Німеччина, 28 грудня 2001 – Німецькі експерти підбили позитивні підсумки розвитку української економіки 2001 року. Але відпочивати ще зарано. Як зауважив співробітник мюнхенського Інституту Східної Європи Фолькер Вінценц, для досягнення рівня початку 90-х років українській економіці знадобиться щонайменше десять років.
В українській економіці, на відміну від внутрішньополітичного розвитку, з точки зору німецьких експертів можна говорити про цілий ряд позитивних зрушень. Нарешті було ухвалено низку нових законів, серед яких цивільний та земельний кодекси, проведено важливі перетворення в сільському господарстві. Темпи економічного зростання в Україні 2001 року перевершили всі очікування, сягнувши восьми відсотків. Крім того, спостерігалося певне збільшення обсягів інвестицій.
Ось як оцінює ситуацію співробітник мюнхенського Інституту Східної Європи Фолькер Вінценц: “Із макроекономічної точки зору це дуже добрі результати. Однак слід узяти до уваги надзвичайно низький рівень, із якого почалося економічне зростання. Із огляду на це, навіть якщо українська економіка й надалі розвиватиметься такими високими темпами, лише через десять років знову вдасться досягти рівня кінця 80-х – початку 90-х років”, – зазначив Фолькер Вінценц. Лише після цього широкі верстви населення зможуть відчути суттєве покращення ситуації.
Отже, зараз важливо зберегти високі темпи економічного зростання. Досягти цього можна за допомогою створення умов для підвищення попиту всередині країні та створення сприятливого інвестиційного клімату – тобто уряд має проводити подальші рішучі структурні перетворення. Говорить Фолькер Вінценц: “Якщо інвестори почнуть вірити в майбутнє української економіки, вони самі сприятимуть її подальшому розвиткові”, – наголосив німецький економіст. Але тих зрушень, що відбулися, ще замало для оптимізму.
Найбільшою проблемною зоною української економіки залишається енергетичний сектор. Розпочаті в ньому перетворення, у тому числі й приватизацію, знову загальмовано. І це не дивно, оскільки тут ідеться про дуже великі гроші та переплетення різних інтересів. Фолькер Вінценц звернув увагу на ще одну особливість України: “В цій країні дуже важко простежити за тим, чи втілюються справді в життя ухвалені закони”.
В українській економіці, на відміну від внутрішньополітичного розвитку, з точки зору німецьких експертів можна говорити про цілий ряд позитивних зрушень. Нарешті було ухвалено низку нових законів, серед яких цивільний та земельний кодекси, проведено важливі перетворення в сільському господарстві. Темпи економічного зростання в Україні 2001 року перевершили всі очікування, сягнувши восьми відсотків. Крім того, спостерігалося певне збільшення обсягів інвестицій.
Ось як оцінює ситуацію співробітник мюнхенського Інституту Східної Європи Фолькер Вінценц: “Із макроекономічної точки зору це дуже добрі результати. Однак слід узяти до уваги надзвичайно низький рівень, із якого почалося економічне зростання. Із огляду на це, навіть якщо українська економіка й надалі розвиватиметься такими високими темпами, лише через десять років знову вдасться досягти рівня кінця 80-х – початку 90-х років”, – зазначив Фолькер Вінценц. Лише після цього широкі верстви населення зможуть відчути суттєве покращення ситуації.
Отже, зараз важливо зберегти високі темпи економічного зростання. Досягти цього можна за допомогою створення умов для підвищення попиту всередині країні та створення сприятливого інвестиційного клімату – тобто уряд має проводити подальші рішучі структурні перетворення. Говорить Фолькер Вінценц: “Якщо інвестори почнуть вірити в майбутнє української економіки, вони самі сприятимуть її подальшому розвиткові”, – наголосив німецький економіст. Але тих зрушень, що відбулися, ще замало для оптимізму.
Найбільшою проблемною зоною української економіки залишається енергетичний сектор. Розпочаті в ньому перетворення, у тому числі й приватизацію, знову загальмовано. І це не дивно, оскільки тут ідеться про дуже великі гроші та переплетення різних інтересів. Фолькер Вінценц звернув увагу на ще одну особливість України: “В цій країні дуже важко простежити за тим, чи втілюються справді в життя ухвалені закони”.
