Київ, 30 січня 2002 – 29 січня до Бухареста з робочим візитом прибув прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. Програма візиту чільного українського урядовця надзвичайно насичена: переговори з керівництвом Румунії, участь у засіданні Міжурядової консультативної ради з питань торговельно-економічного співробітництва та роботі бізнес-форуму за участю представників ділових кіл двох держав. Активізацію українсько-румунських стосунків офіційний Київ схильний вважати своєрідним проривом на південно-західному напрямку своєї зовнішньої політики, переконані українські дипломати та політологи.
Минуло майже шість років відтоді, як у квітні 1996 року в українському місті Ізмаїлі зустрічалися керівники урядів України та Румунії. Серед обговорюваних питань були ті, що стосуються співпраці прикордонних регіонів двох країн, а також – підготовки базового міждержавного договору. Договір було підписано 1997 року, але більшість його положень залишалась на папері. До цього спричинили, серед іншого, проблеми навколо демаркації українсько-румунського кордону і проходження лінії держкордону на Чорному морі та на суходолі. 11-й раунд двосторонніх консультацій закінчився в Києві 24 січня.
Щодо економічних стосунків, то, за словами заступника держсекретаря МЗС України, колишнього посла України в Румунії Ігоря Харченка, існують проблеми в економічних відносинах між Україною та Румунією.
Він продовжує: “В останні роки навіть спостерігалося серйозне зменшення торговельного балансу між нашими країнами. Але упродовж останнього часу стала помітною тенденція до поліпшення ситуації. Крім того, великого значення набули торговельно-економічні стосунки між прикордонними областями України і Румунії, де діалог представників ділових кіл набув практичного значення…”
Ігор Харченко вбачає позитивні перспективи в українсько-румунських стосунках, оскільки обидві держави прагнуть до порозуміння.
Так, упродовж останніх місяців відбулися консультації і з прикордонних питань, і з політичних питань, крім того, президент України Леонід Кучма передав запрошення президентові Румунії Йонові Ілієску здійснити офіційний візит в Україну в першій половині 2002 року.
“Наразі наявна політична воля керівництва двох держав до налагодження і поглиблення нормальних сусідських узаємин, про що свідчить і нинішній візит українського прем’єра до Бухареста”, – зауважив пан Харченко.
Директор Міжнародного інституту “Схід – Захід” Ігор Бураківський зазначає, що цей візит має важливе значення: адже Румунія цікавить Україну як ринок збуту своєї продукції.
Проте, за його словами, навряд чи поїздка Анатолія Кінаха стане серйозним і рішучим проривом у румунсько-українських стосунках. На думку політолога, це швидше розвідка щодо того, як Україна і Румунія використовуватимуть свій економічний потенціал із урахуванням розширення Євросоюзу на Схід (Румунія – один із кандидатів до вступу), участі нафтопереробних комплексів обох країн у міжнародних проектах транспортування нафти тощо.
Про успіх (або невдачу) бухарестських переговорів голови українського уряду та керівників румунської держави можна буде говорити найближчим часом: скажімо, під час наступного кола переговорів стосовно делімітації та демаркації держкордону або під час зустрічі президентів двох країн.
Минуло майже шість років відтоді, як у квітні 1996 року в українському місті Ізмаїлі зустрічалися керівники урядів України та Румунії. Серед обговорюваних питань були ті, що стосуються співпраці прикордонних регіонів двох країн, а також – підготовки базового міждержавного договору. Договір було підписано 1997 року, але більшість його положень залишалась на папері. До цього спричинили, серед іншого, проблеми навколо демаркації українсько-румунського кордону і проходження лінії держкордону на Чорному морі та на суходолі. 11-й раунд двосторонніх консультацій закінчився в Києві 24 січня.
Щодо економічних стосунків, то, за словами заступника держсекретаря МЗС України, колишнього посла України в Румунії Ігоря Харченка, існують проблеми в економічних відносинах між Україною та Румунією.
Він продовжує: “В останні роки навіть спостерігалося серйозне зменшення торговельного балансу між нашими країнами. Але упродовж останнього часу стала помітною тенденція до поліпшення ситуації. Крім того, великого значення набули торговельно-економічні стосунки між прикордонними областями України і Румунії, де діалог представників ділових кіл набув практичного значення…”
Ігор Харченко вбачає позитивні перспективи в українсько-румунських стосунках, оскільки обидві держави прагнуть до порозуміння.
Так, упродовж останніх місяців відбулися консультації і з прикордонних питань, і з політичних питань, крім того, президент України Леонід Кучма передав запрошення президентові Румунії Йонові Ілієску здійснити офіційний візит в Україну в першій половині 2002 року.
“Наразі наявна політична воля керівництва двох держав до налагодження і поглиблення нормальних сусідських узаємин, про що свідчить і нинішній візит українського прем’єра до Бухареста”, – зауважив пан Харченко.
Директор Міжнародного інституту “Схід – Захід” Ігор Бураківський зазначає, що цей візит має важливе значення: адже Румунія цікавить Україну як ринок збуту своєї продукції.
Проте, за його словами, навряд чи поїздка Анатолія Кінаха стане серйозним і рішучим проривом у румунсько-українських стосунках. На думку політолога, це швидше розвідка щодо того, як Україна і Румунія використовуватимуть свій економічний потенціал із урахуванням розширення Євросоюзу на Схід (Румунія – один із кандидатів до вступу), участі нафтопереробних комплексів обох країн у міжнародних проектах транспортування нафти тощо.
Про успіх (або невдачу) бухарестських переговорів голови українського уряду та керівників румунської держави можна буде говорити найближчим часом: скажімо, під час наступного кола переговорів стосовно делімітації та демаркації держкордону або під час зустрічі президентів двох країн.
