Белґрад, 29 сiчня 2002 – Хто визначає межi свободи преси? Звичайно, закони. Принаймнi в демократичних державах. Коли немає демократичних законiв, кожний вирок залежить вiд поодиноких суддiв або волi режиму. Белґрадського журналiста засуджено до п'яти мiсяцiв ув'язнення на пiдставi закону, ухваленого в час Мiлошевича, оскiльки демократична влада ще не пiдготувала новий законопроект. Вирок став приводом до дебатів про свободу преси в демократичному суспiльствi.
Усе розпочалося два роки тому, коли впливовий часопис НIН оприлюднив лист одного читача, в якому він образливим тоном писав про колишнього сербського дисидента Мiлована Джiласа. Вважаючи матерiал наклепом на покiйного батька, син Джiласа вимагав вiд редакцiї надрукувати спростування. Редактор вiдмовився, й молодий Джiлас подав позов проти нього.
Засуджений журналiст уважає, що йдеться про прецедент. Вiн каже: “В згаданому матерiалi йшла мова про подiї з другої свiтової вiйни. Навiть iсторики ще не дiйшли згоди щодо оцiнки окремих подiй та осiб. Як редактор вважаю своєю повиннiстю надрукувати рiзнi погляди”.
Статтю, яку суд визнав наклепом, пiдписано псевдонiмом. Редактор вiдмовився розкрити iм’я автора. У зв’язку з цим виникає ще одне запитання: чи редакцiя в iм’я свободи преси має право захищати анонiмного наклепника? Та ще одне: чи в iм’я свободи слова дозволено кидати болотом на небіжчика? В згаданому матерiалi сказано: “Шкода, що Джiлас помер природною смертю”. Отож, не йдеться лише про вiльний погляд на воєнну дiяльнiсть колишнього революцiонера.
Журналiсти, звичайно, захищають колегу, а вирок називають скандальним. На їхню думку, влада продовжує полiтику колишнього режиму. Слiд сказати, що уряд не був причетний до процесу, оскiльки йшлося про приватний позов. Але проти засудженого журналiста триває ще один процес. Мiнiстр культури також звинувачує його у наклепi. У разi, якщо Нiкшича знову буде засуджено, вирок стане правочинним.
Мiнiстр iнформацiї Слободан Орлич вiдмовився коментувати справу. Вiн лише зазначив, що свобода преси – одна з умов iнтеграцiї Сербiї в європейськi й мiжнароднi iнституцiї, та додав, що необхiдно якомога скорiше ухвалити новий закон.
Засуджений редактор часопису поки що на волi. Питання меж свободи преси залишається вiдкритим.
Усе розпочалося два роки тому, коли впливовий часопис НIН оприлюднив лист одного читача, в якому він образливим тоном писав про колишнього сербського дисидента Мiлована Джiласа. Вважаючи матерiал наклепом на покiйного батька, син Джiласа вимагав вiд редакцiї надрукувати спростування. Редактор вiдмовився, й молодий Джiлас подав позов проти нього.
Засуджений журналiст уважає, що йдеться про прецедент. Вiн каже: “В згаданому матерiалi йшла мова про подiї з другої свiтової вiйни. Навiть iсторики ще не дiйшли згоди щодо оцiнки окремих подiй та осiб. Як редактор вважаю своєю повиннiстю надрукувати рiзнi погляди”.
Статтю, яку суд визнав наклепом, пiдписано псевдонiмом. Редактор вiдмовився розкрити iм’я автора. У зв’язку з цим виникає ще одне запитання: чи редакцiя в iм’я свободи преси має право захищати анонiмного наклепника? Та ще одне: чи в iм’я свободи слова дозволено кидати болотом на небіжчика? В згаданому матерiалi сказано: “Шкода, що Джiлас помер природною смертю”. Отож, не йдеться лише про вiльний погляд на воєнну дiяльнiсть колишнього революцiонера.
Журналiсти, звичайно, захищають колегу, а вирок називають скандальним. На їхню думку, влада продовжує полiтику колишнього режиму. Слiд сказати, що уряд не був причетний до процесу, оскiльки йшлося про приватний позов. Але проти засудженого журналiста триває ще один процес. Мiнiстр культури також звинувачує його у наклепi. У разi, якщо Нiкшича знову буде засуджено, вирок стане правочинним.
Мiнiстр iнформацiї Слободан Орлич вiдмовився коментувати справу. Вiн лише зазначив, що свобода преси – одна з умов iнтеграцiї Сербiї в європейськi й мiжнароднi iнституцiї, та додав, що необхiдно якомога скорiше ухвалити новий закон.
Засуджений редактор часопису поки що на волi. Питання меж свободи преси залишається вiдкритим.
