Прага, 21 січня 2002 - Середній клас у комуністичному Китаї зростає чисельно та набирає силу, однак поки що він не вимагає демократизації суспільства і більшої участі в ухваленні рішень. Китайські вчені вважають, що якщо великі політичні зміни і відбудуться у китайському суспільстві протягом наступних кількох років, то їхньою рушійною силою буде не середній клас, а добрі старі китайські комуністи. У чому ж розгадка китайської загадки? За матеріалом британського ділового часопису Економіст розповідаємо.
Досить подивитися на великі китайські міста, щоб пересвідчитись, що середній клас у цій країні набирає ваги. Закордонні інвестиції та можливість вільного підприємництва призвели до швидкого зростання прошарку заможних людей. І хоча їх в Китаї поки що тільки 15%, в масштабах країни – це величезний споживчий ринок у 110 мільйонів осіб, більше, ніж у державах Східної Європи разом узятих. Під час вступу Китаю до Світової Організації Торгівлі голова китайської делегації хвалився, що за десять років у Китаї буде 400-500 мільйонів людей зі середнім доходом. І таким чином, Китай стане більшим споживчим ринком, ніж Сполучені Штати.
Але для комуністів, що досі міцно тримають у своїх руках владу в Китаї, це – лише середній прошарок, люди, що мають вищі доходи, навіть не клас, бо як пояснюють китайські соціологи – слово «клас» має негативне значення. Незважаючи на ліберальний економічний клімат протягом останніх двох десятиліть, приватне підприємництво було узаконено лише три роки тому, а президент Дзянь Дземін викликав фурор, коли минулого липня заявив, що бізнесмени також можуть бути членами партії.
Комуністи побоюються, що зміцнілий середній клас може становити політичну небезпеку. У дослідженні, що його провів Центральний Організаційний Департамент Комуністичної партії Китаю, мовиться, що економічне становище заможної верстви покращилось, і у зв’язку з цим вони вимагатимуть більшого політичного впливу. Але поки що немає ознак того, що середній клас вимагав чогось більшого, ніж просто політичної безпеки. Деякі бізнесмени вже скористалися з дозволу отримати партійний квиток для підвищення свого соціального статусу, але діяти у колективних інтересах вони поки що не готові.
Китайський соціолог з Пекінського Університету Шен Міньмінь вважає, що завдяки ринковим реформам комуністів, приватні бізнесмени зараз збагачуються швидше, ніж будь-яка інша група у суспісльтві. «Протягом цього перехідного періоду», - говорить китайський вчений, - «вони найбільше виграють від політики комуністів, тому вони і не вимагають зміни влади. Вони хочуть лише закріпити свій статус».
Китайські соціологи звертають увагу на досвід інших азійських країн, таких як Тайвань, Південна Корея та Синґапур, де авторитарні системи існували протягом кількох десятиліть економічного буму, незважаючи на появу середнього класу. Проте вони не можуть не помічати, що в азійських країнах зміна влади не пройшла без соціальних та й економічних потрясінь.
Досить подивитися на великі китайські міста, щоб пересвідчитись, що середній клас у цій країні набирає ваги. Закордонні інвестиції та можливість вільного підприємництва призвели до швидкого зростання прошарку заможних людей. І хоча їх в Китаї поки що тільки 15%, в масштабах країни – це величезний споживчий ринок у 110 мільйонів осіб, більше, ніж у державах Східної Європи разом узятих. Під час вступу Китаю до Світової Організації Торгівлі голова китайської делегації хвалився, що за десять років у Китаї буде 400-500 мільйонів людей зі середнім доходом. І таким чином, Китай стане більшим споживчим ринком, ніж Сполучені Штати.
Але для комуністів, що досі міцно тримають у своїх руках владу в Китаї, це – лише середній прошарок, люди, що мають вищі доходи, навіть не клас, бо як пояснюють китайські соціологи – слово «клас» має негативне значення. Незважаючи на ліберальний економічний клімат протягом останніх двох десятиліть, приватне підприємництво було узаконено лише три роки тому, а президент Дзянь Дземін викликав фурор, коли минулого липня заявив, що бізнесмени також можуть бути членами партії.
Комуністи побоюються, що зміцнілий середній клас може становити політичну небезпеку. У дослідженні, що його провів Центральний Організаційний Департамент Комуністичної партії Китаю, мовиться, що економічне становище заможної верстви покращилось, і у зв’язку з цим вони вимагатимуть більшого політичного впливу. Але поки що немає ознак того, що середній клас вимагав чогось більшого, ніж просто політичної безпеки. Деякі бізнесмени вже скористалися з дозволу отримати партійний квиток для підвищення свого соціального статусу, але діяти у колективних інтересах вони поки що не готові.
Китайський соціолог з Пекінського Університету Шен Міньмінь вважає, що завдяки ринковим реформам комуністів, приватні бізнесмени зараз збагачуються швидше, ніж будь-яка інша група у суспісльтві. «Протягом цього перехідного періоду», - говорить китайський вчений, - «вони найбільше виграють від політики комуністів, тому вони і не вимагають зміни влади. Вони хочуть лише закріпити свій статус».
Китайські соціологи звертають увагу на досвід інших азійських країн, таких як Тайвань, Південна Корея та Синґапур, де авторитарні системи існували протягом кількох десятиліть економічного буму, незважаючи на появу середнього класу. Проте вони не можуть не помічати, що в азійських країнах зміна влади не пройшла без соціальних та й економічних потрясінь.
