усі мили, прали. На покутті обов'язково запалювалася лампадка, потім там клали пахуче сіно, на яке ставили кутю й узвар, а вже різдвяним ранком на покутя клали шматок запеченого м'яса ,сала. Мені навіть здається, що на Різдво стіл був більш пишним, чим на Великдень. Обов'язково це свято було зв'язано з відвідуванням церкви. До Різдва всі обов'язково купалися (тоді ж купалися не так, як зараз), гріли воду, додавали зілля, батько голився; один одного підстригали. Одним словом, упорядковували усі – починаючи знадвору і до самого себе; очищались фізично і духовно. А також це було свято тому, що було дуже багато смачної їжі.

- Крім цього, були колядки. І ми вже заздалегідь знали, куди йти колядувати і що там подарують. Були хати, в яких ми знали, що нас почастують медом і намагалися туди потрапити. Були такі люди, що давали гроші. Були такі, хто давав цукерки. І ще я знав будинок, де обов'язково почастують квашеним яблуком. Воно було таким..., що я і зараз пам'ятаю його смак – це біла “антонівка”, зовсім особлива, без оскомини, із зернятками.... И ми колядували....

Зараз же до цих звичаїв ставляться, як до якогось атрибута, формальності. Тоді це був обов'язок перед Богом і перед собою, а зараз це просто модно. Приміром, таке м'ясо, що клали тоді на покуть, було лише два рази на рік – на Різдво і на Великдень. А тепер воно і сьогодні, і завтра, і післязавтра. Я думаю, що традиції потрібно відроджувати і, можливо, тоді люди до них переймуться великою повагою.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG