Київ, 14 січня 2002 - Незважаючи на величезну армію різних органів контролю в Україні, Рахункова палата залишається єдиним органом, що системно відстежує те, що відбувається в економіці країни.
Про це у Києві заявив голова Рахункової палати, доктор економічних наук Валентин Симоненко. Прес-конференцію було скликано з нагоди 5-річчя діяльності цього постійного органу фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Виступаючи перед журналістами і колективом Рахункової палати (який виявився не таким же й численним - 260 осіб), Валентин Симоненко змушений був констатувати, що стосунки його відомства з різними міністерствами і самим Кабміном складаються непросто. Бо впродовж десятиліть, ще з радянських часів, його чиновники розглядали держбюджет як бюджет власне Кабміну, і вимагати від них якоїсь економічної довідки було майже непосильною справою.
У спеціалістах Рахункової палати у Кабміні бачать, перш за все, тих, хто може переконливо і високопрофесійно довести, де - істина, а де - “локшина на вуха ” для довірливого обивателя.
Саме так сталося, коли Рахункова палата почала розбиратися з тим, як в уряді і Держкомстатистики підраховують внутрішній валовий продукт за 2000-й рік. Наприклад, в Україні того року на 4 мільярди гривень зросла заборгованість за спожиту сировину та енергоресурси. Відповідно вітчизняні виробники не зазнали витрат, а статистика збільшила на цю суму ВВП. Ще 15 мільярдів подарувала Кабміну інфляція. Ось уже 19 мільярдів при загальному зростанні ВВП на 22 мільярди. І такого “крутійства” на рахунку уряду - неміряно! Тому то усі виступи чиновників на економічні теми виповнені протиріч і нестиковок. Взагалі, те, що почули журналісти на прес-конференції у Рахунковій палаті України, вражає. За 5 останніх років палата виявила нецільового використання держаних коштів на 12 мільярдів гривень. За минулий рік таких зловживань виявлено на суму близько 2 мільярдів гривень. І це в той час, коли армія чиновників-контролерів зростає з кожним роком.
Незважаючи на те, що в Україні ніби-то триває адміністративна реформа, кількість чиновників різних рангів за останні роки зросла у 2,5 раза. Продовжується фінансування структур різних міністерств, які працюють у ринкових умовах і не потребують державних дотацій. Як приклад, Валентин Симоненко назвав Міністерство агропромислової політики.
Гігантський пласт держвласності, як зазначив голова Рахункової палати, перебуває в руках, так званих, наглядових Рад. Але хто стежить за їхньою діяльністю? Питання залишається без відповіді.
Від цих підприємств до бюджету надходить мізер. У державі одна за одною різні монополії віддаються , за його словами, “на розтерзання” різних олігархічних груп, тому то за невдачі в економіці розплачуються ті ж дрібні підприємці, наймані працівники.
Незважаючи на впровадження казначейської системи, значна частина бюджетних коштів, як і раніше, працює на банківські установи, по суті, збагачуючи їх. За 1997 рік залишки бюджетних коштів на рахунках банків виросли на 134,6 мільйона гривень і на січень 1998 року становили величезну суму - понад 1 мільярд гривень.
Після всього почутого про оборудки чиновників з продажем Росії бомбардувальників, про темні махінації зі зброєю і військовим майном, про новітню історію з розпродажем за кордоном риболовецького флоту України за відшліфованою схемою розпродажу суден ЧМП мимоволі виникла думка: економіка України - це реальність чи “Фата-моргана”?
Про це у Києві заявив голова Рахункової палати, доктор економічних наук Валентин Симоненко. Прес-конференцію було скликано з нагоди 5-річчя діяльності цього постійного органу фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Виступаючи перед журналістами і колективом Рахункової палати (який виявився не таким же й численним - 260 осіб), Валентин Симоненко змушений був констатувати, що стосунки його відомства з різними міністерствами і самим Кабміном складаються непросто. Бо впродовж десятиліть, ще з радянських часів, його чиновники розглядали держбюджет як бюджет власне Кабміну, і вимагати від них якоїсь економічної довідки було майже непосильною справою.
У спеціалістах Рахункової палати у Кабміні бачать, перш за все, тих, хто може переконливо і високопрофесійно довести, де - істина, а де - “локшина на вуха ” для довірливого обивателя.
Саме так сталося, коли Рахункова палата почала розбиратися з тим, як в уряді і Держкомстатистики підраховують внутрішній валовий продукт за 2000-й рік. Наприклад, в Україні того року на 4 мільярди гривень зросла заборгованість за спожиту сировину та енергоресурси. Відповідно вітчизняні виробники не зазнали витрат, а статистика збільшила на цю суму ВВП. Ще 15 мільярдів подарувала Кабміну інфляція. Ось уже 19 мільярдів при загальному зростанні ВВП на 22 мільярди. І такого “крутійства” на рахунку уряду - неміряно! Тому то усі виступи чиновників на економічні теми виповнені протиріч і нестиковок. Взагалі, те, що почули журналісти на прес-конференції у Рахунковій палаті України, вражає. За 5 останніх років палата виявила нецільового використання держаних коштів на 12 мільярдів гривень. За минулий рік таких зловживань виявлено на суму близько 2 мільярдів гривень. І це в той час, коли армія чиновників-контролерів зростає з кожним роком.
Незважаючи на те, що в Україні ніби-то триває адміністративна реформа, кількість чиновників різних рангів за останні роки зросла у 2,5 раза. Продовжується фінансування структур різних міністерств, які працюють у ринкових умовах і не потребують державних дотацій. Як приклад, Валентин Симоненко назвав Міністерство агропромислової політики.
Гігантський пласт держвласності, як зазначив голова Рахункової палати, перебуває в руках, так званих, наглядових Рад. Але хто стежить за їхньою діяльністю? Питання залишається без відповіді.
Від цих підприємств до бюджету надходить мізер. У державі одна за одною різні монополії віддаються , за його словами, “на розтерзання” різних олігархічних груп, тому то за невдачі в економіці розплачуються ті ж дрібні підприємці, наймані працівники.
Незважаючи на впровадження казначейської системи, значна частина бюджетних коштів, як і раніше, працює на банківські установи, по суті, збагачуючи їх. За 1997 рік залишки бюджетних коштів на рахунках банків виросли на 134,6 мільйона гривень і на січень 1998 року становили величезну суму - понад 1 мільярд гривень.
Після всього почутого про оборудки чиновників з продажем Росії бомбардувальників, про темні махінації зі зброєю і військовим майном, про новітню історію з розпродажем за кордоном риболовецького флоту України за відшліфованою схемою розпродажу суден ЧМП мимоволі виникла думка: економіка України - це реальність чи “Фата-моргана”?
