Доступність посилання

ТОП новини

Степан Гавриш: в Україні рівень захисту прав і свобод є досить високим


Степан Гавриш: в Україні рівень захисту прав і свобод є досить високим

Київ, 3 січня 2002 – Наприкінці минулого року заступник Голови Верховної Ради України Степан Гавриш в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода підсумував роботу українського парламенту у сфері захисту прав і свобод людини. Отже, що вдалося, а що не вдалося зробити законодавцям України з забезпечення основних прав і свобод громадян?

Кор.: Як ви оцінюєте на сьогодні напрацювання Верховної Ради України у сфері захисту прав людини?

Гавриш: Важко сказати, чи ми маємо якісь програмні напрацювання, оскільки дискусія навколо законодавчих пропозицій і вдосконалення законів у сфері регулювання прав і свобод людини у парламенті ведеться щоденно. Це є найбільш актуальною, найбільш витребуваною темою, бо парламентська трибуна є не тільки законодавчою, але й політичною. І політичні пропозиції депутатів перетікають у сесійний зал, реалізуються у законодавчих пропозиціях, і таким чином ми створюємо ті чи інші закони.

Інша справа,коли ми говоримо про програму, яка була б пов’язана з реалізацією конституційних положень щодо захисту прав і свобод людини. Що стосується вимог Конституції,то ми ухвалили достатньо законів, але самої концепції, чи державної програми, яка би виокремлювала певний процес гармонізації правового поля Європи, яке забезпечує права і свободи людини, в Україні поки що ще немає.

Водночас ми маємо широкий спектр таких законопроектів, і сьогодні головне завдання – знайти для цих законів забезпечення механізму через вирішення проблем судової влади. Створити необхідно такі умови, щоб кожний громадянин мав реальну можливість захистити свої інтереси,права й свободи саме через суд, і рішення суду могло б реально виконуватися.

Проведена мала судова реформа,проголосований у першому читанні закон про судовий устрій. Це засвідчує, що ми формуємо судову гілку влади так, щоб вона була зорієнтована, у першу чергу, на права і свободи людини.

Стосовно конкретних законопроектів, то їх є достатньо, щоб говорити, що ця тема не є заборгованістю Верховної Ради України перед громадянським суспільством.Але ми також розуміємо – те,що ми ухвалили, ще є недостатнім нашим зобов’язанням перед українською громадою.

І переконаний, що парламент наступного скликання обов’язково виокремить цю тему, особливо після того, коли ця тема стала предметом аналізу європейської спільноти. Скажімо, Ради Європи, ПАРЄ, ОБСЄ, інших інституцій. Саме там було висловлено чимало нарікань,що в Україні тема захисту прав і свобод людини є недостатньо актуальною для української влади.

Водночас, виходячи із моніторингу цієї проблеми в Україні, політичних позицій українських політиків у парламенті, можна сказати,що рівень захисту прав і свобод людини в Україні є достатньо високий. Можливо, не досконалий на тому рівні, якого б ми хотіли, але достатньо високий для того, щоби стверджувати – права і свободи людини опікуються державою, створені належні і достатні механізми для їхнього забезпечення на практиці. Громадяни мають права, знають про них і знають про обов’язки держави виконувати і захищати ці права.

Кор.: Можливо, питання видасться вам наївним, але усе ж – скільки ще мусить минути часу,щоб від напрацювання законів перейти до їхнього практичного втілення в конкретне життя кожної конкретної людини?

Гавриш: Найлегше було би сказати,що нам потрібно не менш, як п’ять років. Але я не переконаний,що ці роки призведуть до створення достатньо досконалого правового поля, пов’язаного з забезпеченням прав і свобод громадян в Україні. Тим паче, що немає сталого якогось рівня прав і свобод, на якому можна було б зупинитися і не дбати про розширення прав і свобод. Навіть країни зі сталими формами демократії, із традиціями у сфері прав і свобод людини увесь час дискутують навколо цієї проблеми, бо вона є найактуальнішою для життя сучасного людства. Вона є витребуваною в умовах, коли людина піднялася на рівень самої держави, стала не просто дорівнювати державі, а, власне, стала господарем держави.

Тому мені здається, що саме суспільство має ініціювати ті проблеми, які пов’язані з захистом прав і свобод, саме суспільство має виступити головним партнером дискусії щодо цього і саме воно має створити ті необхідні перспективи, які можуть бути реалізовані у законодавчому інституті. Суспільство має вимагати розширення прав і свобод, а законодавці зобов’язані перенести це на текст закону.

В Україні є всі можливості щодо цього, бо Верховна Рада реально готова до такої дискусії і має суттєвий досвід такого законотворення.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG