Київ, 18 січня 2002 - З відзначенням Нового року за старим стилем, в Україні завершилися новорічно-різдвяні свята. Цього року радіо, телебачення широко транслювали святкові відправи з усіх православних храмів. Характерно, що під час богослужіння у Києво-Печерській Лаврі, коментуючи події у храмі для телеглядачів, святі отці не забували повторювати, що трансляція триває з канонічної Української православної церкви Московського патріархату.
Канонічність цієї церкви підкреслював у своєму інтерв’ю для нашої програми і керуючий справами єпископ Митрофан. Майбутнє об’єднання українських православних церков він бачить лише довкола УПЦ Московського патріархату, трактуючи церкви Київського патріархату під керівництвом патріарха Філарета як штучне і тимчасове утворення.
Які ж процеси відбуваються у цій важливій духовній сфері тепер, коли позиції керівництва трьох відламків українського православ’я видаються гранично чіткими?
З цими думками я і зустрівся з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. До того ж, я мав з’ясувати долю і значення документа -Томаса, який у 1990 році у Києві прийняв з рук московського патріарха Алексія Другого сам Філарет ( тоді ще будучи екзархом України) .Саме ця обставина в очах єпископа Митрофана, про що він говорив і в інтерв’ю нашій програмі, набувала якогось віщого і потаємного значення для подальшої долі українського православ’я.
На мій подив, до всіх цих давніх історій патріарх Філарет ставиться доволі спокійно, маючи цілком аргументовані пояснення. А історію з тим Томасом -документом, який би мав засвідчити самостійність української церкви Московського патріархату, - він оцінює, як велику містифікацію. І в першу чергу, тому, що в згаданому документі йдеться не про канонічні речі - автокефальність чи автономність церкви, як це прийнято в церковному житті, а про вигадані для українського варіанту визначення “самостійна і незалежна”.
Патріарх Філарет продовжує:
“Цей Томас – штучний документ, тому що Томаси даються тільки автокефальним і автономним церквам, а церкві із таким статусом, як “самостійна і незалежна”, вони не даються. Це не Томас, а звичайна постанова Архієрейського собору Російської церкви, який не має права давати Томас на таку структуру.”
Тоді, в 1990 році, коли київські вулиці вирували тисячними натовпами маніфестантів, які вимагали справжньої державності України, цей документ, написаний у Москві зіграв роль Троянського коня у церковній рясі. Справді, бо і Томас вручено, і ніби-то засвідчено незалежність української церкви, а по суті від цього документа можна відмовитися у будь - який необхідний для Алексія Другого час.
Подібним чином учинив у 1921 році патріарх Тихон, який спершу подарував після революційних подій так звану “ широку автономію” українській церкві, а потім її скасував, оскільки йшлося про речі, які регламентуються правилами внутрішнього життя церкви, а не загальноприйнятими у церковному світі канонами.
Таким чином, на сьогодні, на глибоке переконання патріарха Філарета, Українська православна церква Московського патріархату - утворення неканонічне і яке не визнається Вселенським патріархом Варфоломієм. А велика кількість гостей, що приїхали торік на відзначення 950- літнього ювілею Лаври, - то лише визнання того, що гості їхали сюди, віддаючи шану Московському патріархату.
Патріарх Філарет висловив тверде переконання, що рано чи пізно, а церкви в Україні об’єднаються в єдину церкву, і об’єднання розпочнеться з Українською православною автокефальною церквою. Для цього робляться конкретні кроки. Тоді церкві , що діє в єдності з Московським патріархатом, нічого не залишиться, як приєднатися до цього союзу.
Таким чином, на думку Філарета, втілиться в життя 34-е Апостольське правило, що кожен народ повинен знати свого “першого єпископа”, тобто мати патріарха чи митрополита , як главу своєї церкви. Це і стане канонічною підставою для визнання Української, справді автокефальної церкви в незалежній державі.
Канонічність цієї церкви підкреслював у своєму інтерв’ю для нашої програми і керуючий справами єпископ Митрофан. Майбутнє об’єднання українських православних церков він бачить лише довкола УПЦ Московського патріархату, трактуючи церкви Київського патріархату під керівництвом патріарха Філарета як штучне і тимчасове утворення.
Які ж процеси відбуваються у цій важливій духовній сфері тепер, коли позиції керівництва трьох відламків українського православ’я видаються гранично чіткими?
З цими думками я і зустрівся з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. До того ж, я мав з’ясувати долю і значення документа -Томаса, який у 1990 році у Києві прийняв з рук московського патріарха Алексія Другого сам Філарет ( тоді ще будучи екзархом України) .Саме ця обставина в очах єпископа Митрофана, про що він говорив і в інтерв’ю нашій програмі, набувала якогось віщого і потаємного значення для подальшої долі українського православ’я.
На мій подив, до всіх цих давніх історій патріарх Філарет ставиться доволі спокійно, маючи цілком аргументовані пояснення. А історію з тим Томасом -документом, який би мав засвідчити самостійність української церкви Московського патріархату, - він оцінює, як велику містифікацію. І в першу чергу, тому, що в згаданому документі йдеться не про канонічні речі - автокефальність чи автономність церкви, як це прийнято в церковному житті, а про вигадані для українського варіанту визначення “самостійна і незалежна”.
Патріарх Філарет продовжує:
“Цей Томас – штучний документ, тому що Томаси даються тільки автокефальним і автономним церквам, а церкві із таким статусом, як “самостійна і незалежна”, вони не даються. Це не Томас, а звичайна постанова Архієрейського собору Російської церкви, який не має права давати Томас на таку структуру.”
Тоді, в 1990 році, коли київські вулиці вирували тисячними натовпами маніфестантів, які вимагали справжньої державності України, цей документ, написаний у Москві зіграв роль Троянського коня у церковній рясі. Справді, бо і Томас вручено, і ніби-то засвідчено незалежність української церкви, а по суті від цього документа можна відмовитися у будь - який необхідний для Алексія Другого час.
Подібним чином учинив у 1921 році патріарх Тихон, який спершу подарував після революційних подій так звану “ широку автономію” українській церкві, а потім її скасував, оскільки йшлося про речі, які регламентуються правилами внутрішнього життя церкви, а не загальноприйнятими у церковному світі канонами.
Таким чином, на сьогодні, на глибоке переконання патріарха Філарета, Українська православна церква Московського патріархату - утворення неканонічне і яке не визнається Вселенським патріархом Варфоломієм. А велика кількість гостей, що приїхали торік на відзначення 950- літнього ювілею Лаври, - то лише визнання того, що гості їхали сюди, віддаючи шану Московському патріархату.
Патріарх Філарет висловив тверде переконання, що рано чи пізно, а церкви в Україні об’єднаються в єдину церкву, і об’єднання розпочнеться з Українською православною автокефальною церквою. Для цього робляться конкретні кроки. Тоді церкві , що діє в єдності з Московським патріархатом, нічого не залишиться, як приєднатися до цього союзу.
Таким чином, на думку Філарета, втілиться в життя 34-е Апостольське правило, що кожен народ повинен знати свого “першого єпископа”, тобто мати патріарха чи митрополита , як главу своєї церкви. Це і стане канонічною підставою для визнання Української, справді автокефальної церкви в незалежній державі.
