Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:52

INTERNET-МАЙДАН


INTERNET-МАЙДАН

Київ, 25 грудня 2001 - Кінець грудня - час важкий для голови, рук, ніг та кровеносної системи. Середину місяця спаскудив день міліції. Не стільки сам день, скільки синхронність святкування з російською чекою. Асоціації страшним перваком тут же вдарили в голову. Голодомори, обшуки, важкі тицяння приклада у двері, телячі вагони та польське лицьо “залізного Фелікса”. Плюс незабутні 15 діб після “випускного бала” – важкі удари твердим і тупим по тонкому та тендітному. Словом, день цей вкурвив не тільки мене, а й творчу молодь на сайті “Майдан орг”. “Голіться, одягайтеся, Немов в останню путь, Та йдіть ментам здаватися, Вони вже рік нас ждуть”. Такі ось сповнені трагізму рядки. І все це в переддень Нового року. Свята страшного і небезпечного. Уникнути його можна тільки сповідаючи стару, але вірну формулу “На Новий рік я переважно сплю”. Або ж читаю газети. Переважно віртуальні. А ще краще, коли їх читає Віктор Недоступ.

На бізнес-форумі у Харкові, розповідає “Українська правда”, російський Президент Путін поінформував свого українського колегу Кучму: “ВВП на Україні за одинадцять місяців виріс на 9 відсотків...” “Я про це дізнався лише сьогодні вранці” – відповів Кучма. Більше, на думку кореспондентів, ніхто нічого особливого не сказав. Хіба що Путін виступав трохи жвавіше, за що й отримав трохи більше оплесків. Від делегатів-росіян. Їх було двісті вісімдесят вісім проти наших ста сімдесяти шести.

Така морозна невиразність спонукала прогресивний соціалістичний дует Вітренко-Марченко чесонути на “юга” в Крим, звітувати перед виборцями. Про це у наступному матеріалі “Наша Наташа – від Бога”. У Симферополі вдалося зібрати аж чотириста осіб. Виконували старі та нові хіти. Винуватці мізерних зарплат та мікроскопічних пенсій – Сполучені Штати. Мороз – американський агент, рухівці – там же, комуністи продалися буржуазії.

Тим часом, комуністи з відставкою Медведчука зарум’яніли. “Міг-Ньюс” передає, що вони вже тримають за пазухою жменьку кандидатур на крісло віце-спікера. Сайт української служби радіо “Німецька хвиля” досліджує можливі причини відставки Медведчука. Серед інших – президентські амбіції, помста лівих за 2000-й рік, помста правих за Ющенка. Дехто підозрює хитрий хід Банкової, дехто - суїцідний передвиборчий кульбіт, розрахований на скупу сльозу електорату.

Таку сльозу провокує повідомлення про причетність секретаря РНБО Євгена Марчука до нелегальних поставок зброї. Подробиці справи публікує “ФОРУМ”. Британська “Гардіан” втішає – справа не є суто українською. До справи причетні колишні агенти КДБ, російська та українська мафії. Координував це діло британський банківський туз – Марк Гарбер. Цей персонаж буквально розривався між лондонським та московським офісами, результатом чого було постачання зброєю мало не всієї війни на території колишньої Югославії. Нині клієнт десь у бігах, а слідство копає під деяких російських нафтових магнатів.

Після такого хочеться почитати чогось спокійного, білоруського. Білоруське опозиційне видання “Хартія 97”: “В Білорусі московське православ’я душить інші конфесії і взагалі непогано почувається, оскільки країною править “православний атеїст”. Журналістський альманах “Драніки” оприлюднив розміри секретного фонду Лукашенка. Бацька у своєму, нікому непідконтрольному розпорядженні, має двадцять чотири мільйони доларів. Левова частка на спецрахунки надходить від продажу зброї. Тим часом, повідомляє “Хартія 97”, Росія та Білорусь особливо активно співпрацюють в галузі озброєнь. Експортні поставки зброї у 2001-му році принесли Росії чотири мільярди доларів.

Українські політичні звуки в такому контексті нагадують шум з оркестрової ями.

Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.

Шум оркестрової ями виловлений музичним вухом Віктора Недоступа успішно доповнюють страшні кашлі та покректування передноворічного киянина. Статистика, увімкнувшись в передсвяткову метушню тут же відзначила значне побільшення п’яної публіки, акуратно класифікувавши її на тих, хто “під мухою”, тих, хто тільки думає випити, і тих, хто заворожено застиг під Архангелом Михайлом на площі Незалежності у страшних потугах намагаючись самоідентифікуватись, як українець. Люди мудріші знають кілька способів уникнути подібної долі. Найпримітивніший – сісти на поїзда і змотатись у Німеччину. Таким мудрецем став широковідомий у снобістьких колах містечка Ірпінь, поет, драматург, спортсмен і просто хороший хлопець Олександр Ірванець. Він привіз нам з фатерлянду свої непересічні враження.

Перебуваючи на тримісячній стипендії у Баварії й стужившися за рідним краєм, словом, піснею та всіма іншими атрибутами, я вирішив скористатись найсучаснішим із усіх сучасних ЗМІ – Інтернетом. Підсівши до комп`ютера, виявив, що не маю при собі записника з електронними адресами українських серверів і сайтів, тож зайшовши на пошуковий німецький сайт, набрав у віконечку лише одне слово – “Ukraine” й клікнув мишкою на функцію “suchen”, що означає “шукати”. Тут мушу нагадати слухачеві, що сайти в Інтернеті подаються за рівнем їх відвідуваності користувачами. Й перші півтора десятки сайтів з досить довгого загального переліку мали однотипні назви “Frauen aus Ukraine” – “жінки з України”. Ось вона, головна стаття нашого експорту, подумалось мені в ту мить. Старші й молодші, освічені й не дуже, гарні, приємні й просто симпатичні, наші українські дівчата, нарівні з індонезійками, таїландками та філліпінками шукають свого щастя в багатому і затишному світі.

Тридцятип`ятирічна Марія з Кіровограда, розлучена, освіта вища, дочці чотирнадцять років, досить непоганою німецькою пропонує знайомство з серйозними наслідками німецькому бізнесменові 40-50 років. Додається кілька фоток, з яких у віртуальний простір дивиться приваблива чорнява кругловида українка, трохи змучена повсякденною боротьбою за виживання у рідному краї. Скільки німецьких бізнесменів зазирнуло через монітори в ті карі очі? Скільки з них відгукнулося, друконувши пару слів у віконці і-мейла? Скільки з них вибереться до Кіровограда, познайомитись, посидіти в ресторані, випити келиха шампанського-“зект”?

І ще одне щемке питання – скільки всього таких українок вже подало свої дані у всесвітню мережу? Для цього вже й до шлюбного агентства звертатись не обов`язково. Особливо, якщо дочка чотирнадцяти років добре тямить у комп`ютерах, що не виключено.

І вже зовсім останнє питання – що потім? За найсприятливішого розв’язання цієї проблеми – затишна квартира, чи й цілий будинок десь у передмісті Дортмунда чи Ганновера, вивчення мови, протирання пилу з меблів, німецька нудьга в телевізорі, та ще листування з подругами, які залишилися в Кіровограді. Листування через і-мейл, латинськими літерами, бо хто ж тобі заінсталює кирилицю до німецькомовного комп’ютера. “Zdravstvujte, devochki! U menia vsio horosho...“

Олександр ІРВАНЕЦЬ для РС.`

Українські комп’ютери на відміну від німецьких кирилицею володіють вільно. Нею вони складають міліцейські протоколи. В оболонському суді, - довірливо нашіптує “Кореспондент нет”, - конвоїри в туалеті забули вуркогана. Той не розгубився і дременув київськими снігами в безконечність. Що й було зафіксовано вище згаданою кирилицею. Інший хлопака познайомився з КПЗ через неповороткість. Вцупивши таксофона разом з будкою тягнув їх на горбі, аж поки славні хлопці у фуражках не взяли харизматика за комірець. Звідси висновок. Треба швидше рухатись. Десь у такому темпі, як розвивається Інтернет. Зокрема український. Як воно було з ним протягом року, у заступника директора інституту інформаційного суспільства Ярослава Павловського поцікавився мій колега Сергій Руденко.

Переддень Нового року навіває благочестиві думки про тверезий спосіб буття, абстиненцію, целібат та інші фантазії, що їх чортяка схильний нам нашіптувати в критичні дні. Імунітет в цьому сенсі мають хіба що індійські слони. Один з них, - як повідомляє “Кореспондент нет”, - в пошуках самогону розчавив насмерть чотирьох мешканців індійського штату Західна Бенгалія. Слон-алкоголік не є самотньою істотою на цих теренах. Діють вони групами по п”ять осіб. Одні шерстять самогон в коморах інші копають картоплю, слонихи тим часом, подібно до наших бабів, доглядають дітей. Тим часом Європа готується до введення нової грошової одиниці “Євро”. З деталями процесу знайомить моя колега Надія Степула.

Нині, майже всі європейські країни користуються комп’ютерною програмою переведення національних валют у євро. В Італії, Франції, Бельгії, Іспанії, тощо до неї вже звикли. Інформаційно-пошукові системи Італії – Аріанна, Ражно Італіяно, Вірджіліо, сіцілійська Ірса знайомлять користувачів Інтернет з виглядом купюр, системою їх захисту від фальшивомонетників, подають курси обміну. Італійці мають намір створити пам’ятник своїй національній грошовій одиниці. Його буде вилито зі старих монет.

Маленька держава в межах Італії – Сан-Маріно – теж має кілька пошукових систем, каталогів та інших інтернет-ресурсів, зокрема Інтродуціоне, Санмаріносайт, Інфотел, де подають роз’яснення щодо введення євро.

Польська пошукова система Онет пропонує не тільки кілька бізнес-сайтів на тему, а й можливість обговорити введення євро у чатах та форумах. Результати подаються – в діапазоні від нервового “холера бери спільну Європу з її валютою” до екзальтованого “супер!” Тут же фото-малюнки купюр, курси обміну інших валют. Оперативну інформацію споряджено словничком термінів, версії мають підтримку англійською та німецькими мовами.

Словацькі пошукові системи Бест, СуперЗознам та просто Зознам, Навігацне странки мають відповідні розділи “Обход а подніканє”, де й розміщують інформацію про євро. Відповідь на запитання, які виникають, можна знайти на сайтах усіх словацьких банків. Вони практикують електронне листування з користувачами. Угорці теж не відстають. Інформаційно-пошукові системи Тар, Оріго, Говдер, Еврика адаптують до нової валюти всіх, хто зайде на будь який із сайтів присвячених євро.

Росія через розлогі системи пошуку Апорт, Рамблер, Яндекс та масив електронних видань, теж розкручує тему євро, роз’яснює план введення цієї валюти, змальовує ступені захисту.

Білоруська, інформаційно-пошукова система ЗУБР, готує білорусів до введення євро. З ініціативи посольства ФРН у Мінську відбулася конференеція на тему “Введення євро і ступені захисту банкноти євро”.

В Україну готівка євро надійде, в середині грудня. Обмін на гривню і навпаки розпочнеться другого січня. Як повідомляє українське електронне видання Юейтудей, фінансисти радять власникам марок, франків, фунтів, тощо покласти їх на рахунок у будь-який банк. З першого січня ці гроші автоматично будуть переведені у євро – без комісійних. За готівкового обміну комісійні складатимуть два відсотки. Але тільки до 2 лютого. Пізніше комісійні зростуть.

Німецькі банкіри в Україні, як і в Білорусії, презентували готівкову євро. Крім спеціалістів Нацбанку, ніхто цих купюр, ще не бачив. Касири банків не мають жодних курсів, де готували б до введення євро. Технічні засоби перевірки нової валюти на істинність в Україні теж поки що відсутні.

Надія Степула, радіо Свобода, Київ.

І на завершення програми - пікантна інформація про тата Циліндра, який свого сина (у російській транскрипції “отприска”), назвав Поршнем. Сталося це у Південній Киргизії. В тих же краях, якщо вірити “Кореспондент нет” замешкали дівчина зі співучим ім’ям Каналізація, юнак Юрист, зрілий мужичок Трактор та їх духовна мама Ідея Делегатівна. Словом, публіка зібралась явно з екстреміським душком лівого забарвлення. Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в павутині”

Стало звичним, що “лівий марш” в Україні, попри різноманітні оранжування, завжди лунає з помітним проросійським акцентом. В обгортці з демагогічних розмов про соціальну справедливість подається цілком імперська “канхвета” – мовляв, “нє било, нєт і бить нє может”.

В цьому плані таємнича Координаційна рада робітничого руху, чиї погляди висвітлює сайт з не менш незвичною назвою – “КСРД. Пісем.Нет”, виглядає трохи не як третя сила. Принаймні, матер’ял “Робітнича геополітика”, такого собі Архипа Сєрпімолотова руйнує звичні малорос-більшовицькі канони. Те, що товариш Архип доводить шкідливість геополітичних векторів, спрямованих на НАТО і Європу, не дивина. Вражає те, що ідея інтеграції України з Росією, фундаментальна для “мал-болів”, взагалі називається “шкідливоносною”. Розгнузданий Архип дозволяє собі стібатися з поняття “старший брат” і навіть вживає термін “російські неоколоніалісти”. Натомість, товариш Сєрпімолотов закликає Україну звернути погляд на так звані “нові індустріальні країни” Третього світу, а українських робітників формувати свій класовий інтерес і у сфері міжнародних справ. Що це – радикальний поворот в лівій півкулі мізків?

Молодіжна сторінка “Робітничої дії” теж відрізняється від гіпертонійно-подагричних сайтів ЦК КПУ і звучить досить задерикувато. Наприклад, в рубриці “Допомога невдоволеному робітнику” подається інструкція з приготування “коктейлю Молотова”. Взагалі, сторінки сайту – суцільний коктейль з ідей товариша Мао, гуляйпільського Батька і коменданте Ернесто Че Гевари де ла Серна. Є навіть сторінка Революційних Збройних сил Колумбії.

Загалом – дуже радикально, революційно і хаотично. Ось тільки навряд чи через прорізі “пасамонтани” можна роздивитися світлий шлях – “сендеро”, знаєте, “луміносо”...

Павло ВОЛЬВАЧ, для “Інтернет-Майдану”, Київ

Передача добігає кінця і вимагає чогось на закуску. Цього разу “Кореспондент нет” підсунув нам тарілку, що розмовляє. Посуд ставить запитання і вимагає розгорнутих відповідей. Наприклад, з-під борщу може долинути єхидне: “Як ти докотився до життя такого”... Винахід американський. Наш клієнт від таких балачок може втратити рештки даху. На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо «Свобода». Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG