Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:10

Офiцiйний Бєлград пiсля усунення вiд влади Слободана Мiлошевича зрiкся територiальних претензiй щодо сусiднiх країн


Офiцiйний Бєлград пiсля усунення вiд влади Слободана Мiлошевича зрiкся територiальних претензiй щодо сусiднiх країн

Бєлград, 15 сiчня 2002 – Серби в минулому жили в малiй державi й мрiяли про велику. Через брак дипломатичного досвiду й толеранцiї вони легковажно розпочинали вiйни i, як правило, зазнавали поразки. Про це наприкiнцi свого життя розчаровано написав Слободан Йованович, голова югославського уряду у вигнаннi пiд час другої свiтової вiйни, якого вважають iдеологом сербського нацiоналiзму. Вiн пiсля поневiрянь за кордоном збагнув те, що понинi неспроможнi збагнути тi, хто посилається на його великосербськi iдеї з тридцятих рокiв минулого столiття.

Недавнi вiйни у Хорватiї, Боснiї й Герцеговинi та Косовi серби розпочали саме тому, що прагнули бути правлячим народом в югославськiй федерацiї й вiдхиляли дiалог з iншими народами. Наразi у складi держави є лише двi республiки: Сербiя й Чорногорiя. Проте, серби й сьогоднi з однаковим запалом прагнуть зберегти федерацiю й керувати нею. Мiлошевич полiтично мертвий. Його режим також. Проте, його iдеологiя продовжує жити.

Нiбито демократичнi лiдери боснiйських сербiв цими днями урочисто заявляли, що для них iснує лише один шлях – той, який проторували їхнi воєннi вождi Радован Караджич i генерал Ратко Младич, котрих Гаазький трибунал звинувачує у скоєннi воєнних злочинiв. Просербськi сили в Чорногорiї минулої недiлi зустрiчали Новий рiк за старим календарем є воєнними гаслами та пiд великими фотографiями Мiлошевича, Караджича i Младича.

Нiхто з сербських урядовцiв не подiляє думок екстремiстiв. Проте, в бєлградськiй пресi щодня можна прочитати виступи, зробленi з позицiй авторитаризму та централiзму, що стосуються як окремих регiонiв у Сербiї, так i Чорногорiї. Три Югославiї, що iснували в минулому столiттi, були авторитарними державами на межi диктатури. Теперiшня, четверта, успадкувала полiтичну систему та нацiональну iделогiю попередньої Югославiї, створеної Мiлошевичем. Країна кiлька рокiв перебувала далеко вiд здорового глузду й стала свого роду повiтряним замком. Воєнна пропаганда деформувала свiтогляд широкого загалу. Авторитарна свiдомiсть переважає над демократичною.

Люди часто ставлять запитання: “Чому президент Коштунiца допускає те або iнше? Чому толерує чорногорських сепаратистiв? Чому влада не вживає рiшучих заходiв проти осiб з колишньої номенклатури?” I так далi.

Громадянин звик бути покiрним слугою, а не вiльним учасником полiтичних процесiв. В його очах держава – божество, якому треба покланятися. Хто обожнює й iдеалiзує державу, той постiйно мрiє, щоби вона ставала бiльшою й сильнiшою. А людина? Вона повинна мовчки схилятися й таким чином служити великим iдеям i їхнiм носiям. Мине ще чимало часу поки люди збагнуть, що сила демократiї заснована не на силi й правах держави, а на їхнiх правах i свободах.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG