Бєлград, 28 сiчня 2002 – Сербiєю керує не той, хто має бiльшiсть депутатiв у парламентi, а той, хто контролює полiцiю. Таку думку часто висловлюють бєлградськi та закордоннi експерти, якi аналiзують стосунки мiж окремими полiтичними силами. Уряд Сербiї минулого тижня сформував Раду з питань держбезпеки, завданням якої є контролювати полiтичну полiцiю. Раду очолив прем’єр-мiнiстр Зоран Джiнджич. Отож, не вистачало, що Служба безпеки пiдпорядкована Мiнiстерству внутрiшнiх справ та, що її формально контролює вiдповiдний парламентський комiтет. Владi, на думку аналiтикiв, ще не вдалося пiдпорядкувати окремi сектори внутрiшнiх справ й через це прем’єр-мiнiстр постановив взяти справу в свої руки.
Дiяльнiстю й перебудовою полiцiї зокрема незадоволена партiя президента Югославiї Воїслава Коштунiци. Це зрозумiло, якщо мається на увазi факт, що в Югославiї є принаймнi чотири таємнi служби, з-помiж яких лише одна посередньо вiдповiдальна главi держави. Сербiя має свою, Чорногорiя свою полiтичну полiцiю. Окремi розвiдковi служби дiють при Мiнiстерствi закордонних справ та у складi Збройних сил. Якщо додамо й вiдповiднi служби контррозвiдки – не важко дiйти висновку, що усi контролююють усiх, тобто що панує своєрiдний хаос. Президентська партiя вимагає вiдставки мiнiстра внутрiшнiх справ Душана Михайловича через те, що його вiдомство, мовиться у повiдомленнi, не з’ясувало жодного з полiтичних вбивств у минулому. Мiнiстра названо безвiдповiдальним й тому, що минулого тижня членам республiканського уряду подарував револьвери. У вiдповiдь на це мiнiстр заявив, що саме окремi члени партiї Коштунiци пов’язанi з органiзованою злочиннiстю, в тому числi й з перебуванням у Сербiї недавно ув’язненого колишнього мiнiстра внутрiшнiх справ Боснiї й Герцеговини. Сербський мiнiстр дослiвно сказав, що у оточеннi глави держави є люди, якi розбивають державу й нагадав громадянам, що у Сербiї бiльше немає полiтичних вбивств на замовлення. Партiю Коштунiци мiнiстр Михайлович назвав “сектою небезпечних намiрiв”.
Якщо рiвень безпеки пiдвищується – кому потрiбнi сварки? Це запитання ставлять громадяни, якi збентеженi щоденними суперечками урядовцiв й безнастанними взаємозвинуваченнями, найчастiше без доказiв. Суть справи ймовiрно в тому, що серби мiстифiкують полiцiю i у всьому, що дiється, бачать пальцi таємних служб. В час Мiлошевича полiцiя дiйсно стала всесильною державою в державi. Замiсть щоби визначити їй належне мiсце, теперiшнi урядовцi майже змагаються хто стане ближчим до полiцiї. Журналiсти їм в цьому допомагають, повiдомляючи щодня про новi, справжнi чи вигаданi афери. Створюється враження нiбито служба безпеки сильнiша й впливовiша вiд усiх державних iнституцiй.
Дiяльнiстю й перебудовою полiцiї зокрема незадоволена партiя президента Югославiї Воїслава Коштунiци. Це зрозумiло, якщо мається на увазi факт, що в Югославiї є принаймнi чотири таємнi служби, з-помiж яких лише одна посередньо вiдповiдальна главi держави. Сербiя має свою, Чорногорiя свою полiтичну полiцiю. Окремi розвiдковi служби дiють при Мiнiстерствi закордонних справ та у складi Збройних сил. Якщо додамо й вiдповiднi служби контррозвiдки – не важко дiйти висновку, що усi контролююють усiх, тобто що панує своєрiдний хаос. Президентська партiя вимагає вiдставки мiнiстра внутрiшнiх справ Душана Михайловича через те, що його вiдомство, мовиться у повiдомленнi, не з’ясувало жодного з полiтичних вбивств у минулому. Мiнiстра названо безвiдповiдальним й тому, що минулого тижня членам республiканського уряду подарував револьвери. У вiдповiдь на це мiнiстр заявив, що саме окремi члени партiї Коштунiци пов’язанi з органiзованою злочиннiстю, в тому числi й з перебуванням у Сербiї недавно ув’язненого колишнього мiнiстра внутрiшнiх справ Боснiї й Герцеговини. Сербський мiнiстр дослiвно сказав, що у оточеннi глави держави є люди, якi розбивають державу й нагадав громадянам, що у Сербiї бiльше немає полiтичних вбивств на замовлення. Партiю Коштунiци мiнiстр Михайлович назвав “сектою небезпечних намiрiв”.
Якщо рiвень безпеки пiдвищується – кому потрiбнi сварки? Це запитання ставлять громадяни, якi збентеженi щоденними суперечками урядовцiв й безнастанними взаємозвинуваченнями, найчастiше без доказiв. Суть справи ймовiрно в тому, що серби мiстифiкують полiцiю i у всьому, що дiється, бачать пальцi таємних служб. В час Мiлошевича полiцiя дiйсно стала всесильною державою в державi. Замiсть щоби визначити їй належне мiсце, теперiшнi урядовцi майже змагаються хто стане ближчим до полiцiї. Журналiсти їм в цьому допомагають, повiдомляючи щодня про новi, справжнi чи вигаданi афери. Створюється враження нiбито служба безпеки сильнiша й впливовiша вiд усiх державних iнституцiй.
