Торонто, 3 січня 2002 – Переважна більшість канадців українського походження святкує Різдво Христове за українським стилем, дотримуючись українських звичаїв. Однією зі збережених традицій є те, що в кожній родині на свято народження Ісуса Христа має бути різдвяний калач.
На думку Бориса Вжесневського, президента пекарні в Г’ючебейкері, продукція якої з року в рік займає призові місця в конкурсах серед торонтонських хлібовиробників, Україна відрізняється від інших держав, зокрема, тим, що тут у всі часи яскраво були виражені хліборобські традиції. Кожна важлива подія в житті українців, нагадав під час різдвяного інтерв’ю для Радіо Свобода Борис Вжесневський, пов’язана з хлібом.
Коли молода пара одружується, печуть весільний коровай, бажаних і найрідніших гостей українці зустрічають хлібом-сіллю, на Великодньому столі у кожній хаті мусить бути паска, а Різдво Христове не обходиться без святкового калача. Цього славного різдвяного звичаю канадці українського походження дотримуються донині. Щоправда, сьогодні набув він дещо англо-саксонського відтінку. Розповідає Борис Вжесневський:
«Знаєте, традиції були незмінними, і в різних обставинах вони починають трошки мінятися. Ми тут теж уже маємо свої певного роду традиції – українсько-канадські. Перед святами, перед Різдвом англо-саксони традиційно на двері вішають такий вінок, котрий роблять із гілок сосни. Ми почали таку традицію: з калачевого тіста плетемо вінок, його прикрашаємо пшеницею. Вже така, можна сказати, традиція українсько-канадська завелася в Торонто, де канадців українського походження відразу можна помітити – на дверях висить сушений калач, прикрашений і пшеницею, і сухим маком…»
Саме по різдвяних калачах, які в ці січневі дні замість традиційних канадських соснових вінків можна побачити на дверях численних канадських осель, стає зрозуміло – тут мешкають українці. Вже нині, за кілька днів до Різдва Христового, українська пекарня в Торонто в Г’ючебейкері продала кілька десятків тисяч різдвяних калачів. Працюють у три зміни, бо плетуться калачі вручну.
Щодо самої родини Вжесневських, то на їхньому столі завжди були калачі власного виробництва. Ще 1905 року дід нинішнього президента в Г’ючебейкері став дипломованим пекарем. Відтоді пекарський бізнес є родинним, і відтоді щороку перед святом Різдва Христового різні покоління славного роду Вжесневських на радість собі і людям печуть калачі з ярої пшениці. Як заповідається у відомій коляді, радується Земля, стрічаючи свято народження Сина Божого.
На думку Бориса Вжесневського, президента пекарні в Г’ючебейкері, продукція якої з року в рік займає призові місця в конкурсах серед торонтонських хлібовиробників, Україна відрізняється від інших держав, зокрема, тим, що тут у всі часи яскраво були виражені хліборобські традиції. Кожна важлива подія в житті українців, нагадав під час різдвяного інтерв’ю для Радіо Свобода Борис Вжесневський, пов’язана з хлібом.
Коли молода пара одружується, печуть весільний коровай, бажаних і найрідніших гостей українці зустрічають хлібом-сіллю, на Великодньому столі у кожній хаті мусить бути паска, а Різдво Христове не обходиться без святкового калача. Цього славного різдвяного звичаю канадці українського походження дотримуються донині. Щоправда, сьогодні набув він дещо англо-саксонського відтінку. Розповідає Борис Вжесневський:
«Знаєте, традиції були незмінними, і в різних обставинах вони починають трошки мінятися. Ми тут теж уже маємо свої певного роду традиції – українсько-канадські. Перед святами, перед Різдвом англо-саксони традиційно на двері вішають такий вінок, котрий роблять із гілок сосни. Ми почали таку традицію: з калачевого тіста плетемо вінок, його прикрашаємо пшеницею. Вже така, можна сказати, традиція українсько-канадська завелася в Торонто, де канадців українського походження відразу можна помітити – на дверях висить сушений калач, прикрашений і пшеницею, і сухим маком…»
Саме по різдвяних калачах, які в ці січневі дні замість традиційних канадських соснових вінків можна побачити на дверях численних канадських осель, стає зрозуміло – тут мешкають українці. Вже нині, за кілька днів до Різдва Христового, українська пекарня в Торонто в Г’ючебейкері продала кілька десятків тисяч різдвяних калачів. Працюють у три зміни, бо плетуться калачі вручну.
Щодо самої родини Вжесневських, то на їхньому столі завжди були калачі власного виробництва. Ще 1905 року дід нинішнього президента в Г’ючебейкері став дипломованим пекарем. Відтоді пекарський бізнес є родинним, і відтоді щороку перед святом Різдва Христового різні покоління славного роду Вжесневських на радість собі і людям печуть калачі з ярої пшениці. Як заповідається у відомій коляді, радується Земля, стрічаючи свято народження Сина Божого.
