Прага, 3 січня 2002 – Поряд із уже добре відомими міжнародними подіями, як, наприклад, індійсько-пакистанський конфлікт або близькосхідна криза, західна преса порушує низку інших актуальних проблем, серед яких ми наведемо відгуки на впровадження нової європейської валюти і заклики Світової організації охорони здоров’я до західних країн збільшити допомогу країнам третього світу.
Більшість європейських газет із ентузіазмом відгукується на впровадження спільної європейської валюти. Проте серед численних коментарів і аналітичних статей не бракує скептичних або і критичних відгуків. Газета «Нью-Йорк таймз» містить коментар знаного американського економіста, професора Роберта Дана, який уважає, що євро зовсім не гарантує успіху Європейському валютному союзові передусім тому, що спільну валюту створено для групи країн із цілком різними економічними умовами і циклами розвитку. Прихильники спільної валюти твердять, веде далі автор, що єдина валютна політика, поєднана з вільною тогівлею в рамках валютного союзу, вирівняє різницю в циклах економічного розвитку. Однак, як уважає професор Дан, підтвердження таких сподівань поки що нема. Проте, навіть якби це сталося, веде далі автор, то такий процес потриває принаймні 10-15 років, особливо коли взяти до уваги нові країни-кандидати (до ЄС і водночас до валютного союзу). На думку професора Дана, різниці в економічному розвитку окремих членів валютного союзу, особливо менших, створять також умови, за яких потужніші країни, зокрема, Німеччина, Франція та Італія, займуть домінуючі позиції у формуванні валютної політики.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймз» містить результати останніх досліджень, проведених Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Згідно з цими даними, збільшення видатків на охорону здоров’я і в багатих, і в бідніших країнах приносить колосальну економічну і гуманітарну користь. Комісія з проблем макроекономіки і здоров’я, мовиться у звіті, звернулася до багатих країн Заходу з закликом збільшити свої пожертви на допомогу країнам третього світу в боротьбі з хворобами і довести цю допомогу до однієї десятої одного процента (іншими словами – до однієї сотої) валового національного продукту. Ці кошти змогли б остаточно покрити медичні потреби бідних країн. У цифрах це означало би, що Сполучені Штати надавали б по 10 мільярдів доларів щороку. Разом із пожертвами інших країн Заходу це поступово, до 2015 року, склало би 38 мільярдів доларів щороку. Така сума допомогла би, як підкреслює Всесвітня організація охорони здоров’я, кардинально поліпшити стан здоров’я населення бідних країн, що принесло б значні економічні користі і для західних країн. Але, як мовиться у звіті, вже навіть перспективи рятувати людські життя і боротися з бідністю вистачає для того, щоби збільшити видатки на цю мету.
Більшість європейських газет із ентузіазмом відгукується на впровадження спільної європейської валюти. Проте серед численних коментарів і аналітичних статей не бракує скептичних або і критичних відгуків. Газета «Нью-Йорк таймз» містить коментар знаного американського економіста, професора Роберта Дана, який уважає, що євро зовсім не гарантує успіху Європейському валютному союзові передусім тому, що спільну валюту створено для групи країн із цілком різними економічними умовами і циклами розвитку. Прихильники спільної валюти твердять, веде далі автор, що єдина валютна політика, поєднана з вільною тогівлею в рамках валютного союзу, вирівняє різницю в циклах економічного розвитку. Однак, як уважає професор Дан, підтвердження таких сподівань поки що нема. Проте, навіть якби це сталося, веде далі автор, то такий процес потриває принаймні 10-15 років, особливо коли взяти до уваги нові країни-кандидати (до ЄС і водночас до валютного союзу). На думку професора Дана, різниці в економічному розвитку окремих членів валютного союзу, особливо менших, створять також умови, за яких потужніші країни, зокрема, Німеччина, Франція та Італія, займуть домінуючі позиції у формуванні валютної політики.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймз» містить результати останніх досліджень, проведених Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Згідно з цими даними, збільшення видатків на охорону здоров’я і в багатих, і в бідніших країнах приносить колосальну економічну і гуманітарну користь. Комісія з проблем макроекономіки і здоров’я, мовиться у звіті, звернулася до багатих країн Заходу з закликом збільшити свої пожертви на допомогу країнам третього світу в боротьбі з хворобами і довести цю допомогу до однієї десятої одного процента (іншими словами – до однієї сотої) валового національного продукту. Ці кошти змогли б остаточно покрити медичні потреби бідних країн. У цифрах це означало би, що Сполучені Штати надавали б по 10 мільярдів доларів щороку. Разом із пожертвами інших країн Заходу це поступово, до 2015 року, склало би 38 мільярдів доларів щороку. Така сума допомогла би, як підкреслює Всесвітня організація охорони здоров’я, кардинально поліпшити стан здоров’я населення бідних країн, що принесло б значні економічні користі і для західних країн. Але, як мовиться у звіті, вже навіть перспективи рятувати людські життя і боротися з бідністю вистачає для того, щоби збільшити видатки на цю мету.
