Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:27

Вечірня Свобода: Різдво Христове і духовність в Україні


Вечірня Свобода: Різдво Христове і духовність в Україні

Київ, 7 січня 2002 -

Гості – Патріарх Київський і всія України Владика Філарет, культуролог Вадим Скуратівський

Ірина Халупа (Прага), Марина Пирожук (Київ)

Ірина Халупа – Україна святкує Різдво та інші свята з певним розмахом, гарячковим згадуваняям давніх традицій і мамаганням ці традиції втілити в новітнє життя. Люди, відлучені десятиліттями від церкви, від християнської моралі та духовності, іноді плутають праведне з грішним, і на «Христос родився!» відповідають «Спасибі, Вам того ж бажаю!» або щось схоже. Напевно, в цьому не вина їх, а біда. Що впливає сьогодні на розвиток духовності, які прогнози цього розвитку?

Отже, пане Скуратівський, Ви згадували, що ви дуже вдячні за той факт, що вже впродовж понад десяти років Україна не воює. Але Україна воює сама з собою на певному духовному рівні. Подивімось навіть на соціальну ситуацію сьогодні в Україні – точиться певна війна між багатими і бідними, між тими, хто має, і тими, хто нічогісінько не має, між тими, хто шалено багатіє, і тими, хто стрімко бідніє. Я б хотіла звернутися до вас, шановні гості, з таким запитанням: що потрібно, щоб цю прірву між тими, які багатіють без якогось духовного чинника, і тими, хто бідніє і намагається силоміць триматись якоїсь надії, чогось духовного, звузити, або як взагалі позбутись її? Щоби у духовному піднесенні українське суспільство перейшло на вищий щабель розвитку, для свого власного добра, і зрештою для добра людства?

Марина Пирожук

Ваша Святости, прошу.

Владика Філарет

Я хотів би звернути увагу на те, що моральне зло полягає не в багатстві як такому. Ми з Біблії знаємо, що були багаті люди, такі як Авраам, Іов, які в той же час були людьми праведними. Сьогодні ми бачимо багатих людей і бідних людей, і це багатство – як наслідок бездуховності, а може й гірше, як наслідок аморальності. Тому що не можна витрачати великі кошти в казіно, ресторанах і дивитись, як в цей час люди ходять обірвані, голодні, не отримують пенсії… Чи є в таких людей совість? Якби була в них совість (а совість – це значить співчуття до страждання людей), то вони б тоді ці гроші не розтринькували так безцільно. Тому боротьба велась, ведеться і буде вестися. Насамперед боротьба повинна відбуватися в кожній людині з самим собою, зі своїми пристрастями, пороками, недоліками. Якби кожна людина боролась сама з собою, а не з іншими, то було б зла у світі набагато менше. Коли ми бачимо в Україні такі проблеми як багаті і бідні, проблему невиплати заробітної плати, пенсій, або якщо й виплачують, то це мізерні пенсії, які не дають можливості людям жити нормально, і в той же час Україна – країна багатих, і свідченням цього є ці багаті люди…

Марина Пирожук

Ваша Святости, як це вирівняти, на Ваш погляд?

Владика Філарет

Звичайно, влада це повинна робити, тому що влада повинна ухвалювати закони відповідні, які б не давали можливості одним так збагачуватися несправедливо, а іншим так бідніти. Та не тільки це залежить від влади, це залежить від кожної людини зокрема, від тих же багатих людей. Але не можна говорити, що всі багаті такі погані, є багато людей, які мають багатства, але вони витрачають ці кошти і на будівництво храмів, і допомагають пенсіонерам, створюють благодійні фонди. Тобто повинна працювати совість.

Ірина Халупа

Ось, власне, совість, дуже гарне слово, а ще краще поняття. Звертаюсь до пана Скуратівського з таким запитанням: ця самоборотьба, про яку говорив Владика Філарет, яку повинна вести людина сама з собою, щоб дійти до якогось вищого щабля – що потрібно, щоб моральний клімат в державі, ця «етична погода» стала соняшною? Владика згадували, що в цьому повинна бути заанґажована і влада, хоча влада заанґажована у всьому дуже довго, і ми бачимо, до чого це все доводить. Хто і як повинен створити певний рецепт, щоб настали гарні дні в душах людей?

Вадим Скуратівський

Пані Ірино, я хочу процитувати його Високість – має панувати, передовсім, совість. З цього починається все у світі, і цим, власне, все має закінчуватися. З цим людина і народжується (є антропологічні факти, які це потверджують), а з другого боку – має цьому навчатися. Я зверну увагу на іншу обставину. Давайте справді не будемо говорити, що всі багаті люди – негідники. Це не зовсім так і це зовсім не так. Йдеться про те, що в Україну прийшов капіталізм, і зрештою, не просто дикий, ба навіть дикунський. Що роблять у такому випадку? А те, що робив Захід, починаючи з другої половини 19 століття, де поступово виникала певна політична структура – автентична демократія інакше кажучи, яка приборкувала, приборкує і буде приборкувати капіталізм такого типу. Іншого виходу поки що історія не знає.

Ірина Халупа

Чи крокує Україна до такої ситуації, коли, власне, створюється така верства, яка приборкує цей дикий капіталізм?

Вадим Скуратівський

Я думаю, що Україна йде в цьому напрямі при всьому драматизмі сучасної ситуації. Перепрошую за таку формулу: «могло бути набагато гірше».

Марина Пирожук

Пане Скуратівський, Ви сказали, що совість не тільки статичне явище, а й набувне. Скажіть будь ласка, чи є в Україні лідери, на Ваш погляд, громадської довіри і авторитети, які можуть бути в дусі нового часу зразком і спонукати більшість людей побороти, як сказав Владика, насамперед в собі усе погане?

Вадим Скуратівський

Ну чого ж, це Іван Михайлович Дзюба, приміром. Або Євген Олександрович Сверстюк. Або психіатр і правозахисник Семен Глузман. Це дуже не схожі постаті, але це люди кришталево чесні. Вони витворюють певне етичне поле довкола себе. Не знаю, куди б мене завела моя біографія, якби не Іван Дзюба.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG