Доступність посилання

ТОП новини

Чи не станеться так, що, зокрема, радіо Свобода, яке має в Україні представництво і ретранслює свої передачі через радіо Довіра, не зможе вільно висвітлювати підготовку і хід парламентських виборів?


Чи не станеться так, що, зокрема, радіо Свобода, яке має в Україні представництво і ретранслює свої передачі через радіо Довіра, не зможе вільно висвітлювати підготовку і хід парламентських виборів?

Київ-Прага, 24 грудня 2001

У Києві – Надія Степула, в Празі – Зиновій Фрис

Гості київської студії – Ярослав Давидович – секретар Центральної виборчої комісії, Володимир Стретович – голова партії Християнсько-народний союз, заслужений юрист України, почесний президент Світового конґресу українських юристів, Тарас Чорновіл – народний депутат України, член партії Реформи і порядок.

Зиновій Фрис

Небезпека, що радіо Свобода та інші закордонні радіоголоси (Німецька Хвиля, БіБіСі, Голос Америки) не зможуть вільно висвітлювати підготовку до виборів, справді існує, і про це нещодавно нагадав голова Центрвиборчкому Михайло Рябець. Але найсуттєвіше – про це мовиться в новому Законі про вибори. 56-та стаття, зокрема, гласить: «Участь у передвиборчій кампанії забороняється особам, які не є громадянами України». Далі ще суттєвіше: «Забороняється проведення передвиборчої аґітації в зарубіжних засобах масової інформації, що діють на території України». Отже, радіо Свобода діє на території України, є зарубіжною (американською) радіостанцією і, згідно з цим законом, ні про яку передвиборчу аґітацію йтися не може. Але… Одразу запитання до наших гостей – що на практиці означають ці слова про заборону проведення передвиборчої аґітації в зарубіжних мас-медіа, і який сенс вкладається в слово «аґітація»? Я хотів би, щоб першим на це питання відповів пан Стретович як юрист.

Володимир Стретович

Перш за все, дозвольте мені привітати вірних римо-католицької церкви зі Свят-Вечором, що зараз наступає в їхніх душах, серцях. Через два тижні і ми, православні греко-католики, долучимось, і принаймні на два тижні в Україні в наших душах зацарює мир і спокій. Відповідаючи на ваше запитання, хочу звернути увагу на те, що законодавець трошки помилився, визначаючи, а що ж не є аґітацією. Справедливіше було б дати повне витлумачення – що є аґітацією, а відтак від зворотнього було б зрозуміло, що всі інші дії, що не підпадають під це, можуть трактуватися як передвиборча аґітація. Тепер дивіться: «до передвиборної аґітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу без коментарів, які можуть мати аґітаційний характер, а також відео-, аудіозаписи, кінозйомки та фотоілюстрації». У юристів є таке поняття як оціночне – як оцінити, є чи не є це аґітацією. Таким чином, якби в законі було написано, що відноситься до аґітації і був даний вичерпний перелік, то правозастосовчий орган, у даному випадку Центральна виборча комісія, яка буде слідкувати за дотриманням законодавства, чітко б дивилася – підпадає чи ні під статю закону дія того чи іношого друкованого засобу масової інформації, про що ви вели мову, чи про радіо, чи безпосередньо кандидата у народні депутати, чи певного політичного блоку. А відтак зіткнемося з проблемою розширеного тлумачення: що є виняток тільки один, що дії, які зазначені наприклад, будуть підпадати під дію Закону про вибори народних депутатів, не відносяться до офіційних повідомлень в період виборчого процесу, а відповідно – вони є передвиборчою аґітацією. Дозволю собі нагадати слухачам (якщо ви згадали про мій фах), що у всьому світі діє механізм дозвільного регулювання – дозволено все, що не заборонено. Таким чином, закон повинен був виписати заборону – «що забороняється в цей період?», а відтак те, що не заборонено, можна було успішно проводити і не мати конфліктів законів. У нашому законі, на жаль, очевидно для розширеного тлумачення чийогось, чи правозастосовчої практики для того, щоб можна було з кимось, так би мовити, з’ясувати стосунки, якщо він займає неправильну позицію у виборчому процесі, свідомо в законі це не показано. Я вважаю, абсолютно свідомо, тому що якби треба було виписувати 51-шу щодо форм і засобів передвиборної аґітації, то відповідно треба було б встановити вичерпний перелік форм і методів, а не дати таку норму, що «не відноситься лише те», а все решта може бути витлумачено як передвиборча аґітація. Це є недолік цього закону.

Зиновій Фрис

Іншими словами, Голова Центрвиборчкому пан Рябець може тлумачити слово «аґітація» по-своєму, журналісти – по-своєму. А державний департамент Сполучених Штатів, очевидно оцінюючи цей закон і дії Рябця, посилатиметься на загальну Декларацію прав людини, і може ж посилатися на Конституцію України, де мовиться, що «кожному ґарантовано право на свободу думки і слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб на свій вибір». Декларація прав людини ще чіткіше говорить: «кожна людина має право на свободу переконань і на вільне висловлення їх. Це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, діставати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів».

Отже, цей закон, і вже відштовхуючись від цього закону, Рябець, власне кажучи, натякає на те, що інтерпретується дуже по-своєму, на Заході це розуміють як обмеження свободи засобів масової інформації. Пане Давидович, Ви є секретарем Центрвиборчкому, людина близька до пана Рябця. Може, журналітси, громадськість, зарубіжні засоби масової інформації неправильно зрозуміли слова Рябця?

Ярослав Давидович

Я скажу, що пан Рябець – не тільки наближена до мене людина, як ви тільки-но сказали, це мій колега, член ЦВК такий, як і я, на сьогодні він Голова комісії, від імені комісії він роз’яснює і коментує деякі положення закону, які ми попередньо погоджуємо в комісії. Справді, Закон про вибори народних депутатів України (част. 13 ст. 56) забороняє проведення передвиборної аґітації в зарубіжних засобах масової інформації. Але коли собі поставити питання, яка ж буде мета, наприклад, радіо Свобода під час виборчої кампанії – якщо інформувати громадськість про перебіг виборчого процесу, то це абсолютно в межах чинного Закону про вибори народних депутатів, адже у вас буде можливість інформувати про хід виборчого процесу, безперечно, не коментуючи окремих ситуацій, які будуть складатися у виборчому процесі, тобто не аґітувати.

Зиновій Фрис

Пане Давидович, хто не має права коментувати? Скажімо, Вечірня Свобода запрошує до своєї студії кожного разу гостей, і, скажімо, я розмовляю з кандидатом в депутати, ясна річ, що тут ніяк не обійтися депутатові без коментарів, без своїх зауважень. Це також вважатиметься аґітацією?

Ярослав Давидович

Бачите, для аґітації потрібна згода двох сторін і укладення відповідної угоди, а закон не передбачає проведення аґітаційних масових заходів засобами масової інформації, засновниками яких є зарубіжні країни, або вони представляють зарубіжні країни в Україні. Законом визначено.

Зиновій Фрис

Все ж таки незрозуміло. Ми сьогодні розмовляли з деякими київськими колегами, і є дуже серйозне побоювання, зокрема, на радіо Довіра, що взагалі ми зможемо так, як ми це уявляємо, як незалежний, вільний, американський засіб масової інформації розповідати про передвиборчу кампанію в Україні. Звісно, що нам доведеться розповідати не тільки про якісь приємні речі, не тільки інформувати, а й говорити про серйозні (якщо вони, звичайно, будуть) зловживання, про те ж використання державного адмінресурсу і таке інше. Скажіть будь ласка, пане Давидович, от сьогодні в нас є передача Вечірня Свобода, зібралися гості, ми зможемо, починаючи з 1 січня ось так вільно, як сьогодні, як це було вчора, говорити про те, що ж діється в Україні навколо наступних парламентських виборів?

Ярослав Давидович

Безперечно, зможемо. Але я ще раз наголошую, що ті матеріали не повинні містити коментарів, які можуть мати аґітаційний характер. Ми можемо висвітлювати цей процес, аналізувати, але знову ж таки – не віддаючи переваги, не підтримуючи певних кандидатів або певні політичні сили. Це однозначно.

Зиновій Фрис

Я, наприклад, не уявляю собі як ведучий Вечірньої Свободи, як я маю говорити, як я маю вчиняти, щоб мене не звинуватили в тому, що я займаюся аґітацією. Добре, пане Давидович, хто відстежуватиме? Адже є багато ЗМІ для того, щоб стежити, вказувати. Хто цим займатиметься конкретно?

Ярослав Давидович

Якщо ви будете вести передачі і не віддавати переваги, наприклад, партії Стретовича, не аґітуватимете, щоб за неї голосували, то все буде нормально.

Зиновій Фрис

А-га. Ми ніколи не аґітуємо за якусь партію і ні за яких людей – це однозначно. Пане Чорноволе, ви брали безпосередню участь, як і пан Стретович, в ухваленні закону про вибори. Чому, на ваш погляд, закон, зокрема, в тій частині, про яку ми сьогодні говоримо, такий суперечливий і такий неоднозначний? Як могли взагалі депутати ухвалити цей закон, і чому зараз, буквально за кілька днів до початку офіційної передвиборчої кампанії так багато розмов про це, і таке занепокоєння?

Тарас Чорновіл

Пана Стретовича Бог помилував, він справді непричетний до тих помилок, які є в законі, оскільки він у цьому скликанні не є депутатом, сподіваюся, що буде в наступному, це ж після 1 січня напевно буде розцінюватися як передвиборна аґітація. Закон ухвалювався в надзвичайно агресивній, неґативній обстановці. Уявіть собі, коли накладається чотири рази вето, винятково з політичних міркувань, нормально закон в таких умовах схвалити майже неможливо. Останнє ухвалення з упереджуючим фактично листом президента, де він говорив: «я накладу вето», відбувалося методом нічного компромісу. В останній момент узгоджувалися певні статті, алярмом, нахрапом ішли в зал. Тобто закон попри колосальну попередню роботу над ним, прийшов у зал все одно остаточно невиваженим. У цьому проблема. А щодо цієї статті, знаєте, хотіли як ліпше, вийшло як завжди. Знали, що таке Ізвєстія, Комсомольская правда в Україні й інші. Дуже добре знали про російські способи і настрої впливу на українську політику – там велетенські гроші, тут є сировинний ніби придаток, чи якесь там поле, на якому можна щось використати. Хотіли це заблокувати. Не врахували, що є ще такі нормальні демократичні інституції, які не хочуть з України щось викачати, а хочуть, щоб тут була демократія. Те ж саме радіо Свобода. І в цьому випадку справді трошки ущемлені виявляються права. Але ущемлені не через те, що є ця стаття, а через те, що в нас досі немає чіткого формулювання того, що таке політична аґітація. Про це пан Стретович говорив. Але я зараз скажу вам про один рятуючий момент, який, правда на жаль, в наших умовах неадекватної політики може не спрацювати. Ми у Верховній Раді заблокували, вважаю, що слава Богу, що заблокували, закон про політичну рекламу і аґітацію. Назва прекрасна, він якраз мав би дати відповіді на всі запитання, які поставили мої співрозмовники і ви, питання – що ж таке аґітація, а що – неаґітація. Насправді, він ввів дуже велику кількість необґрунтованих і непояснених моментів. Скажімо, прихована аґітація – він її забороняє, але не роз’яснює, що. А це автоматично означає, що радіо Свобода на весь період виборчої кампанії просто може бути закрито.

Зиновій Фрис

Я хотів уточнити, пане Чорноволе, закриють не нас, а можуть забрати ліцензію в радіо Довіра, нам ніхто не може заборонити транслювати свої передачі на коротких хвилях, ні пан Рябець, ні будь-хто інший. Але нам можуть заборонити ретрансляцію наших передач на радіо Довіра. А це наш головний слухач, саме на Довірі.

Надія Степула

В зарубіжних засобах масової інформації – не тільки тих, що акредитовані в Україні, але й за її межами – не раз висловлювалася, а зараз частіше, думка про те, що саме наступні парламентські вибори в Україні будуть своєрідним тестом на демократичність України. Чи не іґнорується сьогодні в Україні сама можливість пройти цей тест, і яка роль у цьому згаданої статті?

Володимир Стретович

Дозвольте, я почну. Пане Фрис, доповнюючи попередню дискусію, хочу сказати, що я маю ліцензію ще адвоката, якщо у вас виникнуть проблеми, я готовий вас захищати.

Зиновій Фрис

Дякую, я це запам’ятаю.

Володимир Стретович

Щодо слова аґітація – коли там нема заклику «за» зі знаком оклику в кінці речення, фактично аґітації не відбувається. Є інформування виборця про ситуацію. Тому будь ласка, коли починатимете такі програми, попросіть гостей, щоб вони не вживали слова «голосуйте за таких-то, бо вони найкращі!», хай вони говорять про своє.

Зиновій Фрис

Але крім гостей, в нас ще є слухачі, є передача Листи на Свободу, де слухачі вільно висловлюють свою думку, і ми оприлюднюємо ці думки, в яких вони, звичайно, маючи свої симпатії і антипатії, говорять, за кого голосувати і радять… Це також вважатиметься аґітацією?

Володимир Стретович

Я ще не закінчив думку, можна, я вам поясню? Судячи з букви закону, з формальної точки зору, тут визначено, що не є передвиборною аґітацією, все решта, що не буде підпадати під цей факт, без коментарів, буде вважатися аґітацією. Проблема полягає в тому, що ЦВК не має права тлумачити закон. Конституційний суд тільки має витлумачити закон і судовий процес, якщо він дійте до цього рішення з цих приводів, а саме проведення чи непроведення передвиборної аґітації, повинен дати відповідь, закон ще свіжий, йому лише місяць. І тому ще не встиг Конституційний суд сказати, що ця норма суперечить Конституції і загальній Декларації прав і свобод людини, на яку ви сьогодні посилаєтесь. Зазначу, що ця Декларація є нормою прямої дії, оскільки вона ратифікована українським парламентом, і в судовому розгляді суддя звернеться до цієї загальної Декларації, і з вашою аргументацією справа буде абсолютно виграна. Проблема буде полягати лише в тому з юридичної точки зору, щоб не було заклику «за», «за». Коментарі давайте, що подобається, що ні, вільно обговорюйте, ставте акценти, уникайте заклику за того чи того кандидата, і ваші програми вільно звучатимуть на Довірі.

Тарас Чорновіл

Скажімо, якщо до вас прийдуть перед виборами чи пан Стретович, чи пан Чорновіл, ви ніколи не вживайте такої фрази: «Ви чули, як вони гарно говорили, проголосуйте за них!».

Зиновій Фрис

Добре. На закінчення теми я хотів би, щоб ми послухали заступника Голови Верховної Ради Степана Гавриша. Ось що він говорить з приводу цієї не дуже доброї, на погляд журналіста, статті в новому Законі про вибори:

Степан Гавриш

Справді, чинне законодавство, закон про вибори не дозволяє використовувати для виборчої кампанії іноземні ресурси. Перш за все, фінансові ресурси. Як мінімум потрібно, щоб така підтримка у виборчому процесі іноземних громадян, інституцій була організована на відповідному сучасному рівні, коли саме національні інтереси, які будуть формуватися виборцями під час виборчої кампанії, вони відповідали інтересам українців. Тому, звичайно, що дотичність до цієї проблематики іноземної держави в будь-якій формі з точки зору загальної логіки закону є неприпустимим. З іншого боку, якщо іноземні газети отримали відповідні ліцензії, а є газетами, де в тому числі засновниками є і українці (спільні підприємства), то я не бачу проблеми, коли такі спільні створені українцями й іноземцями газети будуть приймати для того, щоб висвітлювати ті чи інші матеріали, в тому числі аґітаційні. Що стосується безпосередньо іноземних газет і журналів, то з точки зору логіки цього закону це буде втручання в наші внутрішні справи з боку іноземних держав, що суперечить чинному закону. Вважаю, що Рябець у цьому сенсі діяв логічно, і виходячи з аналізу закону про вибори. Хоча це треба було більш точно виписати в самому законі.

Зиновій Фрис

Отже, пане Стретович, Степан Гавриш десь солідарний з вами, що треба було виписати конкретно, що ж таке агітація. Зі слів пана Гавриша можна зрозуміти, що попереду дуже багато проблем у журналістів з Центрвиборчкомом, зокрема, що попереду дуже багато баталій. Мені чомусь так здається, що Захід дуже гостро реагуватиме на цей пункт, про цю статтю закону. Просто, мені здається, на Заході ще не знають, не було часу ознайомитися з нею. На закінчення цієї теми я хотів би висловити сподівання, що радіо Свобода зможе вільно, без обмежень висвітлювати передвиборчу кампанію. Хочу вірити, що радіо Довіра не будуть переслідувати за те, що ретранслює наші передачі.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG