Берлін, 21 грудня 2001 - Соціал-демократи домовилися з представниками Партії демократичного соціалізму, правонаступниці ендеерівських комуністів, про створення в берлінській палаті депутатів правлячої червоно-червоної коаліції, ухваливши програму майбутнього міського уряду.
Берлін, який понад сорок років було розділено на західну та східну частини, найбільше постраждав внаслідок ендеерівського режиму. І ось тепер саме в цьому місті повертаються до влади представники Партії демократичного соціалізму, яка утворилася на базі розпущеної одинадцять років тому Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Після провалу переговорів з лібералами та “зеленими” соціал-демократам, які на виборах до берлінської палати депутатів дістали найбільшу кількість голосів, нічого іншого не лишалося, як розпочати коаліційні переговори з представниками ПДС. Партія демократичного соцілізму утворює третю за величиною фракцію в міському парламенті. Критики серед самих же соціал-демократів застерігають, що в разі успіху червоно-червоної коаліції у колишніх східнонімецьких комуністів різко зростуть шанси покращити свій імідж на заході країни. Коаліційні переговори в Берліні продемонстрували, що представники ПДС заради такої перспективи були навіть готові погодитися з окремими положеннями програми коаліційного міського уряду, які суперечать їхнім принципам. Оскільки Берлін загруз у величезних боргах, обсяг яких вже перевищив 80 мільярдів німецьких марок, місту доводиться тепер вдаватися до радикальних заощаджень. Для цього СДПН та ПДС серед іншого вирішили зменшити фінансування громадських та державних служб на два мільярда німецьких марок. Отже, в Берліні доведеться скоротити приблизно 15 тисяч робочих місць. Внаслідок цього Партія демократичного соціалізму може втратити підтримку з боку профспілок, незважаючи на те, що останнім часом вони дедалі частіше діяли як союзники. Водночас соціал-демократам довелося відмовитися від своїх планів щодо участі Берліна в конкурсі на проведення Олімпіади 2012 року, а також від підвищення податку на алкогольні напої, що продаються в ресторанах. Додаткові надходження до міського бюджету планується забезпечити за рахунок введення, наприклад, спеціального податку на воду та підвищення податку на земельні наділи.
Християнські демократи вважають, що такі плани є неральними і не допоможуть покращити фінансове становище міста. Подібної думки дотримуються і представники Німецької спілки роботодавців. Як заявив голова спілки Дітер Гунд, створення червоно-червоного уряду в Берліні може мати негативні наслідки для іміджу столиці Німеччини в світі. Один з керівників американської торговельно-промислової палати Дірк Мюллер вже зауважив, що американські інвестори дивуються, як взагалі могло таке трапитися, що через одинадцять років після падіння берлінського муру в міському уряді німецької столиці у керма знову опинилися “комуністи та соціалісти”.
Берлін, який понад сорок років було розділено на західну та східну частини, найбільше постраждав внаслідок ендеерівського режиму. І ось тепер саме в цьому місті повертаються до влади представники Партії демократичного соціалізму, яка утворилася на базі розпущеної одинадцять років тому Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Після провалу переговорів з лібералами та “зеленими” соціал-демократам, які на виборах до берлінської палати депутатів дістали найбільшу кількість голосів, нічого іншого не лишалося, як розпочати коаліційні переговори з представниками ПДС. Партія демократичного соцілізму утворює третю за величиною фракцію в міському парламенті. Критики серед самих же соціал-демократів застерігають, що в разі успіху червоно-червоної коаліції у колишніх східнонімецьких комуністів різко зростуть шанси покращити свій імідж на заході країни. Коаліційні переговори в Берліні продемонстрували, що представники ПДС заради такої перспективи були навіть готові погодитися з окремими положеннями програми коаліційного міського уряду, які суперечать їхнім принципам. Оскільки Берлін загруз у величезних боргах, обсяг яких вже перевищив 80 мільярдів німецьких марок, місту доводиться тепер вдаватися до радикальних заощаджень. Для цього СДПН та ПДС серед іншого вирішили зменшити фінансування громадських та державних служб на два мільярда німецьких марок. Отже, в Берліні доведеться скоротити приблизно 15 тисяч робочих місць. Внаслідок цього Партія демократичного соціалізму може втратити підтримку з боку профспілок, незважаючи на те, що останнім часом вони дедалі частіше діяли як союзники. Водночас соціал-демократам довелося відмовитися від своїх планів щодо участі Берліна в конкурсі на проведення Олімпіади 2012 року, а також від підвищення податку на алкогольні напої, що продаються в ресторанах. Додаткові надходження до міського бюджету планується забезпечити за рахунок введення, наприклад, спеціального податку на воду та підвищення податку на земельні наділи.
Християнські демократи вважають, що такі плани є неральними і не допоможуть покращити фінансове становище міста. Подібної думки дотримуються і представники Німецької спілки роботодавців. Як заявив голова спілки Дітер Гунд, створення червоно-червоного уряду в Берліні може мати негативні наслідки для іміджу столиці Німеччини в світі. Один з керівників американської торговельно-промислової палати Дірк Мюллер вже зауважив, що американські інвестори дивуються, як взагалі могло таке трапитися, що через одинадцять років після падіння берлінського муру в міському уряді німецької столиці у керма знову опинилися “комуністи та соціалісти”.
