Симферополь, 29 січня 2002 – У Криму доступ до преси мають переважно комуністи, “ЗаЄдУ” і “Русскій блок”. Про це свідчать резутьтати дослідження, які щотижня оприлюднює Комітет з моніторингу свободи преси в Криму.
Уже перші тижні виборчої кампанії свідчать, що в Криму не всі її учасники мають вільний доступ до місцевих засобів масової інформації. За даними Комітету з моніторингу свободи преси в Криму, який у січні проводить моніторинг чотирьох провідних щоденних кримських газет, деякі політичні діячі і політичні партії та блоки перебувають у привілейованому становищі порівняно з іншими, коли йдеться про використання ними засобів масової інформації Криму. Причому виглядає так, що кримські начальники, недовго думаючи, поділили між собою місцеві мас-медіа.
За даними Комітету, парламентська газета “Кримскіє ізвестія” і формально незалежна “Кримская правда” надають перевагу, і відповідно інформаційну підтримку, місцевому спікерові, комуністові Леонідові Грачеві та Компартії. Назву лише деякі цифри. За перші чотири тижні січня “Кримскіє ізвєстія” писали про Леоніда Грача 82 рази (абсолютний рекорд!), у той час як про прем’єра, “трудовика” Валерія Горбатова – тричі, а про представника Президента України в Криму, аграрія Анатолія Корнійчука – лише один раз. Схожа картина і в “Кримской правдє”, яка про комуніста Грача писала 19 разів, а Компартії присвятила 8 гарних матеріалів. Крім того, “Кримская правда” також симпатизує “Русскому блокові”, про який писала 7 разів. Для порівняння – блок Юлії Тимошенко ця наче незалежна газета згадала двома маленькими замітками, і це – майже за весь місяць.
Урядове видання “Кримская газєта” порівняно з двома вище названими – майже взірець адміністративної толерантності. Але й ця газета надає перевагу своєму фактичному господареві. Про Валерія Горбатова тут 19 згадок, а про блок “За єдину Україну” – 9, причому, всі – у позитивному контексті.
У газеті “Кримскоє врємя” – більш-менш рівний підхід до висвітлення передвиборчого життя Криму та України. Втім, і тут проглядаються політичні симпатії її господаря, який, схоже, не дуже любить комуністів і Віктора Ющенка. А тому значна частина публікацій у цій газеті про КПУ і блок “Наша Україна” – негативні.
Висновок Комітет пропонує один – поки що кримські щоденні видання не дають рівного доступу на свої шпальти всім учасникам виборчих перегонів, а лише тим, які наближені до влади, і взагалі їхне висвітлення передвиборчої кампанії – далеке від об’єктивного. У кримчан небагато можливостей отримати достовірну та об’єктивну інформацію про всіх суб’єктів виборчого процесу. Втім, навряд чи ця ситуація зміниться і після 9 лютого, коли закон дозволить агітацію.
Уже перші тижні виборчої кампанії свідчать, що в Криму не всі її учасники мають вільний доступ до місцевих засобів масової інформації. За даними Комітету з моніторингу свободи преси в Криму, який у січні проводить моніторинг чотирьох провідних щоденних кримських газет, деякі політичні діячі і політичні партії та блоки перебувають у привілейованому становищі порівняно з іншими, коли йдеться про використання ними засобів масової інформації Криму. Причому виглядає так, що кримські начальники, недовго думаючи, поділили між собою місцеві мас-медіа.
За даними Комітету, парламентська газета “Кримскіє ізвестія” і формально незалежна “Кримская правда” надають перевагу, і відповідно інформаційну підтримку, місцевому спікерові, комуністові Леонідові Грачеві та Компартії. Назву лише деякі цифри. За перші чотири тижні січня “Кримскіє ізвєстія” писали про Леоніда Грача 82 рази (абсолютний рекорд!), у той час як про прем’єра, “трудовика” Валерія Горбатова – тричі, а про представника Президента України в Криму, аграрія Анатолія Корнійчука – лише один раз. Схожа картина і в “Кримской правдє”, яка про комуніста Грача писала 19 разів, а Компартії присвятила 8 гарних матеріалів. Крім того, “Кримская правда” також симпатизує “Русскому блокові”, про який писала 7 разів. Для порівняння – блок Юлії Тимошенко ця наче незалежна газета згадала двома маленькими замітками, і це – майже за весь місяць.
Урядове видання “Кримская газєта” порівняно з двома вище названими – майже взірець адміністративної толерантності. Але й ця газета надає перевагу своєму фактичному господареві. Про Валерія Горбатова тут 19 згадок, а про блок “За єдину Україну” – 9, причому, всі – у позитивному контексті.
У газеті “Кримскоє врємя” – більш-менш рівний підхід до висвітлення передвиборчого життя Криму та України. Втім, і тут проглядаються політичні симпатії її господаря, який, схоже, не дуже любить комуністів і Віктора Ющенка. А тому значна частина публікацій у цій газеті про КПУ і блок “Наша Україна” – негативні.
Висновок Комітет пропонує один – поки що кримські щоденні видання не дають рівного доступу на свої шпальти всім учасникам виборчих перегонів, а лише тим, які наближені до влади, і взагалі їхне висвітлення передвиборчої кампанії – далеке від об’єктивного. У кримчан небагато можливостей отримати достовірну та об’єктивну інформацію про всіх суб’єктів виборчого процесу. Втім, навряд чи ця ситуація зміниться і після 9 лютого, коли закон дозволить агітацію.
