Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:21

Інтернет-Майдан


Інтернет-Майдан

Київ, 29 січня 2002 – “Найкраще править той, про кого народ знає тільки те, що він існує. Дещо гіршим є володар, який вимагає від народу любити і возвеличувати себе. Ще бридкішим є той, кого народ боїться, ну а наймерзенніше виглядає панунцьо, котрого народ зневажає”. Так пише великий Лао-цзи на одному із сходознавчих порталів сусідньої “Павутини”. Стиль і зміст його трактату “Дао де Цзин”, як на мене, вельми сучасний, технологічний і багатьом неприємний своєю асоціативністю. “Що нам ближче, – запитує філософ, – слава, чи життя? Що дорожче – життя, чи багатство? Що важче пережити – надбання, чи втрату? Хто багато накопичує, той матиме великі збитки. Хто знає міру, у того завжди буде “джек-пот”. Хто знає межу, той уникне небезпеки. Він може стати довговічним”. Наскільки близькою до сповідання пропонованого китайським філософом шляху є наша високочола еліта?

Віктор Недоступ: Чим ближче до дев’ятого лютого, тим більше чуттєвої динаміки. “Ліга Онлайн” повідомляє, що Микола Поровський, перший заступник голови держкомітету з питань енергозбереження, на засіданні міжвідомчої комісії нагадав віце-прем’єрові Олегові Дубині, що засідання слід вести українською мовою. Начальник зреагував блискавично: “Прочь! Подать об’яснітельную запіску для увольнєнія.” Поровський тут же накатав: “Так і так, висока посадова особа чхає на чинне законодавство, та ще й демонструє це підлеглим”. Досі не відомо, які мотиви криються в глибинах цього короткого драматичного епізоду. Достеменно знаємо конкретно-безжальне – Дубина чудово володіє українською, а чинне законодавство не забезпечено жодними санкціями на випадок порушень закону про державну мову.

У генпрокуратури – своя драма без горілки. “Korrespondent.net” повідомив, що Печерський райсуд заборонив прокуратурі провадити слідчі дії стосовно Юлії Тимошенко та її сім’ї.

Фігура цього політика останнім часом збаламутила мас-медіа. “Українська правда” публікує добірку відгуків на резонансну дискусію у прямому радіоефірі Тимошенко – Медведчук.

Газетники, переважно жінки, уникаючи гострих питань та думок стосовно того, як ці питання пов’язані з життям українських громадян, аналізують – хто кого переміг та хто виглядав краще. Телевізійники стали у третю позицію. Лаврентій Малазонія (не плутати з однофамільцем) узагалі все перевернув з ніг на голову. Нездатність Медведчука ясно відповісти на запитання опонента він назвав повагою до співрозмовника. Перейнявшись такою парадоксальною “проблемою”, пан Лаврентій означив пані Тимошенко як “людину з бутафорним хрестом, та ще бутафорськішими “тернами”. Може, варто заглянути у Євангеліє та ще раз перечитати розшифровку дискусії?

Тим часом Україною піарить бродячий цирк Глеба Павловського. Спецгрупа клоунів під ніби-то ФСБ-шною “кришкою” галерейщика Марата Гельмана нараховує сто чоловік.

Про те, як “гріють” вкраїнського політичного “дурачка” розповідає Вадим Рабинович для “Міг-ньюс” під заголовком “Об ісскуствовєдах украінскіх політіческіх галєрєй”. Якщо ця сотня, що нишпорить Україною, не займається політ-технологіями (зазначає він), то ми, згідно з програмою для лохів, маємо зупинитись на версії, що цей десант набрано виключно з мистецтвознавців”.

Поки означені Віктором Недоступом мистецтвознавці займаються своїм, дещо бруднуватим, мистецтвом, ми устами Миколи Закалюжного запитаємо голову партії “Батьківщина” Юлію Тимошенко, що вона думає про роль Інтернету в нинішніх політичних перегонах.

Говорить Юлія Тимошенко: “Я думаю, що ми недооцінюємо вплив інтернету. Ті інтелектуали, які працюють в інтернеті і користуються ним, є тією елітою, яка може інформацію інтернету транслювати до суспільства, до людей, які не користуються інтернетом. У моїй команді немає PR фахівців і вони мені особисто не потрібні, PR-ом користуються ті політики, яким немає що сказати, а ті політики, які мають свою лінію, бачення і мають волю досягати своєї мети, – їм PR підтримка певних іміджмейкерів не потрібна, вона складається сама собою”.

Микола Закалюжний: В Україні працює ряд відомих спеціалістів з інформаційних технологій із Росії. Чи не вважаєте Ви, що через такі послуги чиниться тиск на Україну з боку Росії?

Юлія Тимошенко: “Я думаю, що Росія таким чином може контролювати певних політиків в Україні, а певні політики мають таку невірну уяву, що їм допомагають. Ними користуються. Я вважаю, що така “віагра” для політиків, як PR фахівці, іміджмейкери, – вона іноді не дуже добру справу робить для самих політиків. Я думаю, що всі технології спрямовані на спотворення думки і на маніпуляцію свідомістю”.

Так думає Жанна д’Арк сучасної української політики Юлія Тимошенко. Ми з вами тим часом повернімось до Лао-цзи. «Країна, – пише він, – управляється справедливістю, війна провадиться хитрістю. Піднебесну ж дістають у володіння шляхом недіяння. Звідки я знаю це все? А ось звідки: Коли в країні багато забороняючих законів, народ стає бідним. Коли народ має багато гострої зброї – множиться неспокій. Коли багато вправних майстрів – збільшується кількість рідкісних предметів. Коли зростає кількість законів і наказів, збільшується кількість злодіїв і розбійників. Тому досконало-мудрий володар каже: «Коли я перестаю діяти, народ починає самозмінюватись; якщо я спокійний, народ виправляється самостійно. Якщо я пасивний – народ стає простодушним». Усе це сказано вчителем кілька тисяч років тому. Наскільки протягом цього часу розвинувся «гомо сапієнс», нам, у своїй казочці про білу овечку, розповість –

Сергій Руденко: Овечка на жалісливе ймення Долі кілька років тому відкрила нову еру в історії людства – еру клонування. Бо хто до того часу міг подумати, що перший успішний експеримент протиприродного, так би мовити, “конструювання” однієї тварини з клітин іншої перетвориться на “клономанію” “гомо сапієнса”. Процес клонування в Україні прийшовся по найуразливішій і найхворобливішій її сфері – політичній. Від кількості Народних Рухів, есдеків, християн-демократів, зелених просто почало рябіти в очах. І кожен клянеться-божиться, що він не овечка Долі, а щонайменше справжнє цабе, чи то пак – цап. Навіть Ющенко, який героїчно кинувся боротися проти клонування нацдемсил, нахабно був атакований клономаном Ржавським.

Підприємливий голова “Єдиної родини” спершу запатентував право на використання бренду “За Ющенка”, а за тим – створив однойменний блок, де першим номером значиться теж Ющенко. У “юзерських” же колах подейкують, що сайт “За Ющенка!”, причетність до якого довгий час приписували російському політтехнологові Глібові Павловському, теж належить Ржавському. Вірніше, його зятеві – Андрієві Кислінському. А що ж Віктор Андрійович? Дотепер він нагадував овечку Долі, тихо-мирно спостерігаючи за процесом клонування свого прізвища. І лише після його завершення заявив: це – провокація, але не росіян, а, мовляв, уже доморощених ворогів.

На більше Ющенко не спромігся. Ржавському це сподобалося, він задоволено потирає руки, мріє про 25 відсотків голосів і, як твердять у кулуарах, готовий запатентувати бренд “За Кучму!” Відтак, якщо раптом надибаєте у віртуальному просторі сайт із такою назвою, знайте – Ржавський почав створювати ще один клон.

Ми, тим часом, услід за Лао-цзи рухаємось далі. “Коли народ не боїться могутніх, тоді з’являється могутність. Не займайте його житла, не зневажайте його життя. Хто без презирства ставиться до народу, той не буде зневажений ним. Якщо народ не боїться смерті, навіщо ж погрожувати йому смертю? Хто заставляє людей боятися смерті і вважає це заняття привабливим, того я захоплю і знищу. Хто сміє так діяти?” – запитує майстер Лао-цзи в стилі завершеного екстремала, даючи тим самим стилістичні підстави для плавного переходу до рубрики Павла Вольвача “Екстрема в павутині”:

Павло Вольвач: Головною “бомбою”, що вибухнула на цьому тижні в Україні, безумовно, стала дискусія між двома політичними “важковаговиками”, колишніми віце-прем’єром і віце-спікером – Юлією Тимошенко та Віктором Медведчуком. Ні, пані Юля не вчепилася в пишні кучері пана Віктора, а лідер СДПУ(о) не поливав леді Ю водою зі склянки. Екстрема полягала в іншому – чи не вперше відбувся справжній діалог між справжніми політичними супротивниками, під час якого вживалися не лише евфемізми та крилаті вислови на кшталт “маємо те, що маємо”. Чому учасники дискусії рвуться до влади? хто з них є олігархом і хто не любить Україну? – це лише деякі вибухові питання, про що, зокрема повідомляє Інтернет-видання “Форум Юей”. Але ще більша екстрема закодована не стільки в самих питаннях, скільки у відповідях на них. За умови, коли, як стверджувала Юлія Тимошенко, новоухвалений Земельний кодекс позбавляє українських селян права на землю, а ратифікація газових угод із Росією заганяє Україну в боргову яму, відповіді українського суспільства на ситуацію можуть бути досить радикальними.

Утім, дії цього легкоманіпульованого суспільства залежать від дуже багатьох чинників. Зокрема, й від PR-ходів російських політ-технологів, які розглядають Україну не інакше як свою вотчину, в котрій вони і відпрацьовують геополітичні моделі, і рубають банальну передвиборчу “капусту”. В чіткій відповідності з цим “рубанням” в Україні періодично спливають компромати та спалахують чергові політичні скандали. Як стверджує на сторінках “mignews.ru” Вадим Рабинович, чи не головними володарями “ноу-хау” в царині перетрушування брудної політ-білизни є група Павловського-Гельмана.

Останній, знаний “в миру” як мистецтвознавець, за твердженням Вадима Зиновійовича, постійно знаходиться зі своїм штабом у Києві, а близько сотні осіб із його групи перебувають в українських регіонах.

Немає сумніву, що з подачі цих “мистецтвознавців” в “передвиборчих галереях” з’явиться не одна цікава композиція – щось на кшталт “Сватання майора” чи що… Але самим “забугорним” піарникам у нормальній країні вже давно було б піднесено гарбуза…

“Подолання важкого починається з легкого, здійснення великого починається з малого… Тому досконаломудрий, починаючи не з великого, творить велике”. Сентенція Лао-цзи непогано стикується з новиною про створення Асоціації “Україна – розвиток через інтернет”. Усе це в рамках міжнародної ініціативи “Development Gateway”. Український портал розвитку якраз і є тим китайським малим, яке має стати початком чогось великого і дуже українського.

Тарас Марусик: Ініціативу створення Асоціації “Україна – розвиток через інтернет” підтримав Світовий банк в Україні, оскільки, на думку голови представництва Ґреґорі Еджейчака, розвиток Інтернету і високих технологій впливає на створення робочих місць і вирішення соціальних питань в Україні. Цікаво, що асоціацію очолив колишній прем’єр-міністр України, лідер блоку “Наша Україна” Віктор Ющенко. На презентації Асоціації він підкреслив, що обличчя третього тисячоліття складатиметься з двох речей – із інформації та високих технологій.

Серед проблем, які має вирішити асоціація, однією з найважливіших, на думку Віктора Ющенка, є законодавче забезпечення інтернету, бо інтернет – “то специфічна зона, зона без цензури”.

Український портал розвитку створено українською та англійською мовами. Поки що він складається з 10 розділів і 30 підрозділів – від огляду країни, територіальної структури, держави та влади до таких розділів, як освіта, суспільний, а також культурний розвиток. На самому початку означено мету Українського порталу розвитку: він “покликаний сприяти об’єднанню спільнот, організацій та окремих громадян із метою обміну знаннями, ідеями та співпраці для підвищення якості життя”.

Через Український портал розвитку можна вже вийти на аналогічні портали 17 країн. В Українському порталі є рубрики для спілкування та обміну інформацією. Подаю назви: “Поширюй знання”, “Запитуй та відповідай”, “Розпочни або приєднайся до обговорення”, “Приєднуйся до Порталу розвитку”.

Український портал розвитку пропонує відвідати, наприклад, дистанційний навчальний центр або прототип саб-сайту “Міжнародної освітньої та ресурсної мережі”. Тут я знайшов, наприклад, розділ “За чистоту рідної мови”, де зібрано твори і реферати 14 – 17-річних київських школярів. Дуже цікавий матеріал.

На закінчення – адреса Українського порталу розвитку:

www.e-ukraine.org

Передача добігає кінця і вимагає ще чогось такого від Лао-цзи. “Вірні слова не є красивими. Красиві слова не заслуговують на довіру. Добрий не є красномовним. Красномовний не може бути добрим. Той, хто знає – не доводить, а той, хто, доводить – не знає. Досконаломудрий нічого не накопичує. Він усе робить для людей і все віддає іншим”.

На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG